На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Шолом-Алейхем


У дослівному перекладі з єврейської мови словосполучення “Шолом-Алейхем” означає “Мир вам!”. Щирим співчуття і любов’ю до людей променіє творчість видатного письменника, який здобув славу і визнання під прибраним ім’ям Шолом-Алейхем, цим традиційним єврейським вітанням запрошуючи у світ своїх книг читачів з різних куточків нашої планети.

А почалося усе так… 2 березня 1859 року в Переяславі, що на Київщині (тапар це Переяслав-Хмельницький), у патріархальній єврейськії сім’ї Нохума Рабиновича народився хлопчик, якого назвали Шоломом. Невдовзі родина остаточно зубожіла і була змушена переселитися до злиденного містечка Воронкове, у якому й минули дитячі роки маленького Шолома. Коли хлопчик підріс, його віддали на навчання в хедер (єврейську школу).

У 1877 р. майбутнього письменника прийняли на посаду домашнього вчителя до заможного комерсанта (власне, до його дочки, з якою згодом Рабинович одружився).

У 1879 р. юнак почав друкуватися: його перші кореспонденції та публіцистичні статті на івриті побачили світ у газетах “Гацефіра” (“Світанок”) та “Гамейліц” (“Захисник”).

У 1883 р. газета “Юдішес фолксблатт” (“Єврейський народний листок”) опублікувала перші твори молодого письменника, написані мовою ідиш, − повість “Два камені” та оповідання “Вибори”. Останнє було вперше підписане псевдонімом Шолом-Алейхем.

Наприкінці 80-х років оприлюднив власну програму розвитку єврейської літератури, гостро критикуючи авторів популярних бульварних романів і виступаючи проти ідилічної романтики, за відродження народних реалістичних традицій. У своїх тогочасних романах “Стемпеню” та “Йоселе-Соловей” Шолом-Алейхем створив образи талановитих людей з народу, які в силу різних умов приречені на трагічну загибель.

На початку 90-х років письменник став однією з центральних постатей у європейській літературі. І саме у цей час він зазнав фінансового краху. Ставши після смерті тестя опікуном багатої спадщини, Шолом-Алейхем переїхав до Києва, зайнявся комерцією, але через брак досвіду невдовзі збанкрутував. Він подався за кордон, побував у Франції та Австро-Угорщині, а після повернення на батьківщину оселився в Одесі. Незабаром письменник опублікував першу серію листів із циклу “Менахем-Мендл”, де вивів узагальнений образ “маленької людини” Менахема-Мендла, який марно намагався вибратися “нагору”.

У 1894 році Шолом-Алейхем починає публікацію розділів з “Тев’є-молочника”. Праця над цими двома творами та їх публікація тривала 20 років. Тев’є-молочник − також “маленька людина”, але зовсім іншого типу, аніж Менахем-Мендл. Тев’є − трудівник, мешканець села, пов’язаний із землею, з такими ж працьовитими людьми, як і він сам.

До 150-річчя від дня народження Шолома-Алейхема

У дослівному перекладі з єврейської мови словосполучення “Шолом-Алейхем” означає “Мир вам!”. Щирим співчуття і любов’ю до людей променіє творчість видатного письменника, який здобув славу і визнання під прибраним ім’ям Шолом-Алейхем, цим традиційним єврейським вітанням запрошуючи у світ своїх книг читачів з різних куточків нашої планети.

А почалося усе так… 2 березня 1859 року в Переяславі, що на Київщині (тапар це Переяслав-Хмельницький), у патріархальній єврейськії сім’ї Нохума Рабиновича народився хлопчик, якого назвали Шоломом. Невдовзі родина остаточно зубожіла і була змушена переселитися до злиденного містечка Воронкове, у якому й минули дитячі роки маленького Шолома. Коли хлопчик підріс, його віддали на навчання в хедер (єврейську школу).

У 1877 р. майбутнього письменника прийняли на посаду домашнього вчителя до заможного комерсанта (власне, до його дочки, з якою згодом Рабинович одружився).

У 1879 р. юнак почав друкуватися: його перші кореспонденції та публіцистичні статті на івриті побачили світ у газетах “Гацефіра” (“Світанок”) та “Гамейліц” (“Захисник”).

У 1883 р. газета “Юдішес фолксблатт” (“Єврейський народний листок”) опублікувала перші твори молодого письменника, написані мовою ідиш, − повість “Два камені” та оповідання “Вибори”. Останнє було вперше підписане псевдонімом Шолом-Алейхем.

Наприкінці 80-х років оприлюднив власну програму розвитку єврейської літератури, гостро критикуючи авторів популярних бульварних романів і виступаючи проти ідилічної романтики, за відродження народних реалістичних традицій. У своїх тогочасних романах “Стемпеню” та “Йоселе-Соловей” Шолом-Алейхем створив образи талановитих людей з народу, які в силу різних умов приречені на трагічну загибель.

На початку 90-х років письменник став однією з центральних постатей у європейській літературі. І саме у цей час він зазнав фінансового краху. Ставши після смерті тестя опікуном багатої спадщини, Шолом-Алейхем переїхав до Києва, зайнявся комерцією, але через брак досвіду невдовзі збанкрутував. Він подався за кордон, побував у Франції та Австро-Угорщині, а після повернення на батьківщину оселився в Одесі. Незабаром письменник опублікував першу серію листів із циклу “Менахем-Мендл”, де вивів узагальнений образ “маленької людини” Менахема-Мендла, який марно намагався вибратися “нагору”.

У 1894 році Шолом-Алейхем починає публікацію розділів з “Тев’є-молочника”. Праця над цими двома творами та їх публікація тривала 20 років. Тев’є-молочник − також “маленька людина”, але зовсім іншого типу, аніж Менахем-Мендл. Тев’є − трудівник, мешканець села, пов’язаний із землею, з такими ж працьовитими людьми, як і він сам.

У 1905 р. Шолом-Алейхем пережив жахіття єврейських погромів. Він виїхав у США, а незабаром перебрався до Женеви. Там і була написана його відома повість “Хлопчик Мотл”, перша частина якої побачила світ у 1907 році. У цьому творі Шолом-Алейхем змальовує загальне зубожіння містечка Касрилівка, відчайдушні намагання його мешканців вирватися зі злиднів. Нужда стає дедалі важчим ярмом, і тоді починаються муки еміграції до Америки. У повісті “Хлопчик Мотл” Шолом-Алейхем узагальнив і завершив останню тему та образи своєї творчості. Головний герой твору – жвавий, спостережливий і пустотливий хлопчина, близький до інших “дитячих” персонажів письменника.

У 1908 році Шолом-Алейхем повернувся в Росію, де його тепло зустріли читачі. Але незабаром під час виступу в білоруському місті Барановичі письменник важко захворів і за наполяганням лікарів був змушений вирушити на лікування до Італії. На початку 1913 року здоров’я Шолома-Алейхема знову дуже підупало; він жив під наглядом лікарів у різних країнах Європи та в США.

13 травня 1916 року Шолома-Алейхема не стало. Поховали його на Бруклінському цвинтарі. В останню дорогу письменника провели понад 300 тисяч шанувальників його таланту.