На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Соціально трудові відносини

Реферати > Економіка підприємства > Соціально трудові відносини

Значення продуктивності праці підкреслюється й тім, що проблеми з нею пов'язані, є предметом дослідження економічної науки, починаючи з другої половини XIX ст до наших днів. У США спочатку розраховували середній виробіток продукції в натуральному виразі на один виробничого виробника, потім перейшли до розрахунків у копійчаному вираженні. Починаючи з кінця 50-х років ХХ ст продуктивність праці почали розраховувати на весь промислово-виробничий персонал, а не тільки на зайнятих робітників. Після того показники продуктивності праці розповсюдилися з промисловості на інші галузі економіки, у тому числі й на послуги.

У другій половині ХХ сторіччя розрахунки продуктивності праці стали загальновизнаним інструментом аналізу й планування виробництва. У країнах з ринковою економікою цьому показнику також надавалася та продовжує надаватися велика увага й на загальнодержавному рівні, і на підприємствах для цілей аналізу виробництва та пошуків резервів його підвищення.

На жаль в умовах переходу до ринкової економіки, а конкретно, починаючи з 1992 року у нашій країні офіційні статистичний облік та звітність з цього показника були анульовані. Здається, що це серйозна втрата для науки та виробництва, тому що підвищення продуктивності праці є важливішою умовою виходу економіки з кризи. Дає надію те, що на державному рівні з’явилися перші ознаки розуміння цього.

Центр продуктивності праці та соціальної політики, який існує як державна науково-дослідницька організація з 1996року, рішенням Кабінету Міністрів України визначений головною організацією з обґрунтування та забезпечення державної політики в галузі продуктивної праці. Зараз діяльність Центру спрямована на створення державної системи підвищення продуктивності економіки країни. З цією метою розвивається міжнародне співробітництво по проблемам продуктивності за міжнародними проектами. В 1995р.центр став членом Європейської Асоціації Національних Центрів продуктивності, а в1996 році Рада директорів Світової конференції науки з продуктивності та якості визнала Центр продуктивності Мінпраці України своїм відділенням в Україні. Завдяки цьому центр одержує наукові, методичні та статистичні матеріали з питань продуктивності та використовує їх у роботі. Центр продуктивності увійшов до системи ІНТЕРНЕТ і має в ній власну інформаційну сторінку, його введено у світові каталоги відповідних галузей науки багатьох країн світу.

На жаль, програма створення державної системи підвищення продуктивності розробляється дуже повільно, наукові здобутки Центру не стали інструментом господарського механізму країни. [ 2 стр.59-60.]

3.Методи визначення продуктивності праці.

Традиційними показниками продуктивності праці у вітчизняній статистиці та економічній практиці прийняті виробіток та трудомісткість. Вони пов'язані між собою зворотною пропорційною залежністю і відбиваються у формулах

та

де

В- виробіток;

О - обсяг продукції (робіт, послуг) у відповідних одиницях;

П - витрати праці па випуск продукції (проведення робіт, надання послуг) у відповідних одиницях;

Т - трудомісткість випуску продукції (проведення робіт, надання послуг). [1 стр. 192 ]

У - масштабі народного господарства рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається співвідношенням величини національного доходу за певний період до середньої облікової чисельності персоналу, що зайнятий у сфері матеріального виробництва у перебіг цього періоду.

На підприємствах продуктивність праці - виробіток визначається різними способами в залежності від того, якими одиницями виміряються обсяг виробництва та витрати праці.

Використання різних одиниць та методів визначення обсягів продукції та трудовитрат обумовлює наявність понад двадцяти способів визначення виробітку на підприємствах.

Існує три основних способи вимірювання обсягу продукції: натуральний, трудовий та вартісний.

Натуральний коли обсяг виробництва відбивається у фізичних одиницях (штуках, тоннах, квадратних метрах тощо). Такий спосіб здається найбільш точним, але він має обмежене поле застосування та не враховує особливості процесу виробництва окремих видів продукції (робіт) на підприємстві. Наприклад, у морському порту перевантажується велика номенклатура вантажів. Підсумовування фізичних тонн перевантаження металів, нафти, генеральних вантажів не відбиває обсягів витрат матеріальних, трудових та фінансових.

Умовно-натуральний метод - ґрунтується па приведенні різних показників до одного вимірника. Наприклад, загальний обсяг морських перевезень вимірюється в приведених тонно-милях, де обсяг перевезення пасажирів у пасажиро-милях підсумовується як порівняний з тонно-милями.

Трудовий метод ґрунтується на використанні для характеристики обсягу виробництва норм трудових витрат - нормо-часів. Він використовується для оцінки рівня продуктивності праці на окремих ділянках виробництва, але потребує строгого обґрунтування норм, що застосовуються. Використання різно-напружених норм при такому методі веде до перекручення справжнього стану продуктивності праці.

Вартісний метод - найбільш універсальний, він дозволяє проводити порівняння рівня та динаміки продуктивності праці на підприємстві, у їх групах, галузі, регіоні, в економіці в цілому. При цьому можуть використовуватися різні показники вартості.

Трудовитрати найбільш точно відбиваються кількістю людино-годин, що відпрацьовані, але їх підрахунок достатньо трудомісткий.

Людино-дні дають менш точний результат трудовитрат у порівнянні з людино-годинами, тому що вони не враховують внутрізмінних простоїв.

Середня облікова чисельність персоналу в порівнянні з людино-днями не враховує цілоденних простоїв, але цей показник використовується в розрахунках річної продуктивності праці, що забезпечує порівнянність показників різних підприємств і по господарству країни в цілому.

Слід відзначити, що будь яку сполучення показників обсягу виробництва та трудовитрат має свій економічний сенс, а вибір такого сполучення визначається конкретними завданнями вимірювання рівня продуктивності праці.

Найбільш універсальним способом визначення виробітку на підприємстві вважається розрахунок величини чистої продукції підприємства за рік, яка приходиться на одного середньо-облікованого працівника цього підприємства.

Інший показник продуктивності праці - трудомісткість - уявляє обсяг витрат праці на виробництво одиниці продукції. Трудомісткість одиниці продукції визначається шляхом ділення трудовитрат усього виробництва на обсяг продукції, що випущена за певний період.

Для цілей планування й аналізу праці раніше розраховували трудомісткість окремих операцій, виробів, робіт визначали:

Ø технологічну трудомісткість (Тт), де враховувалися витрати праці основних робітників на виробничі операції, деталі, готові вироби;

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат