На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Порядок формування прибутку підприємства та методи його розрахунку

Реферати > Фінанси > Порядок формування прибутку підприємства та методи його розрахунку

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єк­тів господарювання. Прибуток є складовою виручки від реаліза­ції. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами Украї­ни момент реалізації визначається за датою відвантаження про­дукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного ви­конання (надання) таких або за датою зарахування коштів покуп­ця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законо­давчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбува­ється насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на бан­ківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження това­рів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому — до погіршання їхнього фінансового стану.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собі­вартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна об­сягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки при­бутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, за­лишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки зміню­ються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за змі­ни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на при­буток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. От­же, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьо­му сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що спроможність підпри­ємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обся­ги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.

Розгляньмо вплив на формування прибутку собівартості про­дукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Беручи загалом, можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в гро­шовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу со­бівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Витрати виробництва, що включаються в собівартість проду­кції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матері­альні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою через визна­чення нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне стра­хування, соціальне страхування);

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

• інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, ко­мунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витра­ти на оплату праці; вартість основних виробничих фондів, що на­лежать підприємству, їх структура та визначений підприємством строк їх корисного використання.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і пізніших доповненнях до нього не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному ко­ригуванні. Однак з цього не варто робити висновку про ліквіда­цію собівартості як показника діяльності підприємства.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансо­вий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, вкорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим резервом збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат. Для цього необхідно знати: повний перелік витрат, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності під­приємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності у прийнятті рішень з формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законо­давчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгал­терського обліку 16 «Витрати»), собівартість реалізованої продук­ції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реа­лізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші прямі витрати;

— загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартос­ті продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаю­ться до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

— адміністративні витрати,

— витрати на збут;

— інші операційні витрати.

3. Методи розрахунку прибутку підприємства

Управління формуванням прибутку від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його плано­вого обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспекти­вних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльнос­ті суб'єкта господарювання: виробнича сфера, торгівля, сфера послуг.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат