На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Розміщення продуктивних сил Японії

Реферати > Розміщення продуктивних сил > Розміщення продуктивних сил Японії

Серед множини функціонально-галузевих систем провідне місце займає система НДКР (Наукових Досліджень та Конструкторських Робіт), дія якої має розглядатися ширше, ніж „вклад”, або „складова” тих чи інших господарських процесів. Під впливом їх дії по суті формуються і сучасний вигляд функціонально – господарської структури, і основні риси японських систем маркетингу. Розміщення НДКР поки що характеризується надконцентрацією в найбільших агломераціях країни, але великі сподівання покладаються на розвиток технополісів, як регіональних полюсів росту.

Базові виробництва сировинної орієнтації в Японії працюють на довізній сировині, що визначає усіченість їх енерговиробничих циклів на початкових стадіях технологічного процесу і зумовлює необхідність координації промислової зовнішньоекономічної політики держави в її роботі на світових ринках сировини, активізації робіт по енерго- та матеріалозбереженню, широкому застосуванню комбінування у виробництві. Зрештою, значна частина виробничих потужностей важкої промисловості Японії виявилась планомірно зосереджена в рамках територіально-виробничих комплексів, які носять назву „комбінато”.

Машинобудування Японії освоїло всю відому номенклатуру продукції і займає одне із провідних місць на світовому ринку машин та устаткування. Провідною формою організації його робот стала діяльність потужних угруповань- кейрецу, ядрами яких є великі машинобудівні корпорації. Ці угруповання активно долучаються до процесів міжнародної кооперації, мають сильні підрозділи, що ведуть НДКР. Вони досягли високого рівня автоматизації та роботизації виробництва, завдяки розвитку „сервізації”(процеси введення сфери обслуговування в невластиві їй галузі) та „софтизації”(процеси комп’ютеризації галузей) перетворюються в розгалужені виробничо-обслуговуючи системи з однаково сильними ланками як виробництва, так і збуту на національному та світовому ринках.

В сучасному машинобудуванні Японії репрезентовані всі його галузі, але основним „локомотивом” є наукомісткі виробництва. Їх розвиток забезпечує умови для переходу промисловості і всього господарства на найновіші методі організації і управління, забезпечення високої якості продукції, активізації інноваційних процесів, тощо. 2/3 продукції машинобудування країни виробляються в зоні мегаполісу Токайдо. Але завдяки виносу підприємств галузі за межі ядер найбільших агломерацій в периферійні райони протягом останньої чверті століття машинобудування (в тому числі його високотехнологічні галузі) стало визначати спеціалізацію промисловості всієї центральної частини Японії.

Основні одиниці адміністративно-територіального поділу Японії, на базі яких формуються всі первинні економічні райони. Є дуже стійкими просторово-вираженими елементами, межі яких не змінювались понад сотню, а то й тисячу років. Господарство вищезазначених територій з усталеними межами послідовно (але з різною швидкістю) проходило етапи структурних змін та розширення участі в географічному поділі праці. Послідовно формувався сучасний вигляд територіально – господарської структури країни на різних етапах її економічного розвитку. Зрештою, рівень розвитку економіки та структурні відмінності господарства базових елементів сучасної територіально – господарської структури Японії визначаються різностадійністю їх розвитку, різними можливостями використання тих чи інших економічних ресурсів, як провідних, різним характером участі в територіальному та міжнародному поділі праці.

Мал. 3

Типізація базових елементів територіально структури господарства країни за відмінностями показників структури ВВП та індексів локалізації окремих видів господарської діяльності дозволяє виявити такі групи районів (табл.3 та мал.3).І– райони „столичних” систем розселення де, по-перше, вирізняються: Іа– столичні округи Токіо, Осака та Кіото як ядра зосередження інформаційної, банківсько–фінансової, організаційно – управлінської та іншої обслуговуючої діяльності, Іб– „індустріальні окраїни” столичних систем розселення, де розміщені хіміко– металургійні комбінати, потужні осередки машинобудування та інших галузей обробної промисловості та „спальні” райони. ІІ– райони з індустріальною структурою господарства. Які включають: ІІа– території промислових районів та вузлів, розміщених на основній транспортній вісі країни („Тихоокеанській промисловий”); ІІб– території ”нової індустріалізації”, що поступово поширюються від центрального промислового ядра країни на північ та південний захід. ІІІ – райони розміщення регіональних організаційно–управлінських центрів за межами мегаполісу (саме них розташовані агломерації Нагоя, Саппоро, Сендай, Хіросіма, Фукуока, тощо) ІV – райони аграрно-індустріальних окраїн країни.

Таблиця3.

Типи основних територіальних одиниць Японії за структурою ВВП.

 

Кількість територіальних одиниць

Частка кластера у ВВП Японії, %

Розміри ВВп на душу населення, % (де ВВП Японії 100%)

Пересічні показники галузевої структури ВВП (кожний кластер)

Сільське господарство, %

Промисловість, %

Обслуговуючі галузі, %

Іа

3

28,0

116

0,1

26,6

73,3

Іб

6

25,3

0,9

41,3

57,8

ІІа

10

12,3

91

2,4

45,5

52,1

ІІб

9

12,5

2,5

44,8

52,7

ІІІ

8

12,3

85

2,2

30,6

67,2

ІV

14

9,6

75

5,4

32,3

62,3

Японія

50

100

100

1,7

35,9

62,4

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат