На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Фотографія робочого часу

Реферати > Трудове право України > Фотографія робочого часу

Фотографія робочого часу - це один з основних методів вивчення затрат робочого часу протягом зміни або за короткий період. Здебільшого фотографія проводиться з метою одержання вихідних даних для розробки (чи перевірки) нормативів часу, виявлення втрат робочого часу з різних причин та розробки організаційно-технічних заходів по вдосконаленню використання робочого часу.

Різноманітність трудових процесів дуже широка. Значною є й кількість різновидів фотографій робочого часу, кожен з яких має свої особливості. Правильний вибір нормувальником (економістом) того чи іншого виду фотографії для конкретних умов виробництва уможливлює добре знання методики й техніки спостережень, певний виробничий досвід.

Види фотографій робочого часу:

1) індивідуальна фотографія: звичайно проводиться методом безпосередніх вимірів під час виконання робітником виробничого завдання на індивідуальному робочому місці. Найчастіше об'єктом спостереження є і робітники, які не виконують змінні завдання (тобто виконують менш як на 100%). Мета: виявити причини, що заважають робітникові протягом зміни. Об'єктом спостереження також можуть бути й передові робітники. В цьому разі мета дослідження полягає у вивченні передового досвіду з тим, щоб ефективніше використати робочий час. Спостереження може вестися протягом цілої робочої зміни або окремої її частини.

На підготовчому етапі той, хто проводитиме спостереження, після вибору об'єкта спостереження має ознайомитися з техно­логічним процесом, організацією робочого місця, порядком його об­слуговування, взаємозв'язками робочого місця з оточенням тощо.

Якщо фотографія робиться з метою виявлення витрат робочого часу, то її виконують за існуючої організації праці з усіма її не­доліками. Коли матеріали фотографії потрібні для розробки норма­тивів і норм часу, то на підготовчому етапі необхідно створити таку організацію праці, на яку будуть орієнтовані ці нормативи і норми.

До початку спостереження на фотокарту заносяться всі потрібні вихідні відомості: назва цеху, дільниці, технологічного процесу, прізвище та ініціали робітника, його професія і кваліфікаційний розряд, дата спостереження.

З моменту початку спостереження (це може бути початок робо­чої зміни) спостерігач, користуючись приладом реєстрації часу (хро­нометром, годинником), занотовує на фотокарті послідовно всі фак­тичні затрати часу на спостережуваному робочому місці незалежно рід їхньої доцільності, одночасно фіксуючи поточний часу ±0,5 хв із заокругленням до однієї цілої хвилини. Потім позначається порядковий номер того елемента опе­рації, який перекриває даний елемент, а також тривалість перекривного часу.

Аналіз матеріалів фотографії починається із складання зведення однойменних затрат, фактичного і нормативного балансів робочого часу у хвилинах і процентах

Процедура аналізу використання робочого часу передбачає роз­рахунки, принаймні, трьох відносних показників (коефіцієнтів): ефективного використання змінного робочого часу К1 неприхованих (явних) втрат робочого часу К2; прихованих втрат робочого часу К3.

Коефіцієнт ефективного використання робочого часу:

К1=- (Тпз" + Топ* + Тоб" + Твоп") : Тзм

Коефіцієнт неприхованих (явних) втрат робочого часу:

К2 =[(ТриФ + ТпнтФ + ТптдФ) - (Твоп"- ТвопФ) : Тзм

Коефіцієнт прихованих втрат робочого часу

К3 - [(Тпзф - Тпз") + (Тоб* - Тоб") 1 : Тзм

Сума трьох коефіцієнтів (К1 + К2 + К3) має дорівнювати одиниці.

Можливе ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів втрат (К4) можна розрахувати за такою формулою:

де показники К2 та К3 виражаються у процентах.

Важливо підкреслити, що зростання виробітку станеться без підвищення інтенсивності праці, оскільки час виконання кожної до­даткової деталеоперації залишається тим самим (0,5 хв).

Таким чином, фотографія робочого часу дозволяє виявляти наявні втрати, нічим не загрожуючи робітникові. Навпаки, він зацікавлений у тому, щоб за кращої організації праці більше зробити корисної роботи, отже мати відповідно більший змінний заробіток,, оскільки розцінка за кожну одиницю роботи не зменшується.

На завершальному етапі аналізу робочого часу методом індивідуальної (та й всіх інших видів) фотографії складають план заходів щодо поліпшення організації праці, усунення причин втрат робочого часу з метою більш продуктивного його використання.

2) групова фотографія проводиться тоді, коли є потреба про­аналізувати використання робочого часу групою робітників, розта­шованих недалеко один від одного. На спеціальному бланку заздалегідь проставляється часовий інтервал спостережен­ня. Чим він менший, тим вища точність очікуваного результату спостереження. Найчастіше інтервал становить від однієї до десяти хвилин. При цьому одна людина може вести якісне спостереження за групою робітників до 12 чол. За такого методу запис затрат робочого часу ведеться за допомогою індексів.

Спостерігач розташовується таким чином, щоб міг безпомил­ково визначити, чим конкретно зайнятий кожен робітник протягом кожного інтервалу часу (підготовчо-завершальною, оперативною ро­ботою, обслуговуванням робочого місця, відпочинком тощо). По закінченні спостереження обробка результатів ведеться за кожним робітником окремо. Зведення і аналіз результатів виконуються ана­логічно індивідуальній фотографії.

3) бригадна фотографія застосовується тоді, коли виникає не­обхідність аналізу затрат часу бригадою, яка обслуговує колективне робоче місце (потокову лінію, складальний конвеєр, монтажний стенд тощо), тобто виконує спільне виробниче завдання.

Запис спостереження найзручніше вести індексно-графічним методом.

Після проведення бригадної фотографії робочого часу складається єдиний фактичний баланс на всю бригаду. Коефіцієнт завантаженості роботою обчислюється для кожного члена бригади ок­ремо. Ретельний аналіз структури затрат часу бригадою в цілому ти кожним її членом дасть цінну інформацію для подальшого удоско­налення організації колективної праці.

4) самофотографія — різновид індивідуальної фотографії, роз­рахований на те, що працівник сам вестиме спостереження за своєю роботою і фіксуватиме втрати робочого часу з різних причин, у першу чергу ті, що трапляються не з його вини. Це досить ефективний метод спостереження за трудовим про­цесом і виявлення резервів економії робочого часу, пов'язаних із якістю обслуговування.

Беручи до уваги ефективність самофотографії як методу конт­ролю знизу за якістю організації праці і виробництва, її доцільно проводити не менш як 2—3 рази на рік на кожному робочому місці. Наслідками кожного туру самофотографії мають бути узагальнення зібраної інформації, докладне обговорення, розробка і реалізація дійових заходів щодо усунення причин втрат або непродуктивного використання робочого часу.

Самофотографія є також засобом залучення робітників до ак­тивної участі в управлінні виробництвом, отже її слід вдосконалю­вати і всіляко підтримувати.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат