Зміст

Вступ .3

РОЗДІЛ 1. Зміцнення феодального ладу в Чехії в ХІІ-ХІІІ ст .5

РОЗДІЛ 2. Територіальний устрій Чехії в ХІІІ ст .7

Колонізація і її особливості в Чехії .7

Виникнення міст 11

Розділ 3. Соціально-Економічний розвиток Чехії 15

Розвиток ремісничого виробництва і торгівлі 15

Політична і суспільна структура держави 18

Зовнішня політика Пржемисла Оттокара II…………………… .……….20

Чеська держава в часи правління Вацлава ІІ 24

Висновки 28

Список використаної літератури 30

Вступ

Метою курсової роботи є дослідити розвиток Чехії в ХІІІ ст Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань:

- проаналізувати історичні передумови чеського розвитку в ХІІІ ст ;

- дослідити територіальний та суспільний устрій Чехії в ХІІІ ст.

- дослідити економічне та культурне піднесення Чехії в досліджувальний період.

Чехія є об’єктом дослідження курсової роботи, а предметом особливості її розвитку в ХІІІ столітті.

Судити про історію чеського народу, зокрема про розвиток Чеської держави і формування феодальних відносин, дозволяють досить різноманітні пам'ятки. «Чеська хроніка» Козьми Празького повідомляє навіть про місце державної влади в житті чеського суспільства. Як найдавніший пам'ятник чеського права — Статути Бржетіслава 1039 р. дають можливість судити про роль судових органів держави в боротьбі з порушеннями норм християнської моралі. Статути Конрада Оти містять важливий матеріал про склад судових органів, їх спроби контролю над життям населення (що забезпечувало суду високі доходи у вигляді штрафів), про роль представників общини в здійсненні судового розгляду. Даровані грамоти чеським монастирям XI ст. містять свідчення про характер княжого господарства і пов'язаного з ним залежного населення, що передавалося церковним установам, а також про характер державних доходів, що поступали в розпорядження церкви. Ці ж документи є головним джерелом, що висвітлює процес зародження великого феодального землеволодіння в Чехії. Уявлення про соціальний статус населення перших поселень передміського типу можна скласти по привілеях князя Собеслава II празьким німцям.

Даровані грамоти і тексти угод з селянами про переклад їх на німецьке право відкривають можливість розглянути положення і селян і нового стану середньовічного суспільства — городян. Привілеї і церковні статути повідомляють про повинності міст на користь сеньйорів і організації міських ремесел, про групи ремісників в цехах різних професій.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та літератури.

XIII століття – хронологічні рамки дослідження курсової роботи.

РОЗДІЛ 1. Зміцнення феодального ладу в Чехії в ХІІ-ХІІІ ст

Вступ Чехії до нового періоду розвитку був пов'язаний із значними успіхами в її господарському житті. До XII ст. велика частина території країни була вже освоєна і зайнята під різні сільськогосподарські культури. Міцно затвердилися трипільна система і обробка ґрунту вдосконаленим залізним плугом. Не дивлячись на те, що в цілому господарство країни в цей час залишалося ще натуральним, процес відділення ремесла від сільського господарства не став масштабним. Значні зрушення в XI—XIII ст. були досягнуті також в розвитку міст.

XI—XIII століття були часом зміцнення церкви, а також великих і дрібних землевласників. Вже в X ст. від феодалів залежало право користування пустками і лісами, зокрема розчищення нових місць і заснування нових сіл. Засновуючи села, феодали заселяли їх залежними селянами і забороняли навколишньому населенню користування громадськими угіддями. Вільні селяни — дідичі, що володіли на спадковому праві земельними ділянками на початку XI ст., ставилися тим самим в безвихідне положення. Дідичі, що розорялися в результаті заборон користування громадськими угіддями, потрапляли в залежність від феодалів, яким вони були зобов'язані платити різного роду побори. Важливу роль в розоренні і закріпаченні дідичів грали також прямі захоплення їх земель феодалами і насильницьке закріпачення.

В той же час йшов процес остаточного зживання пережитків рабства. Підсусідки (нащадки рабів, посаджених на дрібні земельні ділянки), зобов'язані виконувати найважчу і нічим не обмежену панщину, спочатку відрізнялися від інших селян своїм безправним положенням. У XII і XIII ст. по своїх повинностях вони фактично вже зрівнялися з ними. З дідичів і інших верств сільського населення поступово сформувався клас кріпосного селянства. Наступ феодалів на дідичів викликало з їх боку активний опір.

Основним родом військ вже в XI ст. стала феодальна кіннота. Землі, що роздавались князями малим і дрібним феодалам «за вірну службу» ставали їх спадковою власністю. Найважливішим знаряддям зміцнення класового панування феодалів в XI—XIII ст. зробився імунітет, що юридично підтверджувався особливими княжими грамотами. З остаточним формуванням в Чехії класу феодалів пов’язують появу класу «панів» і класу дрібніших феодалів — «шляхтичів другого ступеня», що відрізнялися від панів по своєму політичному значенню і військовій ролі.

Отже, у XIII ст. у Європі завершується процес розподілу праці і формування товарного виробництва в області економіки. Розширюються площі оброблюваних земель, виникають нові міста, встановлюються міцний ринок і зв'язки Європи з африканськими і азіатськими землями Середземномор'я. Розвивається видобування дорогоцінних металів, реформуються грошові системи, швидко росте населення держав.

Головним чинником цього процесу був розвиток землеробства. Трипільну і багатопільну системи господарства створили умови для інтенсивнішої обробки ґрунту. Мали місце і технічні нововведення в землеробстві. Надлишки його продукції створювали умови для розвитку торгівлі і стимулювали феодалів на придбання нових оброблюваних площ. Оброблювальна і натуральна ренти перетворювалися на грошову. Перехід до грошової ренти в Центральної Європи проходив в XIII-XIV ст., тобто на 1-2 сторіччя пізніше, ніж в Західній Європі. У Чехії інтенсивне освоєння нових земель починається в середині XII ст. і досягає свого піку в XIII ст.

РОЗДІЛ 2. Територіальний устрій Чехії в ХІІІ ст

Колонізація і її особливості в Чехії

Колонізація - комплекс явищ, що мав декілька фаз. Від другої половини XII до початку XIII ст. відбувається колонізація внутрішня, викликана зростанням народонаселення і зацікавленістю шляхти в підвищенні феодальної ренти. Головними її провідниками були могутні світські землевласники і монастирі. До кінця XII ст. залишалися незаселеними лише гірські прикордонні райони і окремі смуги лісу усередині країни. Внутрішня колонізація здійснювалася місцевим, чеським населенням.

До середини XIII ст. колонізація захопила і гірські області з покладами срібла. Це була вже міська колонізація. Її новим етапом був прихід іноземних колоністів, перш за все з Німеччини. Видобуток срібла особливо зростає в період 1235-1260 р. в області Іглави і Гавлічкового Броду, а в 1280-1310 р. в Кутногорському районі. Сільська колонізація ритмічно розвивалася до кінця XIII ст., а міська різко зросла з другої половини XIII ст. [5, 73].