На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Договір комерційної концесії

Реферати > Правознавство > Договір комерційної концесії

План

1.Вступ

2. Правова природа договору комерційної концесії

3. Договір комерційної концесії

4. Висновок

5. Список використаної літератури

Вступ

Цей договір регулює відносини ,що складаються між правоволодільцем і користувачем у зв’язку з оплатним придбанням користувачем права на використання належних правоволодільцю засобів індивідуалізації вироблених товарів,виконуваних робіт чи послуг,а також охоронюваної комерційної інформації.

Особливість цього договору в тому,що він може використовуватися виключно у сфері підприємницької діяльності,тому є підприємницьким договором.

Трансформаційні процеси в соціально-економічній сфері, які відбулися за останні роки в Україні, обумовили появу та розвиток нових договірних інститутів, які були невідомі колишній командно-адміністративній системі господарювання. Ця тенденція відображенау Цивільному кодексі України 2003 року, в якому значно розширено, порівняно із Цивільним кодексом Української РСР 1963 року, коло закріплених у ньому видів договорів.

2. ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ

(ФРАНЧАЙЗИНГУ)

Однією із новітніх договірних конструкцій у цивільному праві України є договір комерційної концесії (франчайзингу). Так, немає єдності думок щодо правової природи договору комерційної концесії (франчайзингу). В юридичній літературі окреслилось декілька підходів до вирішення цієї проблеми. Поширеною є позиція, згідно з якою договір комерційної концесії належить до договорів щодо передання майна в користування. Такої думки притримується, зокрема, Ю. В. Романець, характеризуючи договір комерційної концесії як договір, спрямований на передачу у тимчасове користування об’єктів цивільних прав. Вказаний підхід частково поділяється також російським вченим М. І. Брагінським у написаній спільно з В. В. Вітрянським роботі “Договірне право”. У книзі першій, присвяченій загальним положенням договірного права, при висвітленні питання про систему договірних зобов’язань М. І. Брагінський, відносить договір комерційної концесії до групи договорів про передання майна в оплатне користування. У літературі питання щодо співвідношення понять “комерційна концесія” і “франчайзинг” викликає дискусії. Враховуючи міжнародний досвід у регулюванні даних відносин, автори дисертаційних робіт, спеціально присвячених договору комерційної концесії (франчайзингу) обґрунтовують позицію про доцільність заміни у Цивільному кодексі України терміна “комерційна концесія” терміном “франчайзинг”

Найбільш виваженою і такою, що відповідає сутності відносин, що опосередковуються договором комерційної концесії та законодавчому його регулюванню, є друга з наведених позицій. Вона більшою мірою враховує особливості об’єктів, передання прав на які опосередковується в рамках цього договору. До речі, на дану обставину звертають увагу і ті вчені, що пропонують розглядати договір комерційної концесії в якості договору, спрямованого на передачу в користування об’єктів цивільних прав. Зокрема, Ю. В.

Романець зазначає, що специфічною ознакою, що обумовила виділення комерційної концесії в якості самостійного типу договору, є особливості об’єктів цивільних прав, що передаються у тимчасове користування.

За договором комерційної концесії в тимчасове користування передаються не майно, а виключні права. Важливо враховувати, що предметом зобов’язання є не окремі виключні права, а їх комплекс, що належить правоволодільцеві. Договори, які спрямовані на передачу майна в тимчасове користування, пристосовані до опосередкування відносин, насамперед, щодо матеріальних об’єктів — речей. Те, що Цивільний кодекс України закріпив можливість виступати предметом договору найму (оренди) майнових прав у цілому не є характерним для договору найму (оренди) в його традиційному розумінні. Тому, мабуть, не випадково, що приблизно у двох третинах статей, вміщених у параграфі 1 Глави 58 Цивільного кодексу йдеться саме про річ як об’єкт орендних правовідносин. На противагу цьому, інститут комерційної концесії розрахований, в першу чергу, на відносини щодо комплексу прав на об’єкти інтелектуальної власності. Останні є нематеріальними (безтілесними) за своєю природою, а тому їх неможливо фізично передати в користування іншій особі. Тому в структурі Цивільного кодексу України договір комерційної концесії цілком обґрунтовано розміщений не серед інститутів, що опосередковують передання майна в тимчасове користування, а поряд із договорами щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Водночас, постає питання щодо співвідношення між закріпленими у Главі 75 договорами щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності та врегульованим у рамках Глави 76 договором комерційної концесії. Стосовно цього відношенні варто відзначити, що окремі автори розглядають договір комерційної концесії в якості різновиду ліцензійного договору. Порівнюючи комерційної концесії з ліцензійним договором, доцільно вказати на такі моменти:

По-перше, відмінність між розглядуваними договорами проявляється в їх предметі. Так, предметом ліцензійного договору, виходячи із його визначення, закріпленого у ст. 1109 Цивільного кодексу України, є дозвіл (ліцензія) на використання об’єкта права інтелектуальної власності. Тобто йдеться про конкретний об’єкт права інтелектуальної власності. У свою чергу, з визначення договору комерційної концесії випливає, що за цим договором відбувається надання права користування комплексом належних правоволодільцеві прав. Далі у ст. 1116 Цивільного кодексу України деталізовано, що предметом даного договору є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації.

Отже, предмет договору комерційної концесії відрізняється від предмету ліцензійного договору як в кількісному, так і в якісному аспекті. Перше виражається в тому, що якщо ліцензійний договір передбачає надання дозволу на використання окремого об’єкта права інтелектуальної власності, то у договорі комерційної концесії йдеться про комплекс прав на декілька об’єктів. Що стосується якісної характеристики предмета договору комерційної концесії, то він не вичерпується лише правами на об’єкти інтелектуальної власності. Крім них у комплекс прав, що надаються за договором комерційної концесії користувачеві, можуть входити також права на використання комерційного досвіду та ділової репутації. Останні не належать до об’єктів права інтелектуальної власності. В контексті розмежування ліцензійного договору та договору комерційної концесії (франчайзингу), виходячи з предмета цих договорів заслуговують на увагу підходи, вироблені в рамках Європейського Союзу до розуміння франчайзингу. Згідно з прийнятим в 1988 р. Комісією ЄС Регламентом № 4087/88, договір франчайзингу містить як мінімум такі зобов’язання: одноманітне використання найменування чи вивіски на приміщеннях та/або транспортних засобах, означених у договорі; передання франчайзером франчайзі ноу-хау; надання ним франчайзі комерційної чи технічної допомоги протягом строку дії договору. Тобто договір розглядатиметься як договір франчайзингу, якщо він передбачає надання права на використання засобів індивідуалізації та ноу-хау, а також надання комерційної і технічної допомоги.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат