На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Біохімія полісахаридів. Обмін речовин

Реферати > Хімія > Біохімія полісахаридів. Обмін речовин

Гіалуронова кислота здатна зв'язувати воду і тим самим утримувати її в міжклітинному просторі. Вона надає також си­новіальній рідині мастильні властивості, зменшуючи тертя при згинанні суглобів.

Гіалуронова кислота входить до складу основної речовини сполучної тканини, надаючи їй високу міцність і захисні власти­вості, оскільки одним із механізмів проникнення бактерій в орга­нізм людини або тварин є розщеплення бактеріальними фермен­тами гіалуронової кислоти клітинної оболонки. Це спостеріга­ється також при дії на організм різних фізичних чинників, на­приклад, радіоактивного випромінювання. У результаті посилю­ється розщеплення гіалуронової кислоти, що веде до підвищення проникності тканин і зниження опірності організму інфекціям.

Хондроїтинсульфатна кислота також є гетерополісахаридом. Молекула її побудована з фрагментів глюкуроно­вої кислоти і N-ацетилгалактозамінсульфату, сполучених між собою 1,3-глікозидними зв'язками:

Такі фрагменти, так само як і в гіалуроновій кислоті, з'єдну­ються між собою 1,4-зв'язками, створюючи молекулу хондроїтинсульфатної кислоти з молекулярною масою 50-100 тис.

Хондроїтинсульфатна кислота - обов'язкова складова час­тина хрящів (до 40% у перерахунку на суху масу), кісток, осно­вної речовини сполучної тканини, серцевих клапанів, стінок кровоносних судин, шкіри й ін., тобто в організмі вона виконує опорні функції. Крім того, хондроїтинсульфатна кислота бере участь в іонному обміні і регуляції надходження в клітину поживних речовин.

Гепарин - кислий гетерополісахарид, що складається із залишків глюкуронової кислоти і глюкозаміну, із молекуляр­ною масою до 20 000. Він міститься у різних органах і тканинах тварин. Особливо багато його в печінці (до 100 мг на 1 кг ткани­ни), легенях, серці, селезінці, щитовидній залозі, крові.

Гепарин є потужним антикоагулянтом, у мізерно малих кі­лькостях запобігає зсіданню крові. Його використовують у ме­дицині для профілактики і лікування тромбозів, а також як ста­білізатор крові при її збереженні і переливанні.

2.Обмін речовин.

2.1.Обмін речовин - основна властивість усього живого.

Процес обміну — основна властивість живого. У цитоплазмі клітин органів і тканин постійно відбуваєть­ся процес синтезу складних високомолекулярних сполук і разом із цим — їх розпад з виділенням енергії й утворен­ням простих низькомолекулярних речовин — вуглекис­лого газу, води, аміаку та ін.

Процес синтезу органічних речовин називається аси­міляцією, або анаболізмом. У ході асиміляції поновлюють­ся органоїди клітини й накопичується запас енергії. Роз­пад структурних елементів клітини супроводжується ви­діленням енергії, що міститься в хімічних зв'язках, а кін­цеві продукти розпаду, шкідливі для організму, виводять­ся за межі клітини, а потім з організму.

Процес розпаду органічних речовин протилежний процесу асиміляції і називається дисиміляцією, або катаболізмом. Такого типу реакції відбуваються з погли­нанням кисню, тому розщеплення органічних речовин пов'язано з окисненням, а звільнена при цьому енергія йде на синтез АТФ (аденозинтрифосфорна кислота), необхід­ної для асиміляції.

Таким чином, асиміляція і дисиміляція — це дві про­тилежні, але взаємопов'язані сторони єдиного процесу — обміну речовин. При порушенні асиміляції і дисиміляції розладнується весь обмін речовин.

В організмі людини безперервно проходять водний, сольовий, білковий, жировий і вуглеводний обміни. Без­перервний розпад і окиснення органічних сполук можливі лише тоді, коли кількість цих речовин у клітинах постій­но поповнюється.

Проте потрібність у поживних речовинах неоднако­ва. Більша їх частина використовується організмом для утворення енергії.

У процесі життєдіяльності організму енергетичні запаси безперервно зменшуються, їх поповнення відбу­вається за рахунок їжі.

Співвідношення кількості енергії, що надходить з їжею, і енергії, що витрачається організмом, називається енергетичним балансом. Кількість їжі, що споживається, повинна відповідати енергетичним витратам людини.

2.2.Обмін білків,жирів та вуглеводів.

Обмін білків. Білки — основний пластичний мате­ріал, з якого побудовані клітини й тканини організму Вони нескінченно різноманітні, що обумовлено різними комбінаціями 20 амінокислот, які їх утворюють.

Білки їжі розщеплюються в травному тракті до амі­нокислот. У клітинах з амінокислот синтезуються специ­фічні для цієї тканини білки. Так, у клітинах м'язів ви­бувається синтез білка міозину, у молочній залозі — казе­їну і т. ін. Частина білків, які входять до складу клітин органів і тканин, а також амінокислоти, що надійшли до організму, але не були використані в синтезі білка, підля­гають розпаду зі звільненням 17,6 кДж енергії на 1 г речо­вини з утворенням продуктів розпаду білка: води, вугле­кислого газу, аміаку, сечовини та ін. Усі продукти диси­міляції білка виділяються з організму в складі сечі, поту й частково з видихуваним повітрям. У запас білки не від­аються. У дорослої людини їх синтезується стільки, стільки необхідно для компенсації білків, що розпалися, і при надлишку білкової їжі вона перетворюється в й глікоген. Потреба в білках на добу становить 100—118 г. У дитячому організмі синтез білків перебільшує їх розпад, що враховується при складанні раціону харчування.

Обмін вуглеводів.Вуглеводи надходять в організм з рослинною та, у меншій мірі, з тваринною їжею, а також синтезуються в ньому з продуктів розщеплення амінокислот і жирів. Вуглеводи рослинного походження в організмі людини розщеплюються до глюкози, яка всмоктується в кров і розноситься по всьому тілу.

Вміст глюкози в крові відносно постійний і не перебільшує 0,08—0,12%. Якщо глюкоза потрапляє в кров у великій кількості, то цей надлишок у печінці перетворюється у тваринний крохмаль — глікоген, який накопичується, а потім при необхідності знову розпадається до глюкози. При розщепленні 1 г вуглеводів звільнюється 17,6 кДж енергії ЇЇ витрата збільшується із навантаження при фізичній роботі. Частина енергії використовується для механічної роботи й є джерелом тепла, інша частина йде на синтез молекул АТФ. При надлишку вуглеводів в організмі вони перетворюються в жири. Добова потреба у вуглеводах 400-500г.

Обмін жирів. Жири входять до складу рослинної і тваринної їжі. Частина синтезованого в організмі жиру згадається в запас, інша частина потрапляє в клітину, де разом із жироподібними речовинами (ліпоїдами) слугують пластичним матеріалом, з якого будуються мембрами клітин і органоїдів. Жири — важливе джерело енергії. При їх окисненні виділяється вуглекислий газ, вода й звільнюється енергія. Розщеплення 1 г жирів супроводжу­йся виділенням 38,9 кДж енергії. Жири можуть синтезуватися в організмі людини з вуглеводів і білків. Добова потреба в них для дорослої людини — 100 г.

Обміни білків, жирів і вуглеводів взаємозв'язані. Відхилення від норми обміну однієї з речовин тягне за собою осушення обміну інших речовин. Наприклад, при розладі вуглеводів продукти їх неповного розпаду порушують обмін білків і жирів, розщеплення яких теж відбувається не до кінця, з утворенням речовин, що отруюють організм. Надлишок жиру в організмі відкладається у вигляді запасів під шкірою в жировій клітковині, у сальнику, що покриває органи черевної порожнини, і в деяких інших органах. Жирова тканина захищає організм від пошкоджень, служить теплоізолятором.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат