На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Безробіття, повна і неповна зайнятість

Реферати > Економічна теорія > Безробіття, повна і неповна зайнятість

Розділ 3. Проблеми безробіття та зайнятість в Україні.

В Україні безробіття у відкритій формі фіксується з початком рин­кових реформ, оскільки до 1 липня 1992 р. таке явище взагалі не визнавалось і не реєструвалося. Перший безробітний в Україні офі­ційно був зареєстрований 11 липня 1992 р. Після досить тривалого періоду, коли зареєстроване безробіття було надзвичайно низьким (не перевищувало одного відсотка сукупної робочої сили), в 1996 р. ситуація докорінно змінилась. Безробіття почало стрімко зростати, і на 1 січня 2002 р. чисельність зареєстрованих незайнятих громадян досягла 1039,3 тис. осіб. Практично всі громадяни цієї категорії мали статус безробітних (96,5%), а 21.04.2009 року в Україні було зареєстровано 846 тисяч безробітних (23).

Зайняте населення становить частину трудових ресурсів суспільства. В Україні – це особи віком від 16 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки), а також особи пенсійного віку і молодь, молодша від зазначеного віку, якщо вона зайнята в народному господарстві. До складу зайнятих належать:

1. наймані працівники, особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті в органах державної влади й управління;

2. особи, котрі служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання);

3. особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи;

4. особи, зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяни інших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві.

Загроза безробіття в умовах України пов’язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженністю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників.

За останніми даними (20 травня 2009 року) рівень зареєстрованого безробіття в Україні до кінця квітня 2009 року склав 2,9% населення працездатного віку, повідомляється на веб-сайті Державного комітету статистики. У березні 2009 року цей показник становив 3,1%, у січні-лютому - 3,2%.

У грудні-2008 було 3%, у листопаді - 2,3%, у жовтні - 1,9%.

Раніше в 2008 році три місяці підряд безробіття становила 1,8%. У червні 2008 року рівень безробіття становив 1,9%, в травні - 2,0%, у квітні - 2,2%, у березні - 2,3%, у січні-лютому - 2,4%.

До кінця квітня 2009 року зареєстровано 808,8 тис. безробітних (у березні - 879 тис.). З них допомогу по безробіттю одержували 579,3 тис. чоловік (у березні - 627,4 тис). Середній розмір такої допомоги склав 612,22 грн. на місяць (раніше - 604,16 грн).

Серед зареєстрованих на кінець січня безробітних 443,7 тис. - жінки, більшість із безробітних - 466,5 тис. - міські жителі.

Потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних робочих місць і посад в січні становила 85,1 тис. осіб (місяцем раніше - 84,5 тис.). При цьому, за даними Держкомстату, кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, становила 827,4 тис. осіб (місяцем раніше - 897,8 тис. осіб). Таким чином, навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантну посаду) склала 97 осіб (місяцем раніше - 106 людей/10 місць) (21).

Важливим напрямом запобігання безробіттю серед молоді є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю, через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.

За результатами вибіркового обстеження населення з питань економічної активності за 9 місяців 2008 р. середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15-70 років становила 1151,1 тис. осіб, з яких 1077,7 тис. осіб були зайняті економічною діяльністю. Рівень зайнятості населення у віці 15-70 років становив 62,5 %, а в працездатному віці – 72,7 %. Рівень безробіття (за методологією МОП) серед економічно активного населення віком 15-70 років становив 6,4 %, а працездатного віку – 6,9 % та був нижчим порівняно з відповідним періодом 2007 р. (6,6 % та 7,1 % відповідно) (22).

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття.

Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати.

Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві.

В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:

1) створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими;

2) розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем;

3) дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу;

4) перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою;

5) інвестиційні фонди міністерств і відомств.

Очевидно, що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва, тому що викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.

Зазначені процеси по трансформації економіки України повинні проходити на тлі монетаристської політики, тому що в противному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат