На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Фріц Габер- хімік, технолог, лауреат Нобелівської премії 1918 року.

Реферати > Хімія > Фріц Габер- хімік, технолог, лауреат Нобелівської премії 1918 року.

Німецький хімік Фріц Габер народився 9 грудня 1868 року у м.Бреслау (нині м.Вроцлав, Польща). Він був єдиним сином Зігфріда Габера та Паули Габер, яка померла під час пологів. Коли хлопчику було 9 років, його батько, успішний продавець барвників, одружився з Хедвікою Гамбургер, від якої мав трьох дочок. Якщо батько ставився до сина суворо й прохолодно, то з мачухою у Фріца склалися теплі стосунки. Після закінчення місцевої початкової школи Габер поступив у Бреславську гімназію св.Єлизавети. Тут у нього зародилась любов до літератури, особливо до творів Гете. Хлопчику подобалось складати вірші, він мріяв стати актором, та згодом любов до хімії оволоділа ним цілковито.

У 1886 р. Фріц Габер поступив до Берлінського університету для вивчення хімії, але після першого семестру перейшов до Гейдельберзького університету. Тут його вчителем був Роберт Бунзен-винахідник лабораторного пальника, який носить його ім’я. Зацікавленість Бунзена фізичною хімією підштовхнула Габера до вивчення математики й фізики-предметів, які він продовжив студіювати у Берлінському технічному університеті. Після здобуття докторського ступеню у 1891 р. він працював переважно у хімічних прикладних лабораторіях, де не стимулювався особливий інтерес до теорії. Згодом Габер перейшов до Цюріхського федерального технологічного інституту, де ознайомився з новими хімічними й виробничими процесами, які незабаром вивели Німеччину у лідери світової хімічної технології.

Після дворічної роботи у батька Габер продовжив свої дослідження спочатку у Йенському університеті,а потім в Університеті Карлсруе, де в 1894 р. став асистентом Ханса Бунте, професора хімічної технології. Робота Габера, результати якої були сумовані в 1896 р. у його праці «Експериментальні дослідження по розпаду й горінню вуглеводнів», дозволила йому стати того ж року лектором Університету Карлсруе. У 1906 р. Габер одержав звання професора фізичної хімії та електрохімії. Його обрали директором університетського інституту, де проводились дослідження з цих дисциплін.

Найвагоміші лабораторні експерименти Габер розпочав у 1905 р., коли захопився виробництвом амоніаку з метою подальшого перетворення його в нітрати. Гострою проблемою у світі на той час ставало одержання добрив, збагачених Нітрогеном, оскільки зростала чисельність населення й скорочувались запаси природних джерел добрив. Фріц Габер спробував сполучити атмосферний азот з воднем для одержання амоніаку. Інші хіміки вже намагались синтезувати амоніак шляхом прямої реакції , але цей метод вимагав підвищення температури до 1000º С, що було економічно недоцільно. Після ряду експериментів Габер зрозумів, що амоніак можна синтезувати при температурі , нижчій за 300º С.

Німецький хімік Вальтер Нернст раніше продемонстрував, що амоніак можна добути при взаємодії азоту з воднем за екстремально високого тиску. Габер об’єднав методики низьких температур та високого тиску. Він виявив, що заміна стандартного каталізатора, яким було залізо, на осмій і уран, суттєво збільшує вихід амоніаку. У подальшому Габер ще підвищив ефективність цього ж методу шляхом утилізації теплоти взаємодії газів для підтримання температури реакції.

Дослідження Габера із синтезу амоніаку фінансувалося німецькою промисловою корпорацією «Бадіше анілін унд сода фабрик» (БАСФ). Карл Бош, інженер фірми БАСФ, удосконалив метод Габер і впровадив його на заводах корпорації з виробництва амоніаку в Оппау і Леуні в 1910 р. Названий процесом Габера-Боша, він до цього часу є основою широкомасштабного виробництва амоніаку в усьому світі.

Наступного року Габер та Ріхард Вільштеттер були призначені спів директорами Інституту фізичної хімії та електрохімії кайзера Вільгельма у Берліні. Після початку першої світової війни у 1914 р. Габер знаходився на службі у німецького уряду. Як консультанту військового міністерства Німеччини йому було доручено створити отруйну речовину подразнювальної дії, яка б примусила війська супротивника покидати траншеї. Через кілька місяців Габер та його співробітники створили зброю з використанням газуватого хлору. У січні 1915 р. цю речовину запустили в виробництво, і вже навесні застосували проти військ країн Антанти під м.Іпром (Бельгія). Було отруєно 150000 осіб.

Хоча Фріц Габер ненавидів війну, він вважав, що застосування хімічної зброї може зберегти багато життів, якщо припиниться затяжна траншейна війна на Західному фронті. Його дружина Клара (дівоче прізвище Іммервар) була також хіміком. Вона рішуче виступала проти військових робіт чоловіка. У 1915 р. після серйозної суперечки з Габером Клара наклала на себе руки. Фріц і Клара одружилися в 1901 р., у них був один син. У 1917 р. Габер одружився з Шарлоттою Натан, у них народились син і дочка. Але в 1927 р. подружжя розсталося.

У 1916 р. Фріца Габера призначили начальником хімічної служби, відповідальної за всі дослідження й виробництво хімічної зброї. Азот фіксуючий процес, розроблений Габером для виробництва синтетичних добрив, став служити військовим потребам Німеччини, насамперед для виробництва вибухових речовин.

Нобелівська премія з хімії у 1918 р. була зарезервована. Але вже наступного року цю премію вручили Фріцу Габеру «за синтез амоніаку із його складових». Член Шведської королівської академії наук А.Г.Екстранд у своїй промові на презентації відмітив, що «…відкриття Габера є надзвичайно важливими для сільського господарства і процвітання людства». Вручення нагороди викликало різку критику з боку вчених країн Антанти, які розглядали Габера як військового злочинця, одного із творців хімічної зброї.

Поразка Німеччини, самогубство першої дружини, засудження Габера англійськими, американськими та французькими вченими призвели до його важкої депресії. Окрім цього, у Габера розвивався діабет. Та він провів реорганізацію Інституту кайзера Вільгельма у Берліні в умовах жорстких обмежень, характерних для післявоєнної Німеччини. У 1920 р. Габер розпочав дослідження по вилученню золота з морської води. Він сподівався, що успіх цієї справи дозволить Німеччині розрахуватись по репараціях з країнами Антанти. Та після шести років праці цей проект, який спирався на надто оптимістичні прогнози вмісту золота в морській воді, завершився невдачею.

У той же час роботи Габера в інституті привели до значних успіхів в галузі атомної фізики, біології і хімії. Науковий колоквіум, організований Габером, відвідували видатні вчені того часу-Нільс Бор, Отто Варбург, Пітер Дебай та інші. На початку 30-х років інститут став одним з найвідоміших науково-дослідницьких центрів і навчальних закладів світу.

У 1933 р., після приходу до влади Гітлера, становище Габера стало небезпечним, оскільки його батьки були євреями за походженням. Нацистський уряд видав закони, які забороняли євреям перебувати на службі в академічних та урядових установах. Для Габера зробили виняток, оскільки він перебував на німецькій службі ще під час першої світової війни. Але в квітні він відмовився звільнити зі свого штату євреїв і відправив листа про свою відставку до міністерства мистецтва, науки й народної освіти.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат