У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транс­порту. У сфері послуг є особливості визначення прибутку від на­дання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямо­го розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окре­мими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Собівартість одиниці продукції.

Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто тру­домісткий, особливо коли реалізується великий асортимент про­дукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на при­буток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на од­ну гривню продукції. Це укрупнений метод. Може застосовува­тись підприємством у цілому для розрахунку прибутку від випус­ку, реалізації всієї продукції. Метод передбачає використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за поперед­ній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в на­ступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а йвплив на неї змі­ни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності проду­кції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді (по­рівнянна — це продукція, що вироблялася в попередньому періо­ді; непорівнянна — це продукція, що не вироблялася на підпри­ємстві в попередньому періоді).

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

• визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабе­льність продукції;

• порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

• виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховує­ться прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

• розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звіт­них або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибу­ток— це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється кори­гування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що плану­ється: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів про­дукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку зале­жить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції мо­же бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є від­повідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника се­редньої рентабельності продукції по підприємству.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений щодо загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продук­ції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випус­ку продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розрахову­вати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, буває дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому прибуток у залишках нереалізованої продукції розрахо­вується за показником рентабельності продукції. При цьому при­буток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в поперед­ньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець пла­нового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартос­ті на середню рентабельність продукції на підприємстві в періоді, що планується (або в четвертому кварталі планового року).

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на одну гривню продукції, то методологія й окремі положення мо­жуть бути застосовані у виробничій сфері та на підприємствах сфери послуг.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку визначення фінансових результатів від операційної діяльності під­приємства в цілому можна здійснити за такою схемою (тис. грн) [5; 106].

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

2.Відрахування з доходу:

—податок на додану вартість

—акцизний збір

—інші відрахування

3. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (1-2)

4. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

5. Валовий прибуток (збиток) (3 - 4)

6. Інші операційні доходи

7. Адміністративні витрати

8. Витрати на збут

9. Інші операційні витрати

10.Фінансові результати (прибуток) від операційної діяль­ності (5 + 6 - 7 - 8 - 9)

Обчислення рентабельності

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим по­казником. Однак він не може характеризувати рівень ефективно­сті господарювання. За інших однакових умов більшу суму при­бутку матиме підприємство, яке володіє більшим капіталом, ви­користовує більше живої і матеріалізованої праці, більше вироб­ляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чис­того доходу підприємства, тобто, по суті, винагорода за ризик підприємницької діяльності.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи під­приємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі зробле­ними витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати дія­льності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, по­слуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються в розрахунках.