На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Сімейне право України. Усиновлення

Реферати > Правознавство > Сімейне право України. Усиновлення

План

I. Міжнародні стандарти в галузі охорони сім’ї і дитинства;

II. Законодавство України про шлюб і сім’ю;

III. Усиновлення:

1. Поняття усиновлення.

2. Особи, які можуть бути усиновленими і усиновлювачами;

3. Особи, які не можуть бути усиновлювачами;

4. Згода батьків дитини на усиновлення;

5. Усиновлення дитини без згоди батьків;

6. Процедура усиновлення;

7. Право на таємницю усиновлення;

8. Правові наслідки усиновлення;

IV. Розробка Державних програм про удосконалення системи усиновлення в Україні.

Проблема правового захисту сім’ї і дитинства ось уже тривалий час перебуває в центрі уваги міжнародної спільноти. Особливого значення надається забезпеченню прав дітей як частини населення, що внаслідок своєї вразливості, фізичної і розумової незрілості потребує особливої охорони і піклування з боку батьків і суспільства.

«Декларація прав дитини» проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року проголошує, що з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцевих влад і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосованих відповідно до таких принципів: пр. № 1 «Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім’ї». Декларація вказує на те, що дитині повинен бути забезпечений спеціальний захист, і дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Пр. 6 «Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в усякому разі, в атмосфері любові моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір’ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов’язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім’ї, і про дітей що не мають достатніх засобів для існування».

Найважливіший міжнародно-правовий акт у галузі захисту прав дитини – це Конвенція про права дитини, схвалена на 44–й сесії Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (Вона набула чинності для України з 27 вересня 1991р.)

Головним завданням Конвенції є забезпечення дітям особливого піклування та допомоги, надання необхідного захисту і сприяння сім’ї як основному осередку суспільства та природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей. Конвенція визнає, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті ООН, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності та солідарності.

Відповідно до ст.1 Конвенції дитиною є кожна людська істота, що досягла 18–річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Конвенцією проголошений принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини; встановлено обов’язок держави щодо піклування, заохочення та забезпечення прав дитини.

Національне законодавство України в галузі сім’ї і шлюбу виходять з основоположних принципів, зафіксованих у ст.51 Конституції України: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожне із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою».

Сімейний кодекс України є основним законодавчим актом у сфері регулювання сімейних відносин.

Проект Сімейного кодексу України був зареєстрований у Верховній Раді України 19 липня 1999р. шість разів проект включався до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для розгляду в першому читанні, але завжди – в останній робочий день тижня. То щоразу або напередодні знімався з розгляду, або, оскільки був останнім у списку, на його розгляд не вистачало часу. І лише 18 травня 2000 р. він був розглянутий і прийнятий у першому читанні, тобто за основу.

У другому читанні Сімейний кодекс України був прийнятий Верховною Радою 5 травня 2001 року. У третьому читанні кодекс був прийнятий Верховною Радою 15 листопада 2001р.

На Сімейний кодекс України Президентом України було накладено вето. Зауваження Президента України стосувалося двох позицій:

1) Упущено право прокурора звертатися до суду з позовом про захист сімейних прав та інтересів особи;

2) Дата введення в дію Сімейного кодексу України – 1 січня 2002 року є нереальною.

3) Сімейний кодекс України був остаточно прийнятий 10 січня 2002 р.

СК «Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

- зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

- утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї;

- побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням можливістю духовного та фізичного розвитку».

Ст.3

1. Сім’я є первинним та основним осередком суспільства;

2. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

3. Права члена сім’ї має одинока особа.

4. Сім’я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборононених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства».

Суспільство виросло із сім’ї. Для кожної дитини світ починається із сім'ї. Для більшості – з реальної, для багатьох дітей, на жаль, з сім'ї як внутрішньої, генетичної, природної потреби її мати.

Самостійність вкорочує віку дорослій людині. Мати свою сім'ю, почувати себе у ній вільною людиною, жити в оточенні поваги та любові – природне право кожного.

Право особи на сім'ю значиться в ст.291 Цивільного кодексу України як одне із особистих, немайнових прав людини.

Відповідно до ст.20 Конвенції про права дитини, та дитини, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних найкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат