На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Потенціал підприємства: формування та оцінка

Реферати > Економіка підприємства > Потенціал підприємства: формування та оцінка

Витратний підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується методом обліку початкових витрат, методом вартості заміщення та методом відновної вартості. Як правило, витратні методи використовуються для оцінювання нематеріальних активів, що спрямовані на отримання соціальних ефектів, тощо. У разі оцінки бізнесу витратний підхід застосовується в тих випадках, коли не передбачається отримання доходів від підприємницької діяльності протягом достатньо тривалого часу, а також якщо існує реальна загроза банкрутства.

Ринковий підхід до оцінювання нематеріальних активів передбачає порівняння об'єкта оцінювання з представленими на ринку аналогічними об'єктами. Найпоширенішим указаний підхід став у методі порівняльних продаж. Його суть полягає в прямому порівнянні об'єкта оцінювання з аналогічним за корисністю, якістю та призначенням нематеріальним активом, що вже купувався або продавався за інформацією минулих ринкових угод.

Основні умови використання даного методу:

· наявність достатньої інформації (прийнятної якості) стосовно колишніх комерційних угод за нематеріальними активами подібного призначення та корисності;

· наявність конкретних технологій врахування відмінностей між зіставними об'єктами.

Тепер на базі розглянутих підходів перейдемо до визначення вартості конкретних видів нематеріальних активів підприємства.

І. Огляд існуючих методик визначення економічної ефективності використання нової техніки

Згідно з цими Методичними рекомендаціями, розраховуючи ціни, слід виходити із собівартості розроблення, часу з моменту її створення, суми витрат, планового прибутку. Ціна науково-технічної продукції (НТП) розраховується за формулою:

де Ц – ціна науково-технічної продукції; С – собівартість; N – кількість реалізованих науково-технічних комплектів; Т – час з моменту створення НТП; - витрати на виготовлення копій дослідних зразків; - витрати на реалізацію НТП; Р – прибуток від реалізації НТП.

Мали місце спроби розробити й вітчизняну методику визначення величини інтелектуального потенціалу, про що свідчить публікація в журналі «Информация й рынок» № 4 за 1992 р. Автор розробки В. Г. Зінов запропонував ціну НТП визначити так:

де - собівартість; - норматив рентабельності; - зміна нормативу рентабельності; - зарплата виконавців; - загальний коефіцієнт коригування.

Заслуговують на увагу прийняті у світовій практиці способи розрахунку ціни ліцензій на патенти, винаходів та інших об'єктів промислової власності. Більшість розрахунків ведеться виходячи з таких параметрів, як ціна одиниці продукції, обсяги виробництва, термін дії угоди, процентна ставка відрахувань від прибутку покупця (роялті).

У світовій практиці переважно здійснюється розрахунок на підставі постійних відрахувань (роялті). Ціну ліцензій здебільшого заведено визначати за формулою:

де - ціна ліцензії, визначена виходячи з розрахунку роялті; - запланований обсяг продукції в і-му році, що підлягає реалізації; - ціна одиниці продукції, що реалізується; - ставка роялті в і-му році, %; Т – термін дії ліцензії.

Ціна ліцензій при паушальному типі розрахунку з урахуванням дисконтування та виходячи з попередньо визначеної ціни роялті обчислюється за формулою:

де - ціна ліцензії за паушального типу оплати; - дисконтний множник за ставкою r та п - кількості років; Т – термін дії ліцензії.

II. Методики визначення вартості науково-технічної інформації

Кожне джерело науково-технічної інформації має свою специфіку. Для порівняння різних інформаційних джерел застосовується коефіцієнт коригування.

Коефіцієнт коригування а обчислюється за формулою:

де - поширеність чи відомість або кількість джерел з даної тематики чи кількість джерел, врахованих під час пошуку; - час з моменту публікації даної інформації або доведення її до відома необмеженого кола осіб.

Вартість науково-технічної інформації можна визначити як прямо пропорційну залежність від ціни одного примірника накладу видання, ступеня наукового старіння і специфіки видання, та обернено пропорційну обсягові публікації. Таким чином, вартість науково-технічної інформації можна обчислити за формулою:

,

де - коефіцієнт «інформаційного шуму»; Ц – ціна одного примірника або прирівняна до неї величина; Н – наклад видання або прирівняна до нього величина; а – коефіцієнт коригування; V – обсяг публікацій або величина, яка може бути прирівняна до нього; - коефіцієнт техніко-економічного старіння.

III. Методика визначення вартості комп'ютерних програм

Економічними та технічними складовими, що можуть впливати на вартість програми, є:

- ціна програми, що склалася на ринку;

- собівартість розробки;

- витрати на вдосконалення програми, копіювання;

- старіння, що визначається часом від моменту створення програми;

- кількість комплектів програми, які передано стороннім юридичним чи фізичним особам;

- ступінь кодового захисту від несанкціонованого використання програми.

На підставі вище перелічених параметрів прикладних пакетів програм можна встановити таку залежність вартості від згаданих параметрів:

де - вартість програми; К – коефіцієнт, що характеризує ступінь кодового захисту програми. Для кожного пакета прикладних програм визначення такого коефіцієнта потрібно проводити індивідуально, врахувавши захист усієї програми та її елементів, фрагментів, файлів тощо.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат