На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Великий Новгород

Реферати > Історія Всесвітня > Великий Новгород

Історія Великого Новгорода

Офіційною датою виникнення Новгорода прийнято умовно вважати 859 рік. Є різні версії виникнення міста, за «Повістю времмених літ» місто існувало ще до моменту приходу Рюрика, і було засноване ільменськими словенами в процесі їх розселення після міграції з Дунаю. Але за основною версією засновником був Рюрик.

Вже в перші століття свого існування Новгород грав важливу роль в подіях, що відбувалися на російській землі, фактично ставши першою столицею Русі. Розташування Новгорода було настільки вигідним географічно: місто стояло на перехресті водних доріг, що йдуть з Балтіки з півночі і заходу на південь і схід, тому до середини IX століття він зробився найбільшим торгівельним, політичним і культурним центром північно-західних земель. Столицею Новгород залишався недовго. У 882 році князь Олег зробив похід на Київ і переніс столицю туди. Але і після перенесення княжої резиденції до Києва Новгород не втратив свого значення.

До XII століття Новгород стає центром величезної території, що тягнулася від Льодовитого океану до Торжка. Велика дань, що отримується з підвладних територій, була одним з джерел багатства Новгорода. У інших російських землях влаштувалися княжі династії, а Новгород так і не мав власних князів. Великі династії за традицією присилали в місто своїх представників, проте влада їх була досить хиткою. Зміна князів в Новгороді відбувалася досить часто: за два століття, з 1095 по 1305 рік, князі в Новгороді мінялися 58 разів. З другої половини XIV століття місто називає себе Великий Новгород.

У XIII столітті монголо-татари не дійшли до Новгорода. Древнє російське місто залишилося цілим, і в ньому збереглися багато пам'ятників культури і мистецтва. Але все одно місто розділило долю підкорених міст, сплачуючи Орді дань, а в 1259 році новгородці пройшли і татарський перепис.

До кінця XV століття Новгород залишався політичним, торгівельним і релігійним центром підпорядкованої йому території. У сільському господарстві переважав обробіток зернових культур і льону. Істотне місце в господарстві займали полювання, рибальство і бортнічество (збір дикого меду). Ремесло в Новгороді мало вузьку спеціалізацію з переважанням металообробки і використанням складних технологічних прийомів. XIII-XV ст. - це час розквіту Новгорода. По мірках того часу це було велике місто з населенням 25-30 тисяч, порівнянний з Віднем і Прагою. Аж до входження до складу єдиної Російської держави Новгород вів самостійну зовнішню політику, в завдання якої входило розширення території і охорона кордонів. Після входження гостині двори іноземців були закриті. Лише на початку XVI століття знов починає діяти контора Ганзейськая, а потім з'являються і інші торгівельні представництва.

Торгівля

Особливості внутрішньої торгівлі. Торгівельні зв'язки в межах Новгородської землі, поза сумнівом, існували від віку, і виникли вони раніше, ніж зовнішньоторговельні зв'язки, але прослідити їх досить важко зважаючи на крайню мізерність повідомлень Новгородського літопису. У новгородській, як і взагалі в староруському селі господарювало натуральне господарство. Основні потреби сільського населення задовольнялися в межах власного господарства, а необхідні в господарстві і побуті речі воно отримувало як правило, від сільських ремісників. Лише високоякісні сталеві знаряддя праці, зброя, деякі види прикрас, ювелірних виробів доводилося набувати в місті. З села на продаж в місто поступали сільськогосподарські продукти, які продавалися за гроші.

Купівля-продаж відбувався «на торгу», міському ринку, який був обов'язковий в кожному місті. Тут зазвичай і встановлювалися ціни на товари, що вагалися залежно від різних обставин, переважно залежно від урожаїв і неврожаїв. Літопис неодноразово вказує на зростання цін, головним чином на хліб, в голодні роки. Інколи заморожування або дощі, що викликали черговий неврожай, охоплювали не всю територію Новгородської землі. У таких випадках Новгород отримував хліб з Торжка або з інших районів Новгородської республіки. На постачання хлібом не зрідка впливала політична обстановка.

Жителі Новгорода розводили худобу, яка також була предметом торгівлі. З тексту деяких берестяних грамот ми дізнаємося про придбання новгородцями худоби. На торгу продавалися і багато чисельні вироби висококваліфікованих міських ковалів. Ножі, ключі, замки, сокири мали постійний попит в населення. Таким чином, діяльність новгородських ремісників в першу чергу була направлена на задоволення потреб жителів самого Новгорода і областей що знаходилися поряд.

Особливості зовнішньоекономічних відносин. Роздробленості Київської Русі спри­яло і поступове зростання великих міст, посилення їхнього економічно­го і політичного впливу, перетворен­ня деяких з них у міста-республіки, які проводили самостійну політику і мали широкі зовнішньоторговельні та інші зовнішньоекономічні зв'язки. Такими містом був Новгород. Після розпаду Київської Русі Великий Новгород стає містом, в якому концентрується торгівля зі Сходу й Західної Європи. Влада Новгорода поширювалася на Східну Прибалтику, карельські та фінські землі, на північні землі від берегів Білого моря до Уралу. Новгород мав економічні зв'язки з усіма руськими князівствами, вів жваву торгівлю з Данією, Швецією, містами Ганзи. За своїм полі­тичним врядуванням це була одна з форм вільної міської общини (громади) на Русі поряд з козацтвом. Політичному відокремленню новгородської землі сприяли об'єктивні об­ставини. Головна з них пов'язана з географічним положен­ням Новгорода. Місто було політичним центром досить розгалуженої північно-західної окраїни тодішньої Русі. Це віддалене положення Новгорода ставило його поза руськи­ми землями, звільняло місто від безпосереднього тиску з боку князя та його дружини, давало можливість вільніше розвиватися господарському і політичному життю.

Новгород розташований поблизу головних річкових ба­сейнів — Волги, Дніпра, Західної Двіни, а за допомогою річки Волхов з'єднується прямим водним шляхом з Фінською затокою та Балтійським морем. Завдяки цій близькості до торговельних шляхів місто вело активну зовнішньоеконо­мічну діяльність. Крім того, на новгородських землях хлі­боробство через природно-кліматичні умови не могло стати провідною галуззю господарства. Промисловість і торгівля виступали основою міського господарства. Хліб новгородці отримували в північно-східних руських областях. В обмін на хліб вони збували на Сході ті товари, які придбали у своїх західних сусідів на Балтійському узбережжі. Це були тканини (сукно й полотно), металеві вироби, вино, фрукти. На захід новгородці поставляли сировину, яку частково от­римували зі сходу.

Політичні та економічні пільги й переваги, яких домог­лися новгородці, фіксувалися в договірних грамотах, що визначали судово-адміністративні, фінансові відносини міс­та і князя. Встановивши такий порядок, Новгород досяг повної політичної незалежності та відокремленості. Він перетворився в самостійну державу, в якій верховна влада належа­ла вічу. Віче встановлювало нові закони, вибирало або ж проганяло князя, затверджувало угоди з іноземцями, вирі­шувало питання війни, миру, торгівлі.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат