На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Характеристика світового ринку нафти

Реферати > Міжнародні відносини > Характеристика світового ринку нафти

За найскромнішими підрахунками, близько 3800 АЗС із трохи більше 6000, працюють у тісному контакті з вітчизняними виробниками пального.

Міжнародні НК обмежилися вкрай низьким рівнем присутності в СНД. У Росії це 15 АЗС BP, 10 АЗС Neste, 1 АЗС Agip, а в Україні ще менше. Присутність в українському роздробі компаній зі Східної Європи і далекого зарубіжжя обмежується двадцятьма заправками. Водночас на ринку працюють місцеві трейдери нафтопродуктів, що володіють великими мережами АЗС, такі, наприклад, як “Галнафтогаз” і “Співдружність”. Боротьба за співробітництво з такими компаніями і триватиме між виробниками нафтопродуктів наступного року.

Деякі аналітики вважають падіння ціни на нафту тимчасовим. Брюс Еверс, аналітик Investec Henderson Crosthwaite, вважає, що сьогодні нафту і продукти її переробки “ніхто не хоче продавати через війну і ніхто не хоче купувати через спад”.

І практично всі відзначають, що міжнародний ринок не спіткає “нафтова анемія”, а скорочення поставок нафти країнами ОПЕК навряд чи допоможе утримати ціну барелі нафти в межах 22—28 дол. Це підтвердив “ДТ” і Мухамед Фарук, керівник департаменту інформації ОПЕК, який повідомив, що динаміка цін на нафту у світі наступного року залежатиме від позиції ОПЕК. “Наш прогноз на наступний рік — це вартість сировини в межах 20—22 дол. за барель. За такої ціни національні економіки всіх країн зможуть працювати стабільно”. Цікаво, що в більшості великих міжнародних агентств, таких як Goldman Sachs, ABN Amro, вважають, що нафта коштуватиме значно нижче 20 дол. Причому практично всі прогнозують її здешевлення 2003 року. Водночас більшість російських аналітиків сходяться на тому, що нафта коштуватиме 20—22 дол. за барель. Ціна нафти перебуватиме на рівні 20 дол. за барель, що цілком влаштовує російських нафтовиків, які розвиватимуть видобуток і за вартості в 15 дол. за барель. Але економіка Росії, у випадку розвитку останнього варіанта подій, неодмінно постраждає [9].

Найобережніші російські “метеорологи надр” вважають, що мають право на існування як оптимістичні надії росіян на високу ціну нафти, так і оптимістичні прогнози американців на низьку її вартість. Ситуація з цінами на нафту може розвиватися за двома сценаріями: або збереження цін на нафту на рівні 22 дол. або їхнє падіння до 16 дол. за барель. І той, і інший варіанти влаштовують російських нафтовиків.

Хоча й в Американському інституті нафти вважають: на ситуацію дуже може вплинути те, що США веде бойові дії в Афганістані, а це призведе до скорочення запасів нафти у головного споживача “чорного золота”. Так, щотижнева доповідь AПI про скорочення запасів нафти 17 жовтня сприяла збільшенню ціни нафти майже на 50 центів. Якою буде ціна нафти наступного року, в AПІ прогнозувати не беруться, але вважають, що до кінця року вона утримається в межах 20—22 дол. за барель. Водночас у щомісячному звіті МEA прогнозується підвищення 2002 року щоденного споживання нафти у світі на 600 тис. барелів, що складе дві третини середнього зростання в 90-х роках і зможе підтримати ціну не нижче 20 дол. за барель [11].

У будь-якому випадку, прогнози говорять про те, що українські НПЗ і споживачів ПММ очікують приємні часи, якщо державі вдасться зробити діяльність на місцевому ринку привабливою для іноземних постачальників сировини і створити розумні інвестиційні умови. Вже в листопаді, відповідно до завдання Президента, уряд має прийняти перші рішення, що стимулюють інвестиційний клімат в Україні.

Висновки

Останніми роками у світі щороку добувається близько 3 млрд. тонн нафти і газового конденсату. Розвиток нафтовидобувної галузі показує, що найбільш динамічні і найбільш ємні ринки видобутку нафти — не одне й те ж.

Якщо близькосхідні держави сьогодні продовжують залишатися найбільшими видобувачами нафти, то структура світової видобувної галузі значно змінилася і сьогодні видобуток рівномірніше розосереджено по країнах і континентах. Однак, попри це, ринок нафти продовжує реагувати практично на всяке “чхання” із декількох причин. Насамперед, динаміка зміни цін пов’язана з тим, що сьогодні всі ринки товарів взагалі і нафти зокрема є по суті олігополіями, або транснаціональними монополіями.

У світовій нафтопереробній промисловості за останні тридцять років відбулися зміни, основними споживачами нафтопродуктів у світі залишаються США, Японія, країни ЄС.

Враховуючи власні потужності переробки, основні держави—споживачі нафтопродуктів залежать від імпортної і насамперед близькосхідної нафти: США споживають 27% усієї видобутої у світі нафти; 37% нафти в Німеччину постачають країни ОПЕК; 28% постачається до Японії з ОАЕ; 19,2% — із Саудівської Аравії; 8,7% — з Ірану.

Склався певний пул основних видобувачів нафти (країни ОПЕК плюс США, Великобританія, Росія, Китай, Норвегія, Канада), на частку яких припадає 80% усього світового видобутку, і пул найбільших споживачів (США, країни Євросоюзу, Японія, Китай, Росія), куди постачається понад 65% видобутої у світі нафти й нафтопродуктів. 2000 року, за даними німецького галузевого об’єднання Mineraloelwirtschaltsverband, споживання нафти у світі збільшилося порівняно з 1999 роком на 1% — до 3,5 млрд. тонн. На основного споживача — США, що збільшили торік використання “чорного золота” на 0,3%, припало 875 млн. тонн нафти (25% світового споживання), і Америка, як і раніше, з великим відривом випереджає інші країни. Друге місце посідає Японія (з обсягом споживання 256 млн. тонн і світовою часткою понад 7%). Далі йдуть — Китай (231 млн. тонн, близько 7%), Німеччина (129 млн. тонн, майже 4%) і Росія (128 млн. тонн, 4%). Таким чином, торік країни ЄС, а також США, Китай, Японія та Росія спожили 2237 млн. тонн, або 60% світового видобутку нафти, у той час як на держави ОПЕК припало тільки 6,5%.

Україна відноситься до тих держав, які забезпечують себе власними вуглеводневими ресурсами лише на 50%, решту ми імпортуємо. Щоб процеси споживання імпортних енергоресурсів були ефективнішими, логічним є придбання видобувачами сировини українських переробних підприємств. З іншого боку, ми повинні знаходити можливість нарощувати власний видобуток і створювати вітчизняні вертикально-інтегровані нафтові компанії, для чого необхідно розробляти відповідну законодавчу базу.

Йдеться про “Укрнафту”, альянс насамперед “Приватбанку” і “УкрСиббанку” і, можливо, “Нафтохіміка Прикарпаття”. Очевидно, що через абсолютно нелогічну поведінку керівництва НАК ‘Нафтогаз України” в “Укрнафті”, який, між іншим, представляє не власні, а державні інтереси, ця ВІК може не відбутися. Як раніше, до речі, не відбулася інтеграція “Укрнафти” і “Укртатнафти”.

Список використаних джерел:

1. Аксьонова А. Проблеми економічної безпеки на світовому ринку нафти// Актуальні проблеми міжнародних відносин.- 2004. - №49, Ч.2. – с.232-233

2. Бандура О. Світові ціни на нафту та темпи економічного зростання// Економіст. – 2004. - №12. – с. 61-63

3. Гаврыш О. Американская мина для украинского рынка// Украинская инвестиционная газета. -2004. - №19. – с.13

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат