На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Безробіття, повна і неповна зайнятість

Реферати > Економічна теорія > Безробіття, повна і неповна зайнятість

Щодо виміру рівня природного безробіття, то треба зазначити, що до цього часу не існує надійної методики його обчислення. Це призводить до розходжень у методах оцінки рівня природного безробіття.

Найбільш відомий і простий спосіб полягає у розрахунку середньої величини фактичного безробіття за тривалий відрізок часу. Він заснований на тому, що середня величина фактичного безробіття за довготривалий період згладжує (вирівнює) циклічні коливання безробіття навколо його природного рівня.

Використовуючи цей метод, економісти США обчислили середній рівень безробіття за 1948 – 1985 рр. Він склав 5,6 % і був дуже близький до оцінки рівня природного безробіття (5,3 %), зробленої багатьма макроекономістами цієї країни.

Інший метод оцінки рівня природного безробіття полягає у визначенні такого року, у якому, за припущенням, в економіці була повна зайнятість, а рівень очікуваної інфляції був близький до її фактичного рівня.

Безперечним є й те, що рівень природного безробіття може змінюватися у часі в зв’язку із демографічними зрушеннями, тривалим спадом виробництва і економічною політикою, яку проводить уряд країни. Рівень безробіття обчислюється за формулою 3:

РБ = ЧБ/ЧРС · 100 (3)

де РБ – рівень безробіття у відсотках;

ЧБ – чисельність безробітних (безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні

приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу) (19);

ЧРС – чисельність робочої сили.

До робочої сили відносять:

а) зайнятих;

б) зайнятих та безробітних;

в) економічно активне та економічно неактивне населення;

г) усе населення без тих, хто є безробітними (20).

Недоліком цього показника, з одного боку, є те, що часткова зайнятість, а також не включення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже кожен другий робітник працює не повний робочий день, знаходиться у вимушеній відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування інформації про зайнятість у тіньовій економіці завищує показник рівня безробіття.

Перехід на ринкові відносини із багатьох причин викликав в Україні різкий спад виробництва, що зумовило появу і зростання безробіття. На кінець 1998 р. кількість офіційно зареєстрованих безробітних досягла 1,9 млн. чоловік, що становить 7 % від загальної кількості працездатного населення. За даними 14.11.2008 року у центрі зайнятості на обліку перебувають 614 тисяч громадян, які втратили роботу. З-поміж регіонів найвищий рівень безробіття (понад 8 відсотків) зафіксовано в Миколаївській, Черкаській, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Рівненській та Чернівецькій областях. Найнижчий - близько 3-х відсотків - у Києві. Л. Денісова наголосила, що, за попередніми прогнозами, рівень безробіття в наступному році в Україні становитиме до 7,5 відсотка за оптимістичним прогнозом, і 8,5 - за песимістичним (16), а 18.03.2009 року рівень безробіття в Україні: офіційно зареєстровано 906,1 тис. безробітних, що становить 3,2% від працездатного населення країни (17).

Рівень безробіття є важливим показником економічного стану країни, проте його не можна вважати єдиним і розглядати ізольовано від інших макроекономічних показників, що характеризують ефективність національної економіки.

За наявності надмірного безробіття в економіці виникають певні втрати, тобто істотні економічні збитки від безробіття. Вони виражаються у відставанні фактичного ВВП від його потенційного рівня.

Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого ВВП від потенційного здійснив американський учений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВВП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВВП зменшує чисельність , безробітних на 1%.

З цього виходить, що визначення величини приросту ВВП необхідне для того, щоб не дати збільшуватися нормі безробіття. Від 2,5 до 3% щорічного приросту реального ВВП необхідно направляти на створення нових робочих місць, це сприятиме утриманню безробіття на тому ж рівні. Крім того більш швидкий приріст ВВП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів рос­ту збільшує кількість безробітних.

На думку деяких дослідників, природний рівень без­робіття, по суті таким не є, оскільки він не є оптимальним, природний рівень безробіття вище оптимального. Досягнення останнього максимізує економічний добро­бут, але приводить до надмірного росту інфляції. Ре­цептів безболісного зменшення рівня безробіття навіть на 1-2%, ще не винайдено. Навіть при досягненні опти­мального рівня безробіття добробут населення на макси­мальному рівні не забезпечується. За законами ринкової економіки, якщо зростає попит на робочу силу, зменшу­ється безробіття і відповідно зростає заробітна плата, платоспроможний попит населення на споживчі товари та послуги буде зростати. Але за законами тієї ж ринко­вої економіки ціни на споживчі товари та послуги будуть рости ще швидшими темпами, знецінюючи таким чи­ном, грошові доходи населення, тобто призводячи до інфляції.

Отже, ринкова економіка змушена постійно шукати відповідь на питання: зростання інфляції чи зростання безробіття?

Як свідчить світовий досвід, точного виміру безробіт­тя ніколи досягати не вдавалося через такі причини:

1. часткова зайнятість. В офіційній статистиці всі зай­няті неповний робочий день входять в категорію пов­ністю зайнятих, що занижує рівень безробіття;

2. робітники, які втратили надію на роботу. Статистика рахує безробітними тих, хто активно шукає роботу, ті хто зневірилися знайти роботу безробітними не вважа­ються;

3. неправдива інформація. Зустрічаються люди, які заявляють, що активно шукають роботу, а насправді працювати не хочуть. Це завищує рівень безробіття.

Зазначимо, що не всі придатні для зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися тим чи іншим родом економічної діяльності, яка приносить дохід. У зв’язку з цим наука виділяє таку категорію, як економічно активне населення. Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили і підприємливості — це населення обох статей віком 15—70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів і послуг. Варто при цьому пам’ятати, що до економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить дохід (зайняті), та безробітні.

Величина безробіття визначається як різниця між робочою силою і зайнятими. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором працюючою населення, а з іншого — великим суспільним злом. Всі економічно розвинуті країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній з них ще не вдавалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціальною економікою, як Японія, ФРН, США , кількість безробітних не була меншою 1,5% загальної кількості працездатних. У майбутньому в світі безробіття буде складати близько 10%, повністю його ліквідувати не зможе жодна країна.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат