На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Розміщення продуктивних сил Японії

Реферати > Розміщення продуктивних сил > Розміщення продуктивних сил Японії

В територіальній структурі АПК склалися сталі райони зональної та приміської спеціалізації сільського господарства.

Це зона інтенсивного приміського землеробства району мегаполісу Токайдо (овочі, фрукти, молоко з осередками вирощування квітів і чаю), зона інтенсивного землеробства промислових районів південного заходу (овочі, фрукти, рис, ареали тваринництва), зона розвиненого рисівництва вздовж узбережжя Японського моря, зона центральної та південної частини Хонсю (овочівництво, тваринництво, ареали вирощування фруктів і квітів), зона тихоокеанського узбережжя Сікоку та Кюсю, Хоккайдо, південно-західна частина якого спеціалізується на вирощуванні рису, овочів та картоплі, а південно-східна – зона молочного тваринництва з осередками вирощування сої та цукрових буряків. При реалізації сільськогосподарської продукції кожна група продовольства має сталу схему реалізації, в якій приймають участь угруповання сільськогосподарських кооперативів, державні органи, оптові ринки та формування кейрецу, які діють в харчовій промисловості, великі супермаркети та мережа оптово-роздрібної торгівлі.

Пасовищні землі становлять, усього лише 1.6% всієї площі, хоча причиною настільки малих розмірів пасовищ не є поганий клімат країни. Наявні невеликі пасовищні ділянки поступово виходять із обороту в міру збільшення імпорту дешевої м'ясної й молочної продукції. У містах занедбані ріллі заростають лісом. Ці дикі ліси усе більше розростаються, тому що власна деревообробна індустрія програє в конкуренції з імпортом дешевої деревини. Структура сільськогосподарського комплексу країни за останні десятиліття змінилася. І хоча перевага віддається вирощуванню рису - “японського хліба” якому віддане близько 50% оброблюваних земель, нарівні із цим одержали розвиток скотарство, огородничество, і садівництво . До японського с/г відносяться також рибальство морський і лісовий промисли. У Японії розвинене рибальство, яке є традиційним заняттям японців. По вилову риби Японія посідає перше місце у світі (12 млн. тон). Основну частину його забезпечують морське й океанське рибальство, але досить значну роль грають аквакультуры - понад 1 млн. т. До другої світової війни японці практично не вживали в їжу м'ясо, так що єдиним джерелом тваринних білків була риба, а вуглеводів - рис. З екзотичних промислів можна відзначити видобуток перлів на південному узбережжі Хонсю, щорічно тут добувають більше 500 млн. перлинних раковин.

Ґрунтові ресурси Японії досить обмежені: більше ніж одна третя усіх ґрунтів у Японії вважаться бідними. Тим не менш загальна площа оброблюваних ґрунтів складає 16 % всієї території. Японія одна з небагатьох країн, що повністю освоїла свої земельні ресурси. Цілинні ділянки землі залишилися лише на острові Хокайдо, на решті островів японці розширюють території місті при місцевих господарств, осушуючи заболочені береги і засипаючи лагуни і мілководні ділянки морів. Так, наприклад, було побудовано міжнародний токійський аеропорт. Взагалі, природні умови Японії, у своїй більшості, сприятливі для ведення сільського господарства.

У Японії розвинена система транспорту. Загальна протяжність автомобільних шляхів - 1 млн. кілометрів. Дуже швидкими темпами розвивається автомобільний транспорт: загальне число автомобілів в країні, за останніми підрахунками, наближається до 30 млн., половина з них -легкові. В результаті високих темпів збільшення кількості автомобілів, великі міста (в першу чергу Токіо) виявились перенасиченими автомобілями. Тому постає проблема розвитку громадського транспорту. Метро збудовано в Токіо, Йокогамі, Осаці, Кобе, Нагоє,Саппоро; крім того, у столиці введена в експлуатацію монорельсова дорога. У міському транспорті Токіо зберігає велике значення кільцева залізна дорога, до якої спрямовані автобусні лінії. Взагалі у містах країни широкого поширення набув автобусний рух. Японія має у своєму розпорядженні великий каботажний флот загальним тоннажем 1 млн. т. Невеликі каботажні судна перевозять масові вантажі, такі як вугілля, ліс, будівельні матеріали, рибопродукти, добрива. Широке використання малих судів обумовлено, в основному, тим, що на узбережжі країни багато маленьких портів, що не в змозі прийняти великі кораблі.

Особливості розміщення й територіальна структура провідних галузей господарства Японії.

Особливості будови продуктивних сил полягають у тому, що нестача природних ресурсів в країні перекривається високим рівнем кваліфікації і культури праці робочої сил, широким залученням здобутків технологічного прогресу та прикладних наукових досліджень, активним та гнучким використанням капіталу та гнучким використанням капіталу та можливостей менеджменту.

Для Японії є дуже характерним поєднання двох цілком різних частин: „лицьової” і „тильної”.

„Лицьову частину” Японії утворює Тихоокеанський пояс, що простягається вузькою смугою (15-65 км) по узбережжю, насамперед о. Хонсю. Цей пояс - соціально-економічне ядро країни. Тут знаходяться головні промислові райони – Токіо, Осака, Нагойя, Кітакюсю, більшість ТЕС та АЕС, металургійних комбінатів, машинобудівних заводів, тощо. Тихоокеанський пояс зазвичай називають промисловим поясом, проте це не зовсім вірно. В його межах знаходяться багато головних районів інтенсивного сільського господарства, головні транспортні магістралі і найважливіші порти.

„Тильну частину” утворює периферійна зона, що включає у себе перш за все гірсько-лісові райони Хонсю, де переважає заготівля деревини, тваринництво, гідроенергетика, видобування корисних копалин. Але надзвичайно велику роль на периферії грає туризм. Останнім часом регіональна політика Японії посилено стимулює освоєння екологічно чистої периферійної зони. З метою розвантаження Тихоокеанського поясу половина всіх „технополісів” – нових центрів науки і наукомістких виробництв – створюються в периферійній зоні Хонсю. Освоєння Хоккайдо, який не так давно вважався найбільш відсталим регіоном країни, повинно сприяти спорудження найдовшого залізничного тунелю „Сейкан”.

В плані географічного розміщення організаційно - управлінської структури основною закономірністю є формування певної територіальної ієрархії центрів управління економікою Японії. В дані схемі Токіо та Осака виступають, як управлінські центри загальнодержавного значення.

З розташованих у Токіо офісів керуються підприємства, розміщені практично в усіх основних адміністративних одиницях країни, із офісів у Осака - підприємства південно-західних та центральних регіонів. Силові поля управління із регіональних центрів не сягають далі меж „своїх” економічних районів. Хоча із Нагойя, наприклад, керуються підприємства, розташовані в районі Токай, із Хіросіми – в Тогоку, із Фукуока – на Кюсю, Із Саппоро – на Хоккайдо. Управлінські структури інших адміністративних центрів розповсюджують свій вплив лише на господарство своїх префектур. Правда, дещо більш помітні управлінські функції притаманні таким центрам як Сендай, Ніігата, Такамацу, Йокогама, Кобе та Кіото(мал. 1-б). Враховуючи, що функціонування всіх організаційно-управлінських структур, з одного боку, та локалізація акціонерного капіталу і фінансової активності - з другого, сильно взаємопов’язані, можна зробити висновок, що в Японії вирішальним фактором формування розміщення господарства є характер локалізації поведінки і руху корпоративного капіталу.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат