На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Особливості змісту освіти в сучасій школі за кордоном (на приладі декількох країн)

Реферати > Педагогіка > Особливості змісту освіти в сучасій школі за кордоном (на приладі декількох країн)

Від основної школи реальна відрізняється розширеним змістом, наприклад, в галузі вивчення іноземних мов (англійська як основна і французька як додаткова), і більш тривалим терміном навчання. З сьомого року навчання, а в Баварії з восьмого, починається процес диференціації. Це стосується, перш за все, вибору предметів. Перша група предметів (за вибором) математично-технічного і природничонаукового циклу забезпечує підготовку до технічних спеціальностей, чому служать посилені заняття математикою, фізикою, кресленням. Друга включає в себе економіку, право, бухгалтерію, стенографію і машинопис. Вивчення цих дисциплін готує школярів до роботи в сфері економіки і управління. Третій напрям неоднозначний: це може бути музично-естетична, соціальна підготовка чи домоводство, однак не кожна реальна школа може надати учням всі три можливості. Починаючи з 7 класу, за бажанням самих учнів, вони можуть займатись вивченням французької мови чи інформатики. Французьку обирають, як правило, ті, хто збирається після реальної школи перейти на старший ступінь гімназії чи в спеціальні школи з поглибленим викладанням іноземних мов.

Реальні школи користуються популярністю; число учнів в них з роками збільшується, так як вони надають певний шанс отримати вищу освіту тим, чиї батьки не змогли забезпечити своїм дітям достатньої підготовки для вступу в гімназії після початкової школи. Таким чином, реальна школа найбільшою мірою виконує завдання соціального вирівнювання в суспільстві,

Гімназія. Як правило, гімназія включає в себе молодший (5-7 класи), середній (8-10 класи) і старший (11-13 класи) ступені навчання. Гімназія дає основи знань для продовження навчання у вищих школах і університетах, для наукових досліджень, а також для оволодіння професіями, які хоч і не пов'язані з наукою, але вимагають високого рівня освіти Офіційно основну мету німецької гімназії можна сформулювати так: «Гімназія дає загальну фундаментальну освіту для наукових занять. Тим самим створюються необхідні передумови для підготовки з інших професій з підвищеними інтелектуальними вимогами. Викладання визначається цим завданням на всіх ступенях, але особливо на старшому ступені гімназії».

У всіх гімназіях на молодшому і середньому ступені викладання ведеться за єдиними узгодженими навчальними планами. Відмінності в різних землях несуттєві і торкаються, як правило, кількості годин, що відводяться на ті чи інші предмети. В незначній кількості існують гімназії з ухилом тільки в галузь іноземних мов, економічних наук чи музики на рівні молодшого і середнього ступенів навчання.

Існує три широких напрямки гімназичної освіти на старшому ступені: природничонауковий в поєднанні з математикою і технікою; суспільно-науковий; лінгвістично-літературний у поєднанні з мистецтвом. В учбовому процесі гімназії проглядається орієнтація у програмах і викладанні на розвиток наукового мислення, інтелектуальності, на формування поглиблених навичок пізнання.

Кожний гімназист старшого ступеня для успішного закінчення гімназії повинен пройти курс навчання з двох профілюючих предметів (по 6 годин на тиждень). Вибір тут надається самому учневі, але є і обов'язкова умова: одним з профілюючих предметів обов'язково повинна бути іноземна мова (або математика), або ж дисципліна природничонаукового циклу, наприклад, фізика, хімія чи біологія.

Частина випускників 10 класу залишають гімназію і вступають в професійні училища. В цьому випадку їх атестат прирівнюється до атестату зрілості реальної школи. Лише успішне завершення 13 класу гімназії дає можливість продовжити навчання у вищих школах і університетах.

Обов'язковими предметами стали: німецька й іноземна мови, образотворче мистецтво, музика, філософія, богослов’я, суспільствознавство (історія, соціологія, політична географія), економіка, математика, фізика, хімія і біологія. До предметів за вибором віднесли педагогіку, психологію, право, геологію, астрономію, технологію виробництва, статистику, обробку даних тощо.

Цікавою є система оцінки знань. Найвища оцінка — 1, найнижча — 6. Кожній оцінці відповідає певна кількість балів із врахуванням так званої«тенденції оцінки». Наприклад, бали 15, 14, 13 відповідають відмінній оцінці „1"; 12, 11, 10 —відповідно, „2"; 9, 8, 7 - „3"; 6, 5, 4 - „4”; 3, 2, 1 - „5"; 0 балів сигналізує про повну відсутність знань з предмету і означають оцінку 6. При атестації учнів оцінки виставляються лише в балах.

Незважаючи на складну структуру шкільної освіти, в Німеччині проглядається тенденція до її централізації. Робота ведеться в двох напрямках. Перший — створення єдиних навчальних програм і планів для всіх федеральних земель, другий пошуки нових форм школи, які привели до

створення в 60-х роках об'єднаних шкіл двох типів: кооперативних і інтегрованих. Обидві вони охоплюють з 5 чи з 7 по 10 класи, але окремі школи мають також і старший ступінь навчання (11-13 класи).

Кооперативні школи з організаційної і педагогічної точок зору об'єднують в собі основну, реальну школи і гімназію (до X класу). Після IX класу учні отримують такий же атестат зрілості, як і в основній школі, а після X класу він прирівнюється до атестату реальної школи і середнього ступеня гімназії, що дає можливість перейти в XI клас гімназії. Заняття в кооперативній школі будуються за системою обов'язкових предметів і предметів за вибором. Такі учбові заклади є не у всіх федеральних землях, і їх кількість не дуже велика.

Інтегровані школи розраховані на шість років навчання (5-10 класи), мають єдину програму і прагнуть розвивати нахили і здібності кожного учня на основі індивідуалізації навчання. Школи цього типу знайшли визнання у всіх федеральних землях Німеччини. На п'ятому і шостому роках навчання заняття ведуться за системою класів і всі предмети є обов'язковими для всіх. Починаючи з сьомого року, учні отримують можливість вибирати предмети за запропонованими модулями і заняття будуються за системою курсів. Обов'язкові предмети зберігаються незалежно від обраного курсу. На старшому ступені навчання починається спеціалізація і відбувається перехід до системи основних курсів і курсів досягнень.

В Німеччині існують і платні приватні школи. В даний час їх нараховується більше 4-х тисяч. Переважна більшість з них належить церкві (в їх число входять як загальноосвітні, так і спеціальні богослівські учбові заклади). Серед них найпопулярнішими є так звані Вальдорфські школи, засновані в 20-х роках Рудольфом Штайнером (1861-1925), і заміські інтернати. Існують також приватні школи для національних меншин (наприклад, для датчан на півночі землі Шлезвіг-Голштейн) чи для іноземців (наприклад, для греків, японців та ін.). Крім того, є приватні комерційні професійні школи і училища, а також ті, які готують молодший медичний персонал. Роль приватних шкіл в системі освіти Німеччини не можна недооцінювати. Як правило, вони беруть на себе роль провідників нових ідей. Приватні школи відрізняються від державних тим, що з педагогічної, релігійної чи світоглядної точки зору їм надана свобода у виборі учбових і виховних методів, учбового матеріалу і організаційних форм занять. Вони мають право ставити експерименти і розвивати свої концепції виховання. Вальдорфські школи мають дванадцять класів, 13 додатковий — готує для вступу у вищі учбові заклади. Крім того, до цих шкіл прикріплені дитячі садки. На другий рік нікого не залишають і, як правило, з школи не виключають, однак в 13 клас переходять дуже мало. Оцінки не виставляються, а даються короткі відгуки про успіхи. Навчання протягом всіх тринадцяти років ведеться без підручників учителі читають лекції, а учні записують отриману інформацію в зошити. Порівняно з державними, організація навчального процесу у вальдорфській школі відрізняється насамперед тим, що в ній відсутня установка на розклад уроків, у якому переважно через кожні 45 хв. відбувається перехід до вивчення іншого предмету. Тут, починаючи з 1 -го класу, запроваджено навчання за «методом епох» у поєднанні з уроками, які продовжуються 45 хв. Сутність «методу епох» полягає в тому, що викладання предмету ведеться протягом 3-4 тижнів, з 7 год. 45 хв. до 9 год. 40 хв. ранку. За цим методом вивчаються предмети головного циклу: рідна мова, математика, історія, праця, географія, історія мистецтва.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат