На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Воля та вольові акти людини

Реферати > Психологія > Воля та вольові акти людини

Всяка вольова дія припускає в якості відправного пункту стан, який складається в результаті передуючої йому більш чи менш тривалої і складної внутрішньої роботи, яку можна було би охарактеризувати як стан готовності, внутрішньої мобілізації. Іноді перехід людини до дії здійснюється з необхідністю природного процесу і дія стрімко наростає, як бурхливий потік зі снігових вершин, іноді же, незважаючи на те, що рішення вже прийнято, потрібно ще якось зібратися, щоб від прийняття рішення перейти до його виконання. Сама дія як виконання рішення протікає по-різному, в залежності від складності завдання, віддаленості цілі і т.д., виконання рішення в дії розтягується на більш чи менш тривалий час, від рішення віддаляється намір.

Всяка вольова дія являється наміченою дією в широкому сенсі цього слова, оскільки в вольовій дії результат являється ціллю суб’єкта і входить, таким чином, в його наміри. Можлива, проте, вольова, тобто цілеспрямована і свідомо регульована дія, в якій намір в специфічному сенсі цього слова не виділяється як особливий момент: в цьому сенсі існують мимовільні вольові дії, тобто дії, які будучи вольовими, не мають передуючих ним особливих намірів. Так буває, коли рішення безпосередньо переходить в виконання завдяки тому, що відповідна дія легка, звична, і т.д. Але в якихось хоч трохи складніших ситуаціях, коли здійснення цілі вимагає більш чи менш складних і незвичних дій, коли виконання рішення ускладнено, або в силу якихось причин повинно бути відстрочено, намір чітко виявляється як особливий момент. Намір є внутрішньою підготовкою відстроченої або ускладненої дії. Людина озброюється добрими і більш чи менш твердими намірами, коли передбачає труднощі в виконанні свого рішення. Намір являє собою, по суті, не що інше, як зафіксовану рішенням спрямованість на здійснення цілі. Тому, хоча він й не обов’язково повинен виступати в кожній вольовій дії як особливий, свідомо виділений в ній момент, його наявність все ж суттєва, особливо – для вищих форм вольової дії.

Намір може носити більш чи менш загальний характер, коли він виступає тільки як намір здійснити відому ціль або виконати певне бажання, не визначаючи при тому конкретних способів її реалізації. Більш загальний намір, спрямований на здійснення кінцевої цілі, поширюється на всю послідовність дій, що веде до неї і зумовлює загальну готовність здійснювати застосовно до різних ситуацій цілий ряд дій. Наявність загального наміру досягнути якої-небудь складної віддаленої цілі не виключає наявності підпорядкованих йому дій, спеціально спрямованих на ту чи іншу часткову мету, яка служить досягненню цієї цілі. Всередині складного вольового акту, в якому намір регулює виконання, можливі в якості компонентів такі прості вольові дії, які не зумовлені спеціальним наміром. Тому розглядаючи кожну часткову вольову дію саму по собі, можна констатувати наявність вольових дій, які не є наміреними, а тому є мимовільними.

4. Автоматичний характер дій

Таким чином сама наявність наміру обумовлює в окремих випадках автоматичний характер виконання дій. Утворення наміру, тобто перехід цілі в намір при прийнятті рішення, знімає необхідність усвідомлення цілі при виконанні дії. В особливо яскравій формі автоматизм деяких умисних дій проявляється в тих випадках, коли намір носить спеціальний характер і приурочує певну дію до наперед визначених обставин. Так, вийшовши з дому з наміром опустити в поштовий ящик написаний мною лист, я можу, побачивши по дорозі ящик, виконати свій намір якби автоматично. Таким чином розглядаючи окрему дії без її зв’язку зі складним вольовим процесом, в склад якого вона входить, можна констатувати наявність намічених, зумисних дій, які не носять свідомого вольового характеру, а мають ніби як автоматичний характер. Таким чином схема, яка передбачає тільки дві категорії дій:

1) цілеспрямовані, свідомо регульовані, тобто вольові і зумисні;

2) не вольові і незумисні – видається надто спрощеною. Дійсність більш суперечлива і складніша. В ній зустрічаються також:

3) дії вольові і незумисні;

4) дії зумисні і не вольові, автоматичні.

В складному вольовому акті для виконання рішення іноді недостатньо наміру, хоча би навіть й найкращого і найщирішого. Перш ніж приступити до здійснення віддаленої цілі, яка вимагає складної послідовності дій, необхідно намітити шлях, що до неї веде, і засоби, придатні для її досягнення – скласти собі план дій. Тоді шлях до кінцевої цілі розчленовується на ряд етапів. В результаті крім кінцевої цілі з’являється ще цілий ряд підпорядкованих їй цілей. В залежності від ролі, яку грає при виконанні план, воля буває більш чи менш гнучкою. В деяких людей раз прийнятий план так керує волею, що позбавляє її всілякої гнучкості. Воля, яка ніколи не відступає від заздалегідь складеного плану, це тупа, а не сильна воля. Людина з сильною, але гнучкою волею ніяк не відмовляючись від своїх цілей, не зупиниться перед тим, щоб внести в попередній план дій всі зміни, які в силу нових обставин можуть виявитися необхідними. Вольові дії являються складними процесами. Оскільки вольовий акт виходить зі спонукань, з потреб, він носить більш чи менш яскраво виражений характер. А оскільки вольовий акт припускає свідоме регулювання, передбачення результатів своєї діяльності, врахування наслідків своїх вчинків, пошук підходящих засобів, обдумування, зважування, він включає в себе більш чи менш складні інтелектуальні процеси. В вольових процесах емоційні і інтелектуальні моменти представлені в специфічному синтезі; афект в них виступає під контролем інтелекту.

5. Патологія і психологія волі

Роль різних компонентів вольового акту – імпульсів до дії, проявляється в тих паталогічних випадках, коли один з компонентів порушений. У кожної людини є якийсь характерний для неї в звичайних умовах нейротонус, зумовлений динамічним співвідношенням кори і підкірки. Зв’язана з цим співвідношенням більша чи менша загальмованість кори відображається на вольових якостях особистості. Нормальний вольовий акт припускає якусь оптимальну – не надто загальмовану і не надто сильну, імпульсивність. Якщо інтенсивність імпульсів виявляється нижчою певного рівня, як це має місце в паталогічній формі, при так званій абулії, нормальний вольовий акт неможливий. Точно так само при надто підвищеній імпульсивності, коли окреме, тільки що утворене, бажання дає стрімкий розряд в дії, як це буває, наприклад в стані афекту, свідоме врахування наслідків і зважування мотивів стають нездійсненими – дія втрачає характер свідомого, вибіркового, тобто вольового акту. В стійкій паталогічній формі це спостерігається тоді, коли паталогічні зміни в діяльності кори порушують її контролюючі функції і призводять до «оголення» нижчих підкоркових центрів. Підвищена імпульсивність призводить до того, що дія ненавмисне «виривається» з суб’єкта. За таких умов порушена суттєва для вольового акту можливість свідомого регулювання. З іншого боку, різкі зміни динаміки кори і паталогічне її гальмування, зумовлене її підвищеною виснажуваністю, іноді являється похідним результатом паталогічних змін в підкірці, призводять до порушення вольових функцій, при яких говорять про абулію.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат