На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Системи обліку і калькулювання за нормативними витратами

Реферати > Бухгалтерський облік, оподаткування > Системи обліку і калькулювання за нормативними витратами

Метод розробки норм залежить від мети, яку підприємство прагне досягти, наприклад, розширення ринків збуту, впровадження нових технологій, випуск нових видів продукції. Отже, розробка норм може бути зорієнтована на досягнення нормативів конкретних організацій або на досягнення підприємством конкретних цілей.

Залежно від вимог, які висувають до норм, їх поділяють на базисні, теоретичні (ідеальні) і поточні (досяжні). Для опера­тивного управління витратами важливе значення мають саме поточні норми, які розробляються з урахуванням нормативних умов діяльності підприємства за прийнятої технології і органі­зації виробництва.

До базових належать нормативи, які не змінюються протягом тривалого періоду. Хоча базові нормативи не враховують змін зовнішнього середовища, однак на їх основі можна простежити тенденції, що відбудуться в перспективі.

Ідеальні нормативи розробляють відповідно до ідеальних умов. Вони не включають непродуктивні втрати (природний убуток матері­алів, втрати від вимушених зупинок обладнання, технологічні відходи). Ідеальних норм практично неможливо досягти, проте їх можна використати для аналізу динаміки непродуктивних втрат.

Досяжні норми розробляються з урахуванням нормальних умов функціонування підприємства та включають поправку на природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок та інші затрати залежно від специфіки технології та організації виробництва. Такі норми реально досяжні, а виявлені на їх основі відхилення свідчать про низький рівень ефективності діяльності.

Норми та нормативи розробляють на матеріали, заробітну плату, загальновиробничі затрати та інші виробничі затрати.

Норми використання матеріалів встановлюють експериментально. До їх складу включають можливі втрати та відходи в процесі виробництва. Так, затрати на сировину, матеріали, придбані напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, енергію, що споживаються на технологічні цілі, визначають на основі технічно обґрунтованих норм затрат на виробництво одиниці продукції і встановлюють підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, виробничих потужностей та чинних цін. Нормативну кількість матеріалів розраховують за кожною вироб­ничою операцією для виготовлення конкретного продукту.

На практиці застосовують переважно два підходи, згідно з якими встановлюються фактичні або облікові нормативні ціни на ресурси. Нормативні ціни визначають на кожен вид матеріалів з урахуванням необхідної кількості, конкурентоспроможної ціни, найкращого способу транспортування, найвигіднішого способу оплати та включають знижки, які надають постачальники залежно від кількості придбаного матеріалу. Слід також враховувати надійність постачальників і найбільш зручні схеми поставки. Тільки з урахуванням даних чинників ціни можна вважати реальними й ефективними.

Затрати на основну заробітну плату встановлюють з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. В основу планування затрат покладено нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані відповідно до переліку робочих місць і норм обслу­говування.

Затрати на додаткову заробітну плату встановлюють в розмірах, передбачених законодавчими актами, колективними угодами із дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством і галузевими угодами.

Величину відрахувань на соціальне страхування встановлюють згідно з законодавством.

Непрямі затрати включають до собівартості окремих видів продукції на основі баз розподілу.

Всі норми повинні бути реально досяжни­ми, що має важливе стимулююче значення.

2. Суть системи обліку і калькулювання за нормативними витратами.

2.1 Варіанти обліку за нормативними витратами та облік відхилення від норм.

Можливі три варіанти обліку за нормативними затратами:

1.Облік проводять виключно за нормативними затратами (Зн), при цьому їх періодично коригують на величину відхилень (В), а фактичні затратати (Зф ) визначають за формулою:

Зн ± В = Зф;

2) облік за фактичними та нормативними затратами здійснюється паралельно: Зф - Зн = В

3) облік проводиться змішаним способом.

Найпоширеніший - другий варіант, тобто коли облік ведеться за нормативними затратами (Зн) відповідно до рівняння:

Зн ± В = Зф

Також на вільному рахунку 29 «Випуск продукції (робіт, послуг)», за дебетом відображається фактична собівартість готової продукції, а за кредитом - списується готова продукція за нормативною собівартістю. Відповідно до наведеного варіанта обліку відхилення від норм списують на собівартість реалі­зованої продукції, що відповідає національним П(С)БО, з подальшим їх списанням на фінансові результати.

Облік відхилень може відбуватись за декількома варіантами.

Один із можливих варіантів полягає в тому, що відхилення від норм відображаються на спеціальних рахунках під час їх ви­никнення (або одночасно з витратами). При цьому придбані ма­теріали оцінюють за нормативною ціною, а відхилення від нор­мативної вартості відносять на окремий рахунок «Відхилення основних матеріалів за ціною». На рахунок «Незавершене ви­робництво» списують нормативну кількість матеріалів в оцінці за нормативною ціною, а відхилення відносять на спеціальний рахунок «Відхилення основних матеріалів за кількістю». У тако­му ж порядку відображають відхилення витрат на оплату праці та накладних витрат. При цьому на рахунках відхилень перевитрати записують за дебетом, а економію — за кредитом рахунка.

Таким чином, на дебеті рахунка «Незавершене виробницт­во» відображають лише нормативні витрати, а на кредиті — нор­мативну собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт). Відхилення від нормативів у системі «стандарт-кост» повинні бути розподілені у кінці звітного періоду та списані на рахунки «Не­завершене виробництво», «Готова продукція» та «Собівартість реалізації» пропорційно до залишків на цих рахунках на кінець періоду. Така методика більше відповідає принципу узгодження витрат і доходів, який передбачає, щоб витрати на продукцію відображалися у звіті про фінансові результати в тому періоді, у якому цю продукцію було реалізовано, а не тоді, коли вона була виготовлена. Особливо це легко зробити при позамовному ме­тоді обліку витрат і обчислення собівартості, коли залишків го­тової продукції на складі практично не буває, а всі відхилення можуть бути ідентифіковані з конкретними замовленнями.

У той же час адміністрація підприємства часто зацікавлена в одержанні даних про відхилення оперативно з метою прий­няття управлінських рішень. Тому в управлінському обліку (для внутрішнього використання) усі відхилення розцінюють як вит­рати звітного періоду і щомісяця списують на рахунок «Со­бівартість реалізації» або безпосередньо на рахунок «Фінансові результати».

Методику відображення відхилень на рахунках за цим мето­дом розглянемо на такому прикладі.

Приклад.

Господарські операції з відображення відхилення витрат від нормативів у момент їх виникнення:

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат