2.3. Художньо – дидактичні ігри і вправи на уроках образотворчого мистецтва.

Лото «Чи знаєш ти дерево?».

Гра проводиться на початку уроку перед малюванням осіннього дерева з пам'яті і за уявою.

Дидактичне завдання. Вдосконалювати спостереж­ливість, досвід учнів, зорову пам'ять.

Дидактичний матеріал. Набір карток з зображен­нями або фотографіями різноманітних дерев (береза, дуб, ялина, сосна, липа, осика, клен, горобина, мод­рина) на кожного учня; набір фішок, карточки з за­гадками про дерева.

Гра пройде більш ефективно, якщо перед її про­веденням організувати екскурсію до лісу чи парку, під час якої учні спостерігатимуть за цими деревами у природі.

Зміст. Перед грою учні отримують набір карток з чотирма або шістьма зображеннями дерев. Учитель попереджає, що виграють найбільш уважні і спосте­режливі.

Правила. Учні мовчки відгадують загадки, закри­ваючи зображення-відгадки фішками. Той учасник гри, у якого всі зображення будуть закриті, піднімає руку. Виграє той, хто правильно впізнав усі дерева.

Пробний хід. Учитель демонструє одну з карток (бажано збільшений варіант, щоб було добре видно всім учням) і загадує одну з загадок, учні повідомля­ють відгадку і показують на картці зображення дере­ва, про яке була загадка. Учитель загадує іще одну за­гадку про дерево, зображення якого немає на кар­тках. Учні відповідають, про яке дерево була загадка, і додають, що цього дерева немає на картках.

Примітка. Якщо картки лото не вдасться вигото­вити одразу, то можна використати

просто зображен­ня дерев. Учитель читає загадку, і на лічбу «один, два, три» учні мають підняти карточку-відгадку. Учасник гри, що підняв не ту картку, кладе її назад до набору, а ті, хто відгадав правильно, відкладає свою картку окремо. Виграє той, у кого в наборі не залишиться жодної картки.

Естафета «Ми прикрасимо ялинку».

Гра проводиться на початку або в кінці уроку для закріплення навичок зображення ялинкових іграшок з натури.

Дидактичне завдання. Розвивати спостережли­вість, o комір , чуття пропорцій, вдосконалювати на­вички малювання з натури.

Дидактичний матеріал. Три великих аркуші папе­ру з зображенням неприкрашених ялинок, набір ялинкових іграшок нескладної форми на кожен ряд (ліхтарики, бурульки і інші).

Зміст. Клас ділиться на три команди-ряди. Кожна команда отримує по однаковому набору ялинкових іграшок, які розподіляються між учасниками. Перед кожною командою на класній дошці - аркуш паперу з зображенням ялинки. За командою вчителя (або коли закінчиться куплет якоїсь новорічної пісеньки) до дошки по одному виходять учні від кожної команди зі своєю ялинковою іграшкою. Кожен учасник має «почепити» (тобто намалювати) свою ялинкову іграшку на ялинку своєї команди. Малюнок виконується простим олівцем. Потім до своїх ялинок підходять наступні три учасники і так далі. Виграє та команда, яка прикрасить ялинку швидко і гарно.

Правило. Кожен учасник команди виходить до дошки прикрашати ялинку своєї команди тільки піс­ля того, як на своє місце сів товариш по команді.

Примітка. У групі подовженого дня можна запро­понувати учням завершити розпочату роботу фарба­ми. Закінчені роботи можна буде використати в оформленні класу до новорічного свята.

Вправа «Чарівні фарби».

Вправа проводиться при ознайомленні з акварельними фарбами.

Дидактичне завдання. Закріпити знання учнів про три основні кольори (червоний, жовтий, синій) і по­хідних від них складених (зелений, жовтогарячий і фіолетовий); навчити отримувати складені кольори, змішуючи основні кольори на палітрі; відпрацьовува­ти графічні навички роботи з фарбами і пензлем, вчити отримувати потрібний відтінок кольору, пок­ривати поверхню зображення рівним прозорим ша­ром фарби у межах контуру зображення.

Дидактичний матеріал. Набір з трьох карток на кожного учня з зображенням трьох повітряних ку­льок, дві з яких зафарбовані в основні кольори, а тре­тя залишається незабарвленою. На першій картці дві кульки зафарбовані у червоний і жовтий кольори, на другій - у жовтий і синій, на третій - у червоний і синій; набір фільтрів основних кольорів (на кожного учня або один на парту).

Зміст. Після розповіді про чарівний світ барв уч­нів слід запитати про те, які кольори найголовніші. Якщо дітям відповісти важко, учитель сам називає три основні кольори. Потім учні отримують пакети з трьома картками-завданнями і набором кольорових фільтрів. Спочатку оптичним шляхом за допомогою кольорових фільтрів основних кольорів, а потім змі­шуючи фарби на палітрі, учні встановлюють, що при змішуванні жовтого і червоного кольорів виходить жовтогарячий, при змішуванні синього і жовтого ­зелений, червоного і синього – фіолетовий. При цьому учні виконують самостійно такий дослід: нак­ладають один на одного два фільтри, наприклад, жовтий і синій, і бачать, що вийшов зелений колір. Потім змішують ці два кольори на палітрі і переко­нуються у правильності визначення складеного ко­льору. Отриманим складеним кольором учні зафар­бовують третю кульку на карточці-завданні. Анало­гічна робота проводиться з рештою фільтрів і двома карточками-завданнями.

Вправа «Які голки у сосни і ялинки».

Вправа про­водиться перед малюванням з натури гілки сосни і ялини. Ця вправа допоможе

учням графічно краще виконати малюнок з натури.

Дидактичне завдання. Вдосконалювати графічні навички учнів (вміння працювати тонким пензлем, наносити мазки у потрібному напрямі).

Дидактичний матеріал. Два аркуші паперу (поло­ження альбомної сторінки) з зображенням гілки сос­ни і гілки ялини (на кожного учня).

Зміст. Після розгляду гілок сосни і ялини, порівняння їхньої будови, голок (їхньої довжини і особли­востей кріплення до гілки) учні отримують аркуші па­перу з незакінченим зображенням гілки сосни і яли­ни. Спочатку учні мають визначити, де зображено гіл­ку ялини, а де - сосни. Потім вони отримують зав­дання: завершити малюнок у кольорі тушшю або ак­вареллю, тобто намалювати на обох гілках голки, ви­користовуючи на практиці свій досвід спостереження. Підсумки виконання вправи можна підбити таким чи­ном: кілька учнів по черзі демонструють свої малюн­ки, а решта визначають, де зображена гілка ялини, а де - гілка сосни. Якщо характер голок передано пра­вильно, то зображення гілок діти відразу впізнають.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити деякі висновки.

1. Отже, термін «нестандартний урок» дещо втратив своє первинне значен­ня. Проте набув нового, бо конструювання «специфічних форм проведення уроків», безумовно, є свідченням спроби вчителя вийти за межі шаблону в побудові методичної структури заняття. Вийти за межі будь-чого можливо лише за умов осмислення принципів його побудови. . Таким чином, використання, а тим більше створення нестандартних форм уроків вчителями є виявом учительської творчості

2. Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й ме­тоди роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.