На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Регуляція та часовий перебіг травматичного запалення скелетного м’язу

Реферати > Медицина > Регуляція та часовий перебіг травматичного запалення скелетного м’язу

Травмування скелетного м’язу призводить до розвитку у ньому характерних тканинних процесів, що супроводжуються набряком, больовими відчуттями та зменшенням сили м’язу. Ці процеси пов’язані з розвитком травматичного запалення та пов’язаними з ним змінами мікроциркуляції (локального крово- та лімфообігу, ексудацією), активацією больових рецепторів та вторинним пошкодженням м’язових волокон. Зміни мікроциркуляції на ранніх етапах запалення створюють також умови помірної гіпоксії в тканині (з004).

Загальний характер біохімічних процесів та клітинних взаємодій, що обумовлюють розвиток запалення та наступного відновлення травмованого м’язу, подібні до таких у інших тканинах. Однак м’язове запалення має також свої тканиноспецифічні особливості.

Запуск запалення при травмі м’язової тканини пов’язаний з механічним пошкодженням м’язових волокон, структур позаклітинного матриксу та кровоносних капілярів – і безпосереднім контактом цих пошкоджених структур між собою та з плазмою крові. Процес запуску запалення може бути опосередкований щонайменше чотирма механізмами.

1. Активація системи комплементу унаслідок контакту відповідних білків плазми крові з білками та глікопротеїдами позаклітинного матриксу та пошкоджених м’язових волокон, наступним виділенням анафілотоксинів, що є потужними прозапальними медіаторами (з002).

2. Запуск каскаду гемостазу через активацію ХІІ фактору (фактор Хагемана), активація кров’яних пластинок та секреція ними ряду медіаторів, зокрема TGFβ. Хоча цей медіатор зазвичай має протизапальну дію, він є хемотактичним агентом для макрофагів та може брати участь у стимулюванні запалення на початкових його етапах (з018).

3. Контакт резидентних макрофагів, тучних клітин, ендотеліоцитів, гладком’язевих клітин судинної стінки між собою та зі структурами порушеного м’язу та секреція цими клітинами прозапальних медіаторів: PGE2 та інших простагландинів, інтерлейкінів IL-1 та IL-8, TNFά, Е-селектину, МСР-1 тощо (з001, о001-003).

4. Секреція медіаторів запалення самими скелетном’язовими волокнами. Зокрема, для них показано здатність до експресії таких медіаторів, як IL-6, IL-8, TNFά, IL-1β, TGFβ, LIF, HIF-1β, GM-CSF, MCP-1 (з001, з023, о002-006).

У будь-якому з випадків відбувається виділення прозапальних медіаторів, що є хемотактичними агентами для нейтрофілів, моноцитів та інших імунокомпетентних клітин. Відповідно, утворення цих речовин призводить до міграції лейкоцитів до пошкодженої ділянки м’язу та розвитку запалення.

У перебігові запалення беруть участь клітин різних типів, що забезпечують регуляцію, імунні реакції, відновлення та регуляторну підтримку відновлення тканини. Серед них: кров’яні пластинки, ендотеліоцити, гладком’язові клітини судинної стінки, фібробласти, тучні клітини, лімфоцити та ін. (о001, о002, з018). Однак центральну роль у більшості процесів, що відбуваються при травматичному запаленні скелетного м’язу, відіграють фагоцитуючі клітини: нейтрофіли та моноцити/макрофаги. Система мононуклеарних фагоцитів є також і ключовим "диригентом" запалення та відновлення м’язу, меншою мірою ці функції виконують Т-лімфоцити, NK-лімфоцити та власне скелетном’язові волокна.

Як вже було зазначено раніше, скелетном’язові волокна здатні до секреції цілого ряду медіаторів запалення. Завдяки цьому вони здатні до прямого контролю процесу запалення, принаймні на його початкових стадіях. Вони можуть забезпечувати ініціацію всього процесу, а також стимулювати вільнорадикальне окиснення та вторинне пошкодження тканини (з001, з023, о002-006).

Основні функції системи моноцитів/макрофагів такі:

1. Резидентні макрофаги беруть участь у запуску запалення, секретуючи ряд прозапальних медіаторів, зокрема PGE2, IL-1, IL-8, TNFά та інших (з001, з015, о001-003).

2. У подальшому макрофаги продовжують стимулювати та регулювати запальний процес (з018).

3. Можуть призводити до вторинного пошкодження м’язової тканини, хоча механізми такого пошкодження в різних джерелах вказуються взаємно протилежні. Зокрема, вказують на підсилення вторинного пошкодження тканини активованими макрофагами при дефіциті NO (з002). З іншого боку, є дані щодо того, що вторинне пошкодження відбувається саме за рахунок секреції NO макрофагами, причому такий ефект підсилюється присутністю нейтрофілів та секреторною активністю м’язових волокон у вогнищі запалення (з020). Пізніше у цьому ж підрозділі ми ще зупинимось на неоднозначній дії оксиду азоту при м’язовому запалення.

4. Макрофаги є ключовими клітинами скавенджер-системи, що забезпечують очистку пошкодженої тканини від дебріс (тканинних решток; цей процес також називається скавенджінг). Така активність забезпечується як завдяки секреції ферментів (зокрема ММР – металопротеїназ матриксу, а також інших гідролаз), так і за рахунок фагоцитозу та внутрішньоклітинного лізису (з001, з002, з018).

5. На завершальних етапах запалення макрофаги секретують цілий ряд ростових факторів, зокрема VEGF, bFGF, LIF, IFNά, TGFβ, за рахунок чого відіграють важливу роль у нормальній регенерації м’язової тканини та повноцінному відновленні її структури та функції (з001, з002, з012, з018, о001, о002, о012).

Важливу роль при запальному процесі виконують також і нейтрофіли:

1. Починаючи міграцію до локусу запалення вже у перші хвилини та десятки хвилин після запуску, нейтрофіли підключаються також і до регуляції запального процесу, виділяючи ряд цитокінів: TNFά, деякі інтерлейкіни тощо (з015).

2. Основна роль нейтрофілів полягає у секреції активних форм кисню (АФК) та вторинному пошкодженні тканини. Здатність нейтрофілів до прямого пошкодження тканини показано, зокрема, у моделі ішемії-реперфузії, де єдиною причиною пошкодження м’язу виступають активовані нейтрофіли (з020). Ключову роль АФК у цьому процесі показано у дослідженнях з використанням моноклональних антитіл до рецепторів CD11b, що відповідають за метаболічний вибух у фагоцитів. Блокування цих рецепторів суттєво зменшувало вторинне пошкодження тканини (з006, з021). Детальніше питання дії АФК при м’язовій травмі ми розглянемо у наступному підрозділі.

3. Поряд із макрофагами, нейтрофіли можуть забезпечувати скавенджінг у локусі пошкодження, за рахунок секреції металопротеїназ матриксу та серинових протеаз (з018).

4. Нейтрофіли можуть бути пов’язані також і з регенерацією тканини, причому не обов’язково ця функція пов’язана з розвитком запалення та вторинного пошкодження: є дані, що нетривала безсимптомна нейтрофілія скелетного м’язу може бути необхідною для його адаптації до навантажень (з020).

Таким чином, макрофаги беруть участь у запаленні на всіх його етапах. На відміну від них, нейтрофіли відіграють ключову роль переважно на початкових стадіях запального процесу.

Окрім нейтрофілів та макрофагів, припускається також важлива роль лімфоцитів у відновленні пошкодженої м’язової тканини. Зокрема, утворення NFAT у Т-лімфоцитах та подальша секреція IL-4 необхідні для нормальної регенерації м’язу. Крім того, Т-лімфоцити можуть секретувати bFGF, що також необхідний для адекватного відновлення тканини (о001, о015). Припускається також регулююча роль NK-лімфоцитів у відновленні та адаптації м’язу (з012).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат