На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Умови виникнення конфлікту: об’єктивні і суспільні умови; якість суспільних відносин і життя; соціально - політична нестабільність і напруженість; звичаї традиції та сучасна думка; мораль

Реферати > Культура > Умови виникнення конфлікту: об’єктивні і суспільні умови; якість суспільних відносин і життя; соціально - політична нестабільність і напруженість; звичаї традиції та сучасна думка; мораль

Перехідний період, в якому знаходиться наше суспільство, супроводжується загостренням протиріч як старих, так і нових. Ці протиріччя створюють конфліктні ситуації та конфлікти (політичні, соціальні, трудові тощо). При цьому їх кількість і глибина постійно зростають. Це викликано тим, що поки що в недостатній мірі розроблені теоретичні концепції стосовно ефективного вирішення або запобігання їх виникненню, а тим більше управління ними з метою мінімізації негативних наслідків.

Проблема конфлікту не нова. Вона виникла разом із виникненням людства. Однак останнім часом цій проблемі все більше і більше приділяється увага, завдяки чому вона отримує все більш різностороннє та детальне вивчення. Протиріччя пронизують усі сфери життя суспільства - економічну, політичну, соціальну, духовну тощо.

Загострення тих чи інших протиріч створює "зони кризи". Криза виявляється в різкому посиленні соціальної напруги, як наслідок порушення балансу інтересів, у результаті чого виникає конфлікт.

Більшість соціологів схильні вважати, що існування суспільства без конфліктів неможливе, тому що конфлікт є невід'ємною частиною буття людей, джерелом змін, що відбуваються в суспільстві. Конфлікт робить соціальні відносини більш мобільними. Під впливом конфліктів суспільство може змінюватися. Чим сильніший соціальний конфлікт, тим помітніший його вплив на плинність соціальних процесів і темпи їх здійснення. Конфлікт, як складне явище суспільного життя, вивчається багатьма науковими дисциплінами: філософією, соціологією, етикою, педагогікою, психологією та ін.

Велику увагу дослідженню конфліктів приділив Н. Макіавелі. Однак більш ґрунтовно конфлікт був розглянутий А. Смітом. У 1776 р. вийшла його робота «Дослідження про природу і причини багатства народів», у якій він писав, що в основі конфлікту лежить розподіл суспільства на класи й економічне суперництво між ними. Останнє слід розглядати як рушійну силу розвитку суспільства.

Значний внесок в осмислення соціальних конфліктів зробив Гегель. Однією з їх причин він вважав соціальну поляризацію між «нагромадженням багатства» і «прив'яза-ним до праці класом». Вже в минулому столітті багато мислителів виходили з того, що конфлікт - це реальність, неминуче явище в житті суспільства і стимул соціального роз-витку. Цих поглядів дотримувалися німецький соціолог Макс Вебер, австрійський соціо-лог Л.Гумплович і ін. Німецький мислитель Г. Зіммель визначав конфлікт не тільки як одну з форм розбіжностей, але і як соціальну силу, здатну об'єднати протиборчі взаємо-залежні сторони.

З позицій історичного матеріалізму розглядали соціальний конфлікт Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, які вважали, що конфлікти породжуються насамперед соціальною нерів-ністю і виявляються в класовій боротьбі. Критики марксизму відзначають, що проблема конфлікту в марксизмі не одержала всебічного обґрунтування, тому що розглядалася цим вченням через призму економічних відносин, що вважалися головною причиною конф-лікту між класами й іншими соціальними групами.

Згідно з Козером, конфлікт - це «охоронний клапан системи», він дозволяє через необхідні для його розв'язання реформи та інтегративні зусилля на новому рівні приво-дити соціальний організм у відповідність до нових умов. Позитивною функцією конф-ліктів є те, що вони допомагають модифікувати та створити норми, які забезпечують подальше існування самого суспільства в умовах, що змінилися. Гострота конфлікту зале-жить від того, наскільки він стосується основних життєвих цінностей. Чим більшу роль відіграють емоції, тим більше шансів у нього вийти на рівень відкритого конфлікту, стати неконтрольованим. Тривалість конфлікту залежить від ясності цілей конфліктуючих груп, ступеня їхньої згоди з приводу смислу перемоги або поразки, здатності лідерів до тверезої оцінки своїх дій та можливих результатів.

У своєму дослідженні Козер робить акцент на позитивних функціях конфлікту. Він вважає, що саме завдяки конфлікту система має змогу змінюватися. Конфлікт - сигнал, ознака того, що в системі щось негаразд. Конфлікт виступає функціональним процесом, який сприяє підтримці життєво важливих умов існування «соціального організму». За певних умов конфлікти, що відбуваються в суспільстві у цілому, в окремих його частинах чи між ними, сприяють зберіганню, зміні та зміцненню адаптованості системи. Вони спри-яють постійному пристосуванню системи до мінливих умов. Конфлікт може сприяти більш чіткому розмежуванню групових інтересів, а отже, утворенню нових соціальних груп (тобто диференціації в суспільстві); може сприяти централізації прийняття рішень, зміцнювати ідеологічну єдність, посилювати соціальний контроль. Усе це можна зараху-вати до функцій конфлікту.Спочатку у зрілому соціальному інституті утворюється керівне ядро, яке з часом отримує ряд переваг в розподілі благ. Саме через це виникає несуміс-ність інтересів керівництва та інших членів організації.

Ральф Дарендорф вважав, що конфліктність спостерігається зав­жди й усюди, її не можна елімінувати. Конфлікти є головною пружиною розвитку суспільства. Він вважає, що будь-яку соціальну спільноту можна розглядати як імперативно-координовану асоціацію (групу, установу, суспільство в цілому). В кожній асоціації чітко розрізняються ролі її учасників. І перш за все в такій асоціації спостерігається диференціація розподілу влади. Незважаючи на часом насильницький характер цієї влади в рамках однієї асоціації, цим відношенням намагаються надати узаконеної форми. Коли вони її отримують, вони набувають статусу «авторитету», тобто мають санкціоноване право володарювати над кимось. Отже, соціальний порядок утверджується створенням авторитету певних ролей в різних типах асоціацій. Але завжди є конфлікт інтересів, оскільки будь-яка влада існує за рахунок примушення певної групи людей. Розв’язання конфлікту інтересів веде до пере-розподілу влади, що призводить до інституалізації нових володарів та підлеглих. Далі знову відбувається поляризація інтересів та нового суперництва за авторитет.

Конфлікт - це невідворотний процес, який виникає через протилежність сил, що діють у соціально організованих структурах. По-друге, подібний конфлікт прискорюється чи сповільнюється завдяки ряду опосередковуючих умов або змінних. По-третє, «розв’язан-ня» конфлікту в якийсь момент створює такий стан структури, який за певних умов з неминучістю призводить до подальших конфліктів протидіючих сил. Отже, головне джерело конфлікту полягає в інституалізації влади.

Дарендорф вважає, що соціальний конфлікт не можна усунути, бо він є рушійною силою та засобом існування соціального організму. Проте конфлікт може бути правильно регульованим. Його правильне регулювання, або інституалізація, передбачає, по-перше, те, що обидві сторони, які беруть участь у конфлікті, повинні визнати неминучість і реа-льність конфліктної ситуації, тобто суттєву справедливість мотивів опонента. По-друге, конфліктні групи мають бути оформлені організаційно, а не бути аморфною сукупністю. По-третє, сторони, які протидіють у соціальних конфліктах, повинні погодитися з визна-ченими формальними правилами гри, що забезпечують основу їх взаємин. Вибір методів регулювання конфлікту залежить від виду асоціації, в якій він відбу-вається, її специфіки, форм правління і т.ін. Серед форм регулювання конфлікту можуть бути виділені наступні: замирення через посередництво певних інститутів або органів, де учасники конфлікту обговорюють спірні питання, форму стороннього втручання, або посередництво та арбіт-раж. Саме ці форми є важливим механізмом, за словами Дарендорфа, зменшення сили соціального конфлікту. Повною мірою вони можуть діяти лише в демократичному сус-пільстві.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат