На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Потенціал підприємства: формування та оцінка

Реферати > Економіка підприємства > Потенціал підприємства: формування та оцінка

Найбільшого поширення в рамках даного підходу набув метод мультиплікаторів, під якими слід розуміти коефіцієнти, що відображають взаємозв'язок між ринковою вартістю підприємства та певною фінансово-економічною базою. Найбільшого поширення набули цінові мультиплікатори, які можна підрозділити на інтервальні та одномоментні.

Мультиплікатори оцінки вартості підприємства:

1.Інтервальні мультиплікатори:

- Ціна / Прибуток. Відтворює зв'язок вартості підприємства з фінансовими результатами його діяльності.

- Ціна / Грошовий потік. Характеризує зв'язок вартості підприємства з розміром грошового потоку, генерованого ним.

- Ціна / Виторг від реалізації. Характеризує залежність вартості підприємства від виторгу віл реалізації. Даний мультиплікатор не залежить від методів бухгалтерського обліку та має універсальний характер.

- Ціна / Дивіденди. Описує зв'язок вартості підприємства та суми дивідендів, виплачених чи потенційних.

2. Одномоментні мультиплікатори:

- Ціна / Балансова вартість. Описує зв'язок вартості підприємства та балансової вартості аналогічних компаній (проектів). Під час розрахунків використовуються балансові показники чи аналітичне визначена величина скоригованих активів підприємства.

- Ціна / Чиста вартість активів. Характеризує залежність вартості підприємства від суми його чистих активів.

3. Фінансові мультиплікатори:

- Прибуток / Інвестований капітал. Відображає залежність вартості підприємства від рівня прибутковості використання інвестованого капіталу.

- Прибуток / Виторг від реалізації. Характеризує залежність вартості підприємства від рентабельності продаж (операційної діяльності).

- Власний капітал / Позиковий капітал. Описує залежність вартості підприємства від структури його капіталу.

Метод галузевих співвідношень базується на використанні емпірично визначених і рекомендованих співвідношень між вартістю підприємства та окремими фінансово-економічними параметрами. Він є ніби спрощеним варіантом методу мультиплікаторів, тому що передбачає визначення вартості підприємства за вже встановленими спеціалізованими коефіцієнтами.

Метод галузевих співвідношень, на жаль, не набув достатнього поширення у вітчизняній оціночній практиці через відсутність мінімально необхідного масиву статистичної інформації чи її закритого характеру. Тому з огляду на це можна рекомендувати досвід іноземних оцінювачів:

- бухгалтерські фірми та рекламні агентства продаються відповідно за 0,5 та 0,7 річної валового виторгу;

- салони краси – за 0,25-0,7 суми річної валового виторгу, вартості обладнання та запасів;

- ресторани і туристичні агентства – відповідно за 0,25-0,5 та 0,04-0,1 річного валового виторгу;

- автозаправні станції – за 1,2-2,0 місячного валового виторгу;

- підприємства роздрібної торгівлі – за 0,75-1,5 суми чистого прибутку, обладнання та запасів;

- машинобудівні підприємства – за 1,5-2,5 суми чистого прибутку та виробничих запасів.

Метод аналогових продаж (ринку капіталу) базується на використанні інформації щодо ринкової вартості пакетів акцій схожих компаній, на основі чого робиться висновок щодо вартості оцінюваного підприємства. Основною перевагою цього методу є використання фактичної ринкової інформації, а не прогнозних даних. Процес визначення вартості підприємства з використанням цього методу передбачає виконання таких етапів:

Етап 1. Збір ринкової інформації, її аналітичне опрацювання та відбір необхідної, допоміжної й довідкової.

Етап 2. Формування переліку схожих (аналогічних) компаній, що передбачає:

- визначення максимального переліку компаній, схожих чи пов'язаних з оцінюваною;

- відбір на базі попереднього пункту компаній-кандидатів, які мають найбільшу схожість з оцінюваним за ключовими критеріями успішності функціонування підприємства;

- визначення остаточного переліку схожих (аналогічних) компаній за галузевою ознакою, розміром та обсягами виробництва, перспективами росту, господарськими ризиками, якістю менеджменту тощо.

Етап 3. Фінансово-економічний аналіз компаній зі списку на базі таких вимог:

- аналітичні розрахунки даного етапу повинні базуватися на інформації останніх п'ять років діяльності компаній;

- аналіз повинен мати проблемно орієнтований характер і базуватися на системному підході;

- розрахунки повинні давати можливість визначати рейтинг компаній на основі системи цільових орієнтирів оцінювача (замовника).

Етап 4. Розрахунок оціночних коефіцієнтів (мультиплікаторів) і визначення їх нормативного значення на базі результатів попереднього етапу. Як базу оціночних коефіцієнтів використовують попередньо визначені ключові (критичні) показники виробничо-комерційної діяльності підприємств, які суттєво впливають на вартість підприємства.

Етап 5. Визначення розрахункової вартості підприємства, зважування проміжних результатів і внесення остаточних коригувань (поправок) у розрахункову вартість підприємства.

Різновидом методу аналогових продаж є також метод угод чи продаж, який орієнтується на використанні комерційної інформації щодо купівлі-продажу схожих цілісних майнових комплексів у найближчому минулому.

З метою попереднього аналізу підприємства можна рекомендувати такі загальноприйняті методи його аналізу, які вже реалізовані у програмному вигляді.

Основні аналітичні методи аналізу підприємства:

1.Функціонально-вартісний аналіз:

ABC – метод визначення вартості та інших характеристик товарів на основі функцій і ресурсів, що притаманні бізнес-процесу. Досліджує бізнес як сукупність операційно орієнтованих послідовних операцій і функцій, кожна з яких робить свій внесок у ринкову вартість підприємства.

ABB – метод планування бюджету на основі функцій підприємства, використовується при плануванні бюджету компанії чи інвестиційного проекту та базується на принципах АВС-аналізу.

ARP – метод планування ресурсів підприємства па основі дослідження бізнес-процесів (за методологією АВС-аналізу).

ABM - метод оперативного управління, який описує способи та засоби управління підприємством для вдосконалення бізнес-процесів і підвищення прибутковості на основі інформації АВС-аналізу.

2. Структурно-функціональний аналіз:

IDEF0 – метод функціонального моделювання. За допомогою наочної графічної мови IDEF0 досліджувана система розглядається аналітиками у вигляді набору взаємозалежних функцій (функціональних блоків — у термінах IDEF0). Як правило, моделювання засобами IDEF0 є першим етапом вивчення будь-якої системи.

IDEF1 – метод моделювання інформаційних потоків усередині системи, що дає змогу відображати й аналізувати їхню структуру і взаємозв'язки.

IDEF1X – метод побудови реляційних структур. IDEF1X відноситься до типу методологій «Сутність-взаємозв'язок» і, як правило, використовується для моделювання реляційних баз даних, що мають відношення до підприємства.

IDEF3 – метод документування процесів системи, що використовується, наприклад, під час дослідження технологічних процесів на підприємствах. За допомогою IDEF3 описуються сценарій та послідовність операцій для кожного процесу, і IDEF3 має прямий взаємозв'язок із методологією IDEF0 — кожна функція (функціональний блок) може бути подана у і вигляді окремого процесу засобами IDEF3.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат