На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Проблеми та перспективи ЄС на сучасному етапі

Реферати > Міжнародні відносини > Проблеми та перспективи ЄС на сучасному етапі

Вступ

Європейське Співтовариство було створено на основі Римського договору (Договір про заснування Європейського Співтовариства від 25 березня 1957 року), підписаного Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Німеччиною та Францією. У1973 році до цих країн приєдналися Данія, Ірландія та Вели­кобританія, у 1981 році — Греція, у 1986 році — Іспа­нія та Португалія, а у 1995 році—Австрія, Фінляндія та Швеція. У 2004 році до ЄС приєдналися Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угор­щина, Чеська Республіка, Мальта, Кіпр. Заяви про членство в ЄС подані Туреччиною, Болгарією, Ру­мунією та Хорватією.

На засіданні Європейської Ради, що відбулося 07 лютого 1992 року в Маастрихті, глави держав і урядів ЄС уклали угоду про політичний союз і угоду про економічний та монетарний союз, які разом ста­новлять Договір про Європейський Союз. Договір набув чинності 1 листопада 1993 р. після його ратифікації усіма сторонами.

В Договорі про Європейський Союз визначені напрями співпраці країн—членів ЄС у створенні євро­пейської спільноти. Положення договору визначили зовнішню, безпекову та економічну політику, напря­ми судової і поліційної співпраці.

Союз має єдину інституційну структуру, що за­безпечує узгодженість діяльності, спрямованої на досягнення його мети, й водночас шанування та роз­виток acquis communautaire (Стаття 3 Договору про Європейський Союз).

У листопаді 2003 року було опубліковано звіт Робочої групи з питань зайнятості Європейської Ради. Цей звіт являє собою проміжне підбиття підсумків реалізації Лісабонської стра­тегії. Остання була розроблена Європейською Комісією та схва­лена Європейською Радою у 2000 році. Стратегія повинна реалізо­вуватись до 2010 року. Одним із головних пріоритетів Союзу, виз­начених Лісабонською стратегією, є забезпечення повної зайня­тості як ключової мети економічної та соціальної політики ЄС.

Звіт Робочої групи покликаний дати оцінку ефективності інструментів політики зайнятості ЄС, які застосовувались на першому етапі реалізації стратегії. Ключовою метою Звіту є ви­роблення рекомендацій щодо вдосконалення політики зайнятості на другому етапі виконання стратегії. Дані оцінки та рекомен­дації, на нашу думку, можна використовувати в процесі розроб­ки нової програми зайнятості на 2005-2008, вироблення стратегії наближення до європейських стандартів та запровадження їх у вітчизняну практику.

1. Проблема фінансового стану в ЄС

Розширення ЄС, яке відбулося 1 травня 2004 року, — це якісно новий крок переходу ЄС від економічно-торговельного блоку до загальноєвропейського міждержавного політико-економічного утворення. При розгляді питань про вступ до ЄС пере­вага віддається країнам Східної Євро­пи. Це зумовили такі причини, як: гео­графічна близькість цих країн, обумов­лена порівняно невеликою територією Європи; проблема обмеженості ре­сурсів; розвиток транспортних можли­востей; тяжіння до розширення ринку з боку підприємств країн-учасниць ЄС; можливість взаємопроникнення капіта­лу; прагнення до створення могутньо­го економічного блоку, здатного про­тистояти конкуренції з боку США і Японії; історично сформоване політич­не протистояння Європи і США.

Перспектива бути прийнятим в ЄС стала для країн Східної і Центральної Європи істотним стимулом для досягнення фінансової рівноваги. Подібні процеси відбувалися в Західній Європі під час введення в оборот євро. У обох випадках, проте, після первинного прогресу країни показали явні ознаки політичної «втомленості»: так, в зоні євро розпався Пакт про стабільність; всюди в Східній Європі почали підвищуватися бюджетні дефіцити.

У Чеській Республіці минулого року бюджетний дефіцит підскочив до 13% від ВВП, це потрійне збільшення з 1999 р. Такий дефіцит включав одноразову оплату витрат на реструктуризацію банків, тому він і був таким великим. Але в 2004 р. дефіцит складав більше 6% від ВВП — що теж немало. У Польщі дефіцит також наближається до 6% від ВВП в порівнянні з 2,9% в 2001 р. У Угорщині бюджетний дефіцит знову-таки збільшується після зниження до 4% від ВВП в 2001 р. На Мальті дефіцит також близький до 10% від ВВП, що на чотири процентні пункти більше в порівнянні з 2001 р. Тільки країни Балтії, здається, здатні зберігати здорову фінансову політику.

Одна з головних причин такого погіршення фінансових показників проста: як тільки політичні діячі позбавляються від необхідності виступати перед керівними органами ЄС з щорічними доповідями про досягнуті результати і зникає загроза виключення країни із списку кандидатів в члени ЄС, те фінансове «розслаблення» стає практично неминучим. В той же час крупні країни — члени зони євро (Франція і Німеччина) не мають повноважень для критики фінансової політики інших країн, тому фактично немає ніяких міжнародних механізмів обмежень на бюджетні дефіцити держав ЄС. Ці механізми перестають діяти після вступу країни в ЄС. Внаслідок цієї явної тимчасової обмеженості вказаних механізмів їх з кожним разом все важче робити критерієм вступу для інших потенційних членів.

Не менш дивовижна очевидна політична реакція проти урядів, які привели свої країни в ЄС. Вражаючою є схожість з тим, що відбулося в Західній Європі під час введення в оборот євро. Уряд Романо Проді, якому, не дивлячись ні на що, вдалося добитися включення Італії у валютний союз Європи, ліг три місяці опісля після цієї події. Чехія, Польща і Угорщина теж перенесли урядові кризи незабаром після того, як вступили в ЄС.

Всюди в Центральній і Східній Європі ЄС вже не так популярний, як раніше. Участь виборців у виборах до Європейського парламенту в червні 2004 р., було дивно низьким в країнах, що тільки що вступили: від лише 17% в Словаччині до 38,5% в Угорщині. Беручи участь в своїх найперших виборах в ЄС. Відсоток голосуючих громадян цих країн виявився не тільки значно нижче середнього показника в Європі (приблизно 45%), але навіть нижче середнього показника у Великобританії, де скептичне відношення населення до ЄС є традиційним.

Причини цього прості. Держави, що тільки що вступили, відчули, що їх попросили внести зміни у фінансову політику для того, щоб прийняти в ЄС. Навіть якщо ці зміни були зроблені на користь самих країн в довгостроковій перспективі, в найближчому майбутньому вони виявилися політично дорогими.

Ця «втомленість пристосування» (термін, що відображає досвід латиноамериканських країн під час економічної лібералізації в 1990-х рр.) в даний час пов'язана з відчуттям, що зрештою вступ в ЄС — не така вже вигідна операція. Тому і не дивно, що виборці в Центральній і Східній Європі в даний час відчувають, що вони зробили погану операцію з урядами, які привели їх в ЄС: затягування ременя потугіше, обмеження на ринку праці і горезвісний шквал правил ЄС. Результатом стала реакція проти цих урядів і відсутність суспільного інтересу в справах ЄС.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат