На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Коран - священна книга мусульман

Реферати > Релігія > Коран - священна книга мусульман

У Корані викладено вчення про пророків Аллаха, від Адама до Мухаммеда, в їх числі біблейські пророки і патріархи Нух (Ной), Ібрахим (Аврам) та інші. Іса ібн Маріам (Ісус син Марії) в Корані - посланець Аллаха, безпосередній попередник Мухаммеда, але не «єдиносущ» з богом. «Аллах - тільки єдиний бог» (4, 163). Міфологічний характер носять розповіді Корану про походження і устрій світу, створення людини і т. п., в яких багато суперечностей, як і у вченні про свободу волі: то Коран стверджує, що у людей «немає вільного вибору» (28,68), то допускає можливість їх самостійних дій, хоча тут же загрожує їм божественною карою. Можна прослідкувати в Корані вплив фольклору стародавньо - арабських племен і стародавніх народів. Велике місце в Корані займають положення соціально - правового характеру; не випадково Коран називає себе «арабським судебником» (13, 37). Як книга, складена в період встановлення ранньофеодального суспільства, Коран клеймить деякі звичаї першообщинного ладу, наприклад кровозмішення; торгівля названа в ньому «божим шляхом», але лихварство, стягування ліхви засуджене. У цьому, як і у встановленні податку - закята, - в Корані відобразилися інтереси демократичних шарів. Але в цілому Коран захищає приватновласницькі відносини, майнову і соціальну нерівність, рабство, принижене положення жінки.

7.Історіяписаного Корану.

Згідно з мусульманською міфологією текст Корану передав Мухаммедові архангел Джебраїл (Гавриїл). Текст Корану проголошувався Пророком Мухаммедом послідовникам у міру того, як посилалися одкровення. Перші вірші відкрилися йому приблизно в 610 році, а останнє одкровення датується 632 р. - останнім роком його життя. Спочатку його послідовники запам'ятовували Коран напам'ять, а потім по настанові Мухаммеда стали записувати. Робота над повним змістом Корану, розстановкою його віршів і класифікацією глав бере свій початок з часу Пророка. Оскільки Мухаммед одержував одкровення впродовж всього життя, всі частини Священного Послання могли бути остаточно зібрані в єдине зведення - "між двома обкладинками" - лише вже після його смерті.

При житті Пророка Мухаммеда текст Корана існував і передавався головним чином в усній формі, і було чимало людей (карі, курра), які могли читати весь Коран або його більшу частину напам'ять. Однак згодом якісь частини Корана могли випасти з пам'яті, інші придбати нову редакцію. Перша спроба записати Коран була почата в колі найближчих сподвижників Мухаммеда після його смерті, але як рукописна книга й канонічний текст Коран став доступний лише при третьому халіфі Османі (644-656).

Є версія, що спочатку існували записи лише окремих одкровень, зроблених незалежно від Мухаммеда, а в Медині, видимо, і за його вказівкою. Але найбільшою підтримкою в науці користується заснована на мусульманськім переказі гіпотеза, відповідно до якої перші трохи відмінні один від одного записи повного тексту Корана з'явилися після смерті Мухаммеда (632 р.) у колі його найближчих сподвижників.

Між 650 – 656 за наказом Халіфа Османа спеціальною колегією було підготовлено список Корану, котрий поступово витіснив інші записи. Найбільш ранні збережені списки Корана відносяться до рубежу VII-VIII ст. Наприкінці IX ст. у текст Корана були уведені діакритичні знаки (огласовки), що було викликано необхідністю його однозначного розуміння. Однак і після цього зберігалася можливість деяких різночитань, сім варіантів яких були визнані однаково правомірними. Орфографія, структура тексту й правила читання були остаточно канонізовані офіційним виданням Корана в Каїрі (1919, 1923 і 1928 р.), які відповідали одному із цих варіантів читань. Кожен із етапів роботи над текстом Корану був викликаний вимогами релігійно – політичної ситуації в арабо – мусульманському суспільстві.

Відповідно до переказів, першим ініціатором укладання об’явлення Аллаха був халіф Омар Ібн аль-Хаттаб. Після битви у Аль-Йамами в 633 році і трагічній загибелі в ній багатьох сподвижників Пророка Омар ібн аль-Хаттаб, що пізніше став другим халіфом, повідомив Абу Бакру, першого халіфа, про те, що існує реальна небезпека втратити текст Священного Корану, що зберігається правовірними мусульманами в пам'яті лише розрізненими і уривчатими фрагментами. Абу Бакр усвідомив існуючу небезпеку і довірив завдання збирання одкровень Зайду ібн Сабіту, якому, як головному писарю Пророка, Мухаммед часто диктував одкровення протягом свого життя. Не дивлячись на великі труднощі, робота була завершена, і перший повний рукопис був складений з розрізнених записів, зроблені ним самим та іншими людьми, на кістках, клаптиках шкіри, камінні, а також з власних записів спогадів сучасників Мухаммеда про об’явлення Аллаха. Всі зібрані та наново переписані відомості стали першою редакцією Корану. Вважається, що винахід арабської писемності стався саме тоді. Пізніше за часів третього халіфа Османа підготовка останнього справжнього засвідченого тексту Корану була завершена в 651 році. З тієї пори він зберігається в незмінному вигляді. За часів Арабського халіфату Коран не переписувався і не розмножувався. Але поява інших подібних записів змусила керівництво халіфату видати розпорядження про конфіскацію всіх наявних записів. Їх порівняли з першою редакцією Корану, внесли в нього певні зміни, а всі записи знищили. Одержану внаслідок цього нову редакцію, «зейдівсько – османський» текст, було переписано в чотирьох примірниках і розіслано до найважливіших центрів халіфату – Мекки, Дамаска, Куфу, Басри. Остання редакція Корану вважається канонічною.

Встановлення канонічного тексту Корану, що відбувалося в халіфаті в обстановці гострої політичної і релігійної боротьби, супроводжувалося знищенням списків, що суперечили йому, хоча є дані, що різні списки Корану існували ще в 9 - 10 ст. Текст Корану, прийнятий за канонічний в суннізмі, в шиїзмі вважається неповним.

Як вже зазначалось, Коран дуже важкий для однозначного його розуміння, але якщо читати уважніше, то можна зрозуміти, що аяти Корану самі себе роз’яснюють.

8.Коран роз’яснює сам себе.

Коран – відкрита Книга. Його аяти прості та зрозумілі. Один з них говорить про це так: «Ми послали цю книгу тобі для того, щоб вона в повністю відкритій формі пояснила все, показала праведний шлях, щедро нагородила прийнявши її (зв’язавши себе з нею) й стала благовістю.

Але Коран відкритий подібно до того як відкриті людині засоби існування, дані Аллахом. «Ви можете мати готовими повітря, воду і деякі інші речі, які ви потребуєте, але щоб мати другу частину засобів існування ви повинні прикласти зусилля. Скільки праці потрібно для шматка хліба на нашім столі! Аллах створив зерна, воду, сонце, землю, словом, все необхідне для існування. Але привести це в дію та створити засоби існування – це вже людська справа. Він говорить так: «Крім праці ніщо інше не належить людині» (сура 53, аят 39).

Так і з Кораном. Більшість його аят зрозуміти легко. Але є й такі, розуміння яких потребує зусиль. Як це можливо в такій відносно невеликій Книзі? Коран сам вказує свій метод. «О посланець! Ти слідкуй за тим, що ми читаємо тобі. Роз’яснення цього залишається за Нами» (сура 53, аят 39).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат