План

I. Адміністративне право – окрема галузь права у системі права України.

II. Поняття та особливості адміністративних відносин.

III. Адміністративна відповідальність спеціальних суб’єктів:

1. Іноземці та особи без громадянства;

2. Посадові особи;

3. Військовослужбовці;

4. Неповнолітні особи віком від 16 до 18 років;

5. Відповідальність батьків;

6. Працівників міліції.

IV. Висновок.

Часто в житті ми стикаємось з проблемами управління, тобто впорядкування. Та у діяльності держави проблема управління має й інше, дещо конкретніше значення. Воно виявляється у формі діяльності органів виконавчої влади держави та надання певних повноважень суб’єктам права, щодо задоволення своїх потреб, у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. Це визначає необхідність такої галузі права, як адміністративна. Саме її норми регламентують відносини між вищими, центральними та місцевими органами виконавчої влади, між громадянами й державою з питань вчинення правопорушень у сфері громадського порядку та державного управління.

Так, перебуваючи в громадському транспорті без квитка, переходячи дорогу з порушенням правил дорожнього руху, вчиняючи дрібне хуліганство, людина стає учасником відносин, що регламентуються адміністративним правом.

Адміністративне право (від administrare (лат.) – керувати, управляти) – окрема галузь права у системі права України, норми якої регулюють суспільні відносини, що склалися у процесі організації і здійснення державного управління. Саме тому адміністративне часто називають «управлінським правом», або «правом управління».

Адміністративне право є однією:

- з найбільших галузей права України, оскільки врегульовує велику кількість різноманітних суспільних відносин;

- найважливіших галузей права України, оскільки регламентує діяльність органів виконавчої влади і частково органів місцевого самоврядування;

- фундаментальних галузей права, яка у сукупності з іншими галузями (конституційним, цивільним, кримінальним) визначає основоположні засади діяльності держави в особі її державних органів, визначає їхню систему і повноваження.

Адміністративне право – одне з небагатьох галузей права (кримінального, цивільного, трудового) яке має власні юридичні засоби захисту від посягань на правовий режим у сфері функціонування органів державного управління. Окрім цього, саме адміністративне право здійснює захист не тільки управлінських суспільних відносин, а й інших правовідносин (земельних, житлових, екологічних, фінансових, трудових та ін.). Попри це, адміністративне право не тільки захищає такі правовідносини, а й виступає у ролі їхнього регулятора. Зокрема, саме норми адміністративного права визначають систему органів і порядок здійснення контролю за дотриманням екологічного законодавства; податкового законодавства; митного законодавства; правові та організаційні засади здійснення підприємницької діяльності та ін.

Предметом адміністративного права є відносини між органами державної виконавчої влади, та, по-перше, підпорядкованими їм структурами виконавчої влади; по-друге, іншими органами управління, що мають самостійний характер і повноваження; по-третє, підконтрольними їм підприємствами та установами; по-четверте, недержавними підприємствами та громадськими об’єднаннями і, по п’яте – громадянами.

Адміністративно-правові відносини – це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, в яких їх сторони (суб’єкти) взаємозв’язані й взаємодіють шляхом здійснення суб’єктивних прав і обов’язків, встановлених і гарантованих відповідними адміністративно-правовими нормами.

Адміністративно-правовим відносинам притаманні як загальні риси зокрема:

- вони є суспільними відносинами, урегульованими нормами права;

- вони є вольовими суспільними відносинами, тобто право, регулюючи їх впливає на свідомість і волю людей;

- учасники правовідносин наділені суб’єктивними правами і несуть юридичні обов’язки;

так і особливі риси, а саме:

- вони, як правило є «владо відносинами», оскільки виникають у результаті здійснення державного управління, тобто державно-владного впливу однієї сторони на іншу для досягнення певної мети;

- обов’язковим учасником адміністративних право відносин виступає державний орган або посадова особа, наділена певними державно-владними повноваженнями;

- вони виникають за ініціативи однієї зі сторін і згода іншої сторони при цьому не потрібна. Можуть виникати навіть усупереч бажанню іншої сторони;

- вони, як правило, виникають за принципом «влада -підпорядкування», оскільки один із їх суб’єктів обов’язково має юридично-владні повноваження;

- у разі порушення однією зі сторін своїх обов’язків, відповідальність наступає не перед іншою стороною, а перед державою в особі її державних органів або посадових осіб;

- спір, який виникає між учасниками адміністративних правовідносин, розглядається як у судовому, так і в адміністративному порядку.

В адміністративному праві з усіх численних примусових заходів (огляд, реквізиція, затримка, вилучення і т.д.) тільки адміністративні стягнення виконують функцію покарання і тільки їхнє застосування тягне настання адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій – адміністративних стягнень.

Основними рисами адміністративної відповідальності є:

1) адміністративну відповідальність можна розглядати як правову відповідальність за адміністративні правопорушення. При цьому варто враховувати, що об’єктом посягання є відносини в сфері державного управління, а інколи і деякі інші. Так, адміністративна відповідальність встановлюється за посягання на митні, податкові відносини, відносини пов’язані із захистом власності, охороною прав громадян, природи, здоров’я населення, торгівлі і т.д. З іншого боку, адміністративна відповідальність застосовується за порушення не кожної норми адміністративного права, а тих, що передбачають її настання;

2) нормативною підставою настання адміністративної відповідальності є: КпАП України як основний законодавчий акт щодо адміністративної відповідальності, інші кодекси: Митний, Повітряний, а також окремі Закони України: «Про боротьбу з корупцією», «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про рекламу» та ін. Цією рисою адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної, нормативною підставою якої є тільки КК України;

3) суб’єктами цього виду відповідальності є як фізичні так і юридичні особи – підприємства, установи, організації;

4) здійснення порушень адміністративно – правових норм тягне застосування примусових заходів, одним із видів яких є адміністративні стягнення. Саме останні застосовуються у результаті притягнення до адміністративної відповідальності;