— орієнтаційні вміння, спрямовані на формування цін­нісних установок особистості, її світогляду; стимулювання стійкого інтересу до навчання, організацію діяльності з ме­тою прояву і закріплення соціальне значущих якостей; орга­нізацію спільної творчої діяльності з метою розвитку соці­альне значущих якостей учнів

—перцептивні вміння, що виявляються в загальному умінні сприймати й розуміти партнерів по взаємодії; адек­ватно інтерпретувати поведінку, протистояти стереотипам сприйняття тощо;

- комунікативні вміння, спрямовані на організацію педагогічного спілкування: встановлення психологічного контакту з учнями, їхніми батьками, колегами, обмін інформа­цією, вміння регулювати й управляти процесом, налагоджу­вати зворотний зв'язок, педагогічно доцільні відносини.

Вагомим для педагога є наявність педагогічних здіб­ностей.

Педагогічні здібності — сукупність психічних особливостей учите­ля, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення.[]

Основними їх показниками є швидкість, надійність і лег­кість засвоєння педагогічної діяльності.

Систему педа­гогічних здібностей утворюють:

—організаційні здібності (виявляються в умінні вчите­ля організувати учнів, розподілити між ними обов'язки, спланувати власну діяльність і діяльність учнів, організу­вати й оцінити її та ін.);

—дидактичні здібності (передбачають конкретні умін­ня підібрати і підготувати навчальний матеріал, наочність, технічні засоби навчання; доступно, ясно, виразно, пере­конливо і послідовно викладати навчальний матеріал; сти­мулювати розвиток пізнавальних інтересів, духовних по­треб та ін.);

—перцептивні здібності (виявляються в толерантності, чутливості до особистості, здатності сприймати й розуміти іншу людину, її психологічний стан за зовнішніми ознака­ми; професійній проникливості, пильності, інтуїції та ін.);

- комунікативні здібності (передбачають наявність по­треби в спілкуванні, здатність налагоджувати контакти з уч­нями, їх батьками, колегами, керівниками навчального за­кладу; здатність викликати позитивні емоції у співрозмов­ника і відчувати задоволення від спілкування; здатність до співпраці, що виявляється в допомозі учням усвідомити свою своєрідність як необхідну для спілкування цінність);

—сугестивні знання (виявляються в емоційно-вольово­му впливі на учнів);

—дослідницькі знання (уміння пізнати й об'єктивно оцінити педагогічні ситуації, процеси);

- науково-пізнавальні знання (здатність до засвоєння наукових, фахових знань). До педагогічних здібностей також належать: висока пра­цездатність, динамізм особистості (здатність активно впли­вати на іншу особистість); емоційна стабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція); оптимістичне прогно­зування (передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній); креативність (здатність до творчості, генерування нових ідей, уникнення традиційних схем, опе­ративне вирішення проблемних ситуацій); впливовість (зда­тність впливати на психічний і моральний світ дітей в пев­ному напрямі, зближуватися з ними, здобувати довіру, лю­бов і повагу, глибоко проникати у їх внутрішній світ, конструювати, проектувати його) тощо. []

Комплекс таких здібностей є важливою передумовою ус­пішного оволодіння педагогічною професією.

Професійні якості віддзеркалюють єдність професійно­го та особистісного компонентів педагогічної діяльності. Врахування і прогнозування їх впливу є необхідною умо­вою успішності педагогічної діяльності.

Професійні якості — індивідуальні особливості суб'єкта діяльності, що впливають на її ефективність та успішність і є стійкими, суттєвими, рів­ноцінними та вираженими.

До професійних якостей відносять:

— професійне мислення: аналітико-конструктивний склад, самостійність та критичність мислення, гнучкість, ди­намічність, продуктивність, творчість, відкритий тип пізна­вального ставлення, ерудиція, установка на засвоєння сис­теми знань, передового педагогічного досвіду і всіх надбань світової та національної культури;

— професійну спрямованість: соціальна активність, на­станова на виконання замовлення суспільства щодо фор­мування особистості дитини; ставлення до професії, що ви­являється в системі мотивів, особистісних смислів і цілей,принциповість, високий рівень професійної мотивації, адек­ватна самооцінка, адекватний рівень домагань, цілеспря­мованість, гуманістична спрямованість, ідейна перекона­ність, позитивне ставлення до себе;

— експресивні якості: емоційно-вольова стабільність, стійкість до стресу, оптимізм, емоційна сприйнятливість, витримка, оптимістичність, самоконтроль;

- організаційні якості: відповідальність, працездат­ність, дисциплінованість, ініціативність, вміння організо­вувати себе, наполегливість;

— комунікативні якості: контактність, емпатійність (уміння співпереживати оточуючим, оцінювати різноманітні ситуації з їх позицій, здатність виявити своє розуміння), терпимість, тактовність, рефлективність (здатність людини уявити собі, як її сприймають інші), толерантність.

До професійних належать і якості, набуті у процесі про­фесійної підготовки, пов'язані з отриманням спеціальних знань, умінь, способів мислення, методів діяльності: володіння предметом викладання, методикою його викладання, психологічна підготовка, загальна ерудиція, широкий культурний кругозір, педагогічна майстерність, володіння педагогічними технологіями, захопленість наукою, любов до професії, що ви­ражається у відданості своїй справі, бажанні працювати, напо­легливості, дисциплінованості, радості від досягнення навча­льних і виховних результатів, постійному підвищенні вимог­ливості до себе, власної педагогічної кваліфікації.

Важливу роль відіграють особистісні якості педагога.

Особистісні якості педагога — якості, які виявляються у фаховій діяльності, професійних зв'язках, спілкуванні, визначають поведінку педагога і характеризують його як фахово самодостатню, від­повідальну особу.

У своїй сукупності ці якості формують передумови для створення сприятливих відносин у педагогічному, учнів­ському колективах, ефективної педагогічної діяльності. Найважливішими серед них є: людяність, співчуття, гуман­ність у помислах і діях тощо.

Працю справжнього педагога живить віра в людину. Він повинен бути оптимістом, глибоко вірити в сили й мож­ливості дітей, бачити насамперед їх найкращі риси «про­ектувати хороше» (А. Макаренко). Водночас учитель не по­винен ідеалізувати дітей, ігноруючи недоліки. Учитель — це завжди активна, творча особистість, організатор життя уч­нів, лідер. Педагогічне керівництво учнівським колективом зобов'язує його бути винахідливим, толерантним, виявля­ти терпимість до дітей. Однак не можна заохочувати дії та вчинки учнів, які суперечать суспільним, моральним нор­мам, чи шкодять дітям або оточуючим.

Уважність і спостережливість допомагають вчителю враховувати найменші зміни у настроях, самопочутті уч­нів, корегувати подальшу роботу, обраний план дій.