На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Потенціал підприємства: формування та оцінка

Реферати > Економіка підприємства > Потенціал підприємства: формування та оцінка

Принцип найліпшого і найефективнішого використання є синтезуючим принципом оцінки вартості потенціалу підприємства. Як системоутворювальний елемент він інтегрує загальний вплив усіх раніше названих принципів і означає, що з можливих варіантів використання потенціалу підприємства буде вибрано той, за якого найповніше реалізуються функціональні можливості всіх складових потенціалу і забезпечується їх максимальна результативність.

2.2. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства

Методологія визначення вартості потенціалу підприємства.

Методи вартісної оцінки земельно-майнового комплексу підприємства та окремих його компонентів, що можуть бути використані для оцінки відповідних можливостей підприємства, поділяють на:

1) Витратні (майнові) методи – визначають вартість об'єкта за сумою витрат на його створення та використання. Існують такі види витратних методів:

- метод порівняльної оцінки;

- метод поділу за компонентами;

- метод кількісної діагностики;

- метод обліку витрат на інфраструктуру;

- метод заміщення;

- метод індексації даних проектно-кошторисної документації.

2) Порівняльні (ринкові) методи – визначають вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об'єктами ринкових угод. Існують такі види порівняльних методів:

- метод парних продаж;

- метод статистичних корегувань;

- експертні методи порівняння;

- метод мультиплікаторів порівняння.

3) Результатні (дохідні) методи – оцінюють вартість об'єкта на засаді величини чистого потоку позитивних результатів від його використання. Існують такі види результатних методів:

- метод капіталізації доходу;

- метод дисконтування грошових потоків;

- метод залишкового доходу.

Слід зазначити, що кожен з указаних підходів реалізується з допомогою специфічних методик, які залежать від об'єкта оцінки.

Слід також приділити відповідну увагу чинникам, що формують вартість земельно-майнової та соціально-організаційної системи підприємства, а значить і його потенціал. Всі чинники поділяються на слідуючи групи:

1) Загальні чинники (безпосередньо не пов’язані з об’єктом оцінки):

- економічні: система оподаткування, джерела фінансування, попит і пропонування ринку, національна політика у галузі, стратегія зовнішньоекономічних відносин тощо;

- соціальні: культурно-освітній рівень населення, статево-вікова структура населення, густота заселення території, структура населення за національностями, Рівень соціальної інфраструктури;

- політичні: податкове законодавство, земельні кадастри, спеціальні нормативно-законодавчі акти, рівень політичної стабільності, стратегія національного розвитку, механізми ліцензування і патентування;

- природні: екологічна ситуація регіону, місцерозташування, геологічні, геодезичні, топологічні, сейсмічні та інші характеристики території, наявність та якісні характеристики родовищ корисних копалин.

2) Локальні чинники (безпосередньо пов’язані з окремим класом об’єктів оцінки):

- фізичні: типові габаритні розміри та тенденції їх зміни, залежність від інфраструктури, мінімальний рівень фізичної придатності, стандарти безпеки, естетичні стандарти;

- умови продажу: рівень майнового забезпечення ринкових угод, особливі умови угод, мотивація попиту та пропонування, регіональна відокремленість, необхідність страхування, умови поставки;

- місцезнаходження: транспортна доступність, навколишнє природне оточення, інфраструктура об'єкта, якість ґрунтів;

- фінансово-економічні: дата оцінки та дати аналогічних ринкових угод, обсяги, умови та терміни кредитування, особливі умови фінансування, рівень наукової прогресивності, способи господарського використання.

3) Індивідуальні чинники (безпосередньо зумовлені конкретним об’єктом оцінки):

- матеріально-технічні: наявність та якість виробничих запасів, кількісні та якісні характеристики наявних основних фондів, стан будівель, споруд, виробничі та загальні господарські площі тощо;

- ринково-ситуаційні: обсяг та динаміка попиту(пропонування) стосовно об'єкта оцінки, постачальники, партнери та покупці, урегульованість ринку, ринкова інфраструктура;

- соціальну-трудові: чисельність персоналу у розрізі окремих категорій, освітньо-кваліфікаційні характеристики, соціальний клімат, якість менеджменту, рівень трудової дисципліни;

- структурно-функціональні: тип загальної організаційної структури та структури управління, рівень децентралізації управління, рівень спеціалізації підрозділів, система інформаційних потоків.

Розглянемо детальніше кожний з підходів до оцінки потенціалу підприємства.

Витратний підхід базується на постулаті, що потенційний власник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власних внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного фінансово-майнового результату. Таким чином, методи цієї групи передбачають ресурсну оцінку всіх складових цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу підприємства, на підставі обліку всіх витрат, необхідних для його відтворення (заміщення) на конкретну дату в робочому стані.

Напевно найбільш специфічним елементом витратних методів оцінки потенціалу є різновиди кошторисів, які складаються з метою визначення повних витрат на той чи інший компонент земельно-майнової та соціально-організаційної системи підприємства. Базою для складання кошторисів служить проектна документація, установлені нормативи витрат, робочі креслення, договори на придбання чи виконання робіт тощо.

Традиційно виділяють три рівні кошторисів:

- локальні кошториси – документи, які фіксують повні витрати (незалежно відносять їх на собівартість чи ні) на виконання окремих робіт, проведення окремих комерційних угод, купівлю та монтаж певних об'єктів;

- об'єктні кошториси – зведені документи, які акумулюють інформацію локальних кошторисів у розрізі цілісних об'єктів;

- зведені кошториси – це загальні звіти про суму повних витрат на створення (використання), які включають дані об'єктних кошторисів та дають змогу оцінити суми витрат у цілому по підприємству.

Для складання кошторисів усіх рівнів використовують такі методи визначення витрат:

1. Ресурсний метод – розрахунок окремих елементів кошторису, що необхідні для реалізації управлінського рішення, через облік витрат у поточних чи прогнозних цінах і тарифах.

2. Ресурсно-індексний метод – поєднання ресурсного методу з системою вартісних індексів, які використовуються виробником чи будівельником об'єкта. Індекси вартості – це відношення поточних (прогнозних) вартісних характеристик об'єкта до базових аналогів-ресурсів.

3. Базисно-індексний метод – перерахунок витрат, понесених власником у різні часові терміни реалізації проектного рішення, з базового до поточного рівня за допомогою коригувальних коефіцієнтів.

4. Базисно-компенсаційний метод – облік окремих елементів кошторису та визначення додаткових витрат на компенсацію їх змін під впливом цінових (тарифних) факторів.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат