На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Розміщення продуктивних сил Японії

Реферати > Розміщення продуктивних сил > Розміщення продуктивних сил Японії

Сучасна галузева структура й рівень розвитку господарського комплексу території.

В період високих темпів росту економіки в 60-х роках японська енергетика орієнтувалась на споживання імпортного палива, в основному нафти і нафтопродуктів. Паливна криза середини 70-х призвела до необхідності змінити енергобаланс країни в напрямку збільшення інших енергоносіїв. Проте нафта і нафтопродукти й досі дають більш ніж половину надходжень енергії, до того ж, майже все рідке паливо імпортується. Поступово зменшується доля вугілля в енергобалансі, яка на даний момент складає 19%, також переважно імпортного (імпорт — 115 млн. т, власний видобуток — 7 млн. т). Близько 10% енергії приходиться на долю природного газу, який також імпортується, близько 9,5% дає гідроенергія, більше 9% — атомна енергія; доля останніх 3-х видів, а також інших джерел енергії постійно збільшується. Вироблена електроенергія в 1999 році складала 964 млрд. квт/г, з яких більш ніж 60% дали ТЕС, в основному розміщені у великих промислових районах. Станом на 1999 рік в Японії діяло 43 атомних енергоблоки потужністю 35 тис. квт/г. АЭС зазвичай розміщуються у віддалених периферійних районах великих промислових. На них доводиться близько 27% всієї виробленої електроенергії. ГЭС, що розміщуються на гірських річках, мають маленьку одиничну потужність, тому розміщуються каскадами. Основним районом зосередження стали гори Центрального Хонсю, звідки енергія надходить у великі міста узбережжя. Перспективу розвитку галузі японське керівництво бачить в подальшій диверсифікації джерел енергії, розвитку нових галузей електроенергетики, найважливіше місце відводиться програмам енергозбереження.

Японська оброблювальна промисловість після війни перетерпіла ряд змін. По-перше, виріс об’єм виробництва. Відбулась перебудова структури промисловості — переважний розвиток легкої, особливо текстильної, промисловості після війни в першу чергу, машинобудуванням та галузями, що його супроводжують . Продукція японського машинобудування високо цінується в світі. Хоча по ряду найбільш складних видів продукції вона поступається іншим високорозвиненим країнам, в першу чергу США (авіакосмічна техніка, складна електроніка, устаткування ядерної енергетики).

 

Число корпорацій, що входять в 500 світових

Річна сума продажу

млрд. дол.

Активи млрд. дол.

Число працівників, тис.

Штаб-квартира

Міцубісі

Тойота

Мацусіті

Хітачі

Ніппон Стіл

Ніссан

Фудзі

Суміто

Тосіба

Хонда

Соні

7

2

2

2

5

3

4

6

1

1

1

105,1

84,0

66,0

65,1

59,1

57,0

52,9

43,8

37,5

33,4

31,5

124,6

77,6

84,3

81,3

78,2

67,9

62,1

56,0

49,3

26,4

39,7

272,2

116,2

280,0

341,0

99,8

155,1

226,3

120,5

175,0

90,9

126,0

Токіо

Нагоя

Осака

Токіо

Токіо

Токіо

Токіо

Осака

Токіо

Токіо

Токіо

В галузях машинобудування на даній час випускається 44% всієї промислової продукції , в тому числі 17% —в радіоелектронній і радіотехнічній промисловості, 14,5% — в транспортному машинобудуванні, 10,5% — в громадському машинобудуванні. Із інших галузей найбільш виділяється металургійна промисловість (чорних і кольорових) — 7%, хімічна і харчова — по 7,1% кожна.По деяким підрахункам в межах Тихоокеанского промислового пояса на 13% території країни випускається трохи менше, ніж 80% промислової продукції. В останні десятиліття держава намагається перерозподілити виробництво і в інші регіони, але ці намагання досить малоефективні.

Чорна металургія є однією з найбільш розвинених галузей японської промисловості. Екологічно шкідливі частини металургійного виробництва були винесені за кордон, в Японії зосереджені найбільш чисті і економічно рентабельні. На сьогоднішній день об’єм виплавки сталі складає 100 млн. т. на рік, чавуна — 75 млн. т. на рік (2001 г.) Доля Японії на світовому ринку чорних металів — приблизно 23%. Найбільші заводи галузі зосереджені біля Осаки і Токіо, вони орієнтуються на великі центри споживання металу. Чорна металургія практично повністю працює на привізній сировині і паливі, тому більшість великих заводів розмішена поблизу великих портів.

Останнім часом дуже скоротилися об’єми виплавки кольорових металів. Заводи по їх виплавці залишаються майже в усіх центрах промислового поясу, деякі великі підприємства знаходяться в історичних центрах кольорової металургії, що виникли на основі переробки місцевих руд – Нііхама на Сікоку, Хітаті і Асіо в північній частині Хонсю і Ямагаті.

Підприємства хімічної і нафтопереробної промисловості також тяготіють до основних центрів тихоокеанського промислового поясу (Кавасакі, Тіба, Ітіхара, Йокогама). Інші великі центри хім. промисловості: Йоккаіті (в районі Нагойя), Убе і Токуяма (на півдні Хонсю), Нобеока(на Кюсю). Сучасне хімічне виробництво в Японії спеціалізується на нафтохімії. В країні розвинене виробництво синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмаси. В останні роки значна роль приділяється біохімії.

В машинобудуванні Японії велику роль зберігає постійна модернізація галузей масового експорту (суднобудування, автомобілебудування), активно розвиваються нові наукомісткі галузі (авіаційно-космічна, приладобудівна тощо)Основні центри: Токіо, Кадома, Хадокате, Хіросіма, Куре, Футю, Йокодука, тощо.

Розміщення підприємств радіоелектронної та електротехнічної промисловості орієнтовано на найбільші міста тихоокеанського узбережжя. Найважливішим фактором стала орієнтація на науково-технічний потенціал великих міст. Найбільші підприємства налузі зосереджені в Токіо, Осака, Йокогама, Фукуока, Хітаті та інших містах

Підприємства інших промислових галузей розподілені по території Японії досить рівномірно, орієнтовані як на місцеву, так і на привізну сировину. В основному, вони обслуговують внутрішній ринок.

Агропромисловий комплекс Японії – інтегрована частина її господарства, яка забезпечує країну власним продовольством на 62%. За останні десятиліття в країні відбувалася суттєва перебудова виробничої структури сільського господарства, виробництво в АПК зосередилось на трьох галузях спеціалізації: рисівництві, яке застосовує високоврожайні сорти рису, плодоовочівництві, де використовують найновіші досягнення техніки будівництва теплиць, технології овочівництва та садівництва, тваринництві з великим довозом імпортних кормів. В забезпеченні потреб в продукції інших галузей країна в значній мірі орієнтована на імпорт, де особливо сильно виглядає залежність від довозу пшениці, кукурудзи, сої, цукру, яловичини, тощо. Велику роль в діяльності АПК відіграє сільськогосподарська кооперація, яка діє на всіх територіальних рівнях, забезпечуючи підтримку фермерам в організації виробництва та збуту продукції, кредитуванні виробництва, лобіюванні політичних інтересів фермерів.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат