5) заходи адміністративної відповідальності застосовуються широким колом уповноважених органів і посадових осіб. Усі вони, реалізуючи свої повноваження, накладають на правопорушників адміністративні стягнення. До уповноважених органів і посадових осіб належать суди і судді, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконкоми органів місцевого самоврядування, численні органи виконавчої влади;

6) заходи адміністративної відповідальності застосовуються органами і посадовими особами стосовно не підпорядкованих їм по службі порушників. При цьому вони не є працівниками одного колективу і не пов’язані службово-трудовими відносинами. Дана обставина дозволяє відрізнити адміністративну відповідальність від дисциплінарної, до якої залучаються керівники, робітники, службовці і допоміжний персонал, як правило, у порядку підпорядкованості вищим органам чи посадовою особою;

7) притягнення до адміністративної відповідальності і накладання адміністративного стягнення не тягне для порушника судимості і не є підставою звільнення його з роботи. Стосовно останнього необхідно зазначити, що застосування такого стягнення, як позбавлення на три роки права керувати транспортним засобом, може бути підставою для звільнення з роботи у тому випадку, коли дану особу неможливо перевести на іншу роботу;

8) адміністративну відповідальність характеризує особливий процесуальний порядок її реалізації. Своєю відносною простотою, оперативністю та економічністю він відрізняється від кримінального і цивільного порядку розгляду відповідних справ і прийняття по них тих чи інших рішень. Наприклад, штраф може накладатися і стягуватись на місці здійснення адміністративного правопорушення.

Спеціальним суб’єктом адміністративного правопорушення є особа, яка може бути визнана суб’єктом конкретного правопорушення та притягнута до адміністративної відповідальності за наявності у неї, крім ознак загального суб’єкта, певних додаткових ознак. Такими додатковими ознаками можуть бути: громадянство, вік, наявність статусу посадової особи або конкретна займана посада, родинні зв’язки; стан здоров’я або фізіологічний стан особи; сфера професійної діяльності; факт наділення певними правами, обов’язками, або факт позбавлення суб’єктивного права чи його відсутності; факт попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності; спеціальний правовий статус, деякі інші ознаки.

Розглянемо такі групи спеціальних суб’єктів.

Іноземці та особи без громадянства. Відповідно до ст.16 КпАП іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України (виключення становлять особи, які відповідно до чинних законів та міжнародних договорів України користуються імунітетом щодо адміністративної юрисдикції України).

Поряд з цим відповідно до ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення може прийматися органом внутрішніх справ, органом охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Службою безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення.

Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо зазначені особи ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.

Ще одна особливість адміністративної відповідальності названої групи полягає в тому, що іноземці та особи без громадянства є суб’єктами окремого складу адміністративного проступку, відповідальність за який передбачено ст.203 КпАП. «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України».

Посадові особи. Відповідно до ст.14 КпАП вони підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків.

Ще одна особливість адміністративної відповідальності посадових осіб полягає в тому, що у випадках, коли суб’єктами певних адміністративних проступків виступають і громадяни, і посадові особи, розмір стягнення для посадових осіб передбачається вищий, ніж для громадян. Так, відповідно до ст.531 КпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне накладання штрафу на громадян у розмірі від одного до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб від восьми до п’ятнадцяти.

В окремих випадках передбачається адміністративна відповідальність не просто посадових осіб, а осіб, що займають конкретні посади. Наприклад, ст.62 КпАП передбачено відповідальність капітанів або інших осіб командного складу судна чи іншого плавучого засобу за невиконання обов’язків з реєстрації у суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами. У свою чергу ст.102 КпАП передбачено відповідальність керівників, заступників керівників, головних енергетиків (головних механіків), начальників цехів та служб підприємств, установ і організацій за експлуатацію паливо – і енерго-використовуючого устаткування без засобів автоматичного регулювання або приладів енергетичного контролю, або тепло-утилізаційного обладнання, передбачених проектом, або у разі їх несправності.