На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Правотворча діяльність держави

Реферати > Правознавство > Правотворча діяльність держави

План

Вступ

1. Поняття і суб’єкти правотворчої діяльності держави

2. Порядок прийняття Конституції і законів в Україні.

3. Правотворча діяльність Президента, органів виконавчої влади.

Висновок

Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

Правотворча діяльність або законодавчий процес – це нормативно регламентована сукупність послідовно здійснюваних дій щодо розробки, прийняття (зміни) законів та інших законодавчих актів і їх. оприлюднення.

Існує багато термінів, якими описується процес створення законів і які необхідно розрізняти:

– законодавчий процес;

– законотворчість;

– правотворчість;

Визначивши законодавчий процес, перейдемо до поняття законотворчості. Ці поняття є близькими за своїм зна­ченням. Основна їх відмінність у тому, що законотворчість, окрім нормативно регламентованої сукупності дій щодо творіння закону, включає в себе ще й дії, які не закріплено пра­вовими нормами, тобто містять ще й нерегламентований! блок створення закону. Законотворчість охоплює:

– дії та відносини, що передують законодавчому процесу, такі, як виявлення потреби у прийнятті закону, наукова, експертна і організаційна підготовка законодавчої іні­ціативи, які не регулюється нормами про законодавчий процес;

– групи інтересів, думки дослідницьких центрів, навчальних закладів, окремих осіб при розгляді та прийнятті закону;

- стадії після оприлюднення закону, наприклад, оцінку його ефективності та внесення змін та доповнень до закону;

- фактори, що впливають на законотворчий процес: по­літичні, економічні, соціальні, суто правові тощо.

Правотворчість – це процес створення будь-якої пра­вової норми взагалі. Воно є найширшим поняттям, яке включає в себе і законотворчість, і законодавчий процес. Правотворчість охоплює процес створення всіх форм пра­ва: законів, підзаконних актів, правових звичаїв і судових прецедентів.

Саме законодавчий акт, а не тільки закон, як його головний різно­вид, є продуктом законотворчості. Законодавчий акт – це правовий документ, що приймається органом законодавчої влади або шляхом референдуму. До цих актів, окрім влас­не закону, належать усі нормативно-правові акти, які прирівнюються до закону. Такими актами у нас в Україні були:

– декрети Кабінету Міністрів України щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і куль­турного розвитку, державної митної, науково-технічної по­літики, кредитно-фінансової системи, оподаткування; дер­жавної політики оплати праці і ціноутворення, видані в період з 18 листопада 1992 р. по 21 травня 1993 p., відповід­но до Закону України «Про тимчасове зупинення повнова­жень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених Конституцією України (пізніше перейменований більш помірковано в За­кон України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодав­чого регулювання»);

– укази Президента України з економічних питань, з Верховна Рада України не прийняла запропоновано­го ним проекту закону та не відхилила його.

Відтак, сучасне розуміння правотворення відрізняється від нормативного підходу, що превалював і базувався на процесі правотворчості. Правотворчість в рамках тлумачення правотворення є одним із його ета­пів, рівнів, форм.

Загальновизнаним трактуванням правотворчості є її інтерпретація як форми владної діяльності держави, спря­мованої на утворення нормативно-правових актів, за допо­могою яких в чинну юридичну систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються правові норми. Відомо, що цей процес включає три стадії: 1) волевиявлення народу і формування юридичного мотиву; 2) нормативне формулю­вання державою цієї волі у вигляді визначеного масштабу поведінки; 3) надання сформульованому правилу юридич­них властивостей.

Тема курсової роботи “Правотворча діяльність держави” є сьогодні актуальною. Зміст її допоможе розширити теоретичні знання про поняття, загальну характеристику, форми , види, стадії правотворчості.

Здобути знання з відповідних посібників українських вчених: Копєйчикова В.В., В.Ф. Погорілко, Скакун О.Ф., Васильева А.М. та інших допоможуть в практичній діяльності безпосередньо особам, які займаються правової діяльністю, студентам, які вивчають навчальну дисципліну “Теорія держави та права”.

Мета та задачі курсового дослідження полягають в узагальненні знання про поняття, суб’єктів, порядок, закономірності, характеристики, форми, види, стадії правотворчості держави.

1. Поняття і суб’єкти правотворчої діяльності держави.

Правотворчість дає життя праву, породжує, формує й оформляє його, саме тому є величезний суспільний інтерес до правотворчості.

Правотворчість – форма владної діяльності держави спрямованої на створення нормативно-правових актів, за допомогою яких в чинній юридичній системі запроваджуються, змінюються чи скасовуються правові норми.[1]

Головне соціальне призначення правотворчості – встановлення еталонів і стандартів поведінки, що відповідають інтересам суспільства і держави.

За результатами правотворчої роботи – якістю законів та інших нормативних актів – роблять висновок про державу в цілому, ступінь її демократичності, цивілізованості, культурності. Людське суспільство завжди потерпало через брак точних і довершених рішень, такої діяльності органів держави, в результаті якої створюються норми права, правила поведінки громадян і організацій.[2]

На сьогоднішній день постійне завдання законодавця є підвищити якість правових рішень, зменшити до мінімуму неефективні нормативні акти. Саме тому вивчаються проблеми, які пов’язані з процесом створення норм права. Вольтер писав: „Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів”, він був правий, закони необхідні для людей, але не можна приймати поспішних непродуманих нормативно-правових актів, тому що будь-яка помилка законодавця „обмежує свободу дій”, тобто порушує інтереси громадян.

Правозастосовна практика свідчить, що відсутність радикальної організації нормотворчої діяльності у владно – виконавчих і господарюючих структурах знижує якість, продуктивність і цінність нормативної документації. Вона не досягає поставленої мети і може бути порівняна з „холостим” пострілом. Наприклад до яких наслідків призводить недосконалість податкового законодавства. За даними колишнього голови Податкової служби М.Азарова, суми, які приховуються суб’єктами підприємництва від оподаткування, дорівнюють сумам податкових платежів усієї решти платників податків, узятих разом.[3]

Правотворчий процес включає три стадії :

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат