На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб

Реферати > Міжнародні відносини > Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб

Основна робота ООН щодо організації міжнародного співробітництва в досліджуваній сфері втілюється в конгресах ООН з попередження міжнародної злочинності. Зазвичай проведенню конгресів передують регіональні наради та конференції, на яких обговорюються найбільш актуальні для цих регіонів проблеми.

У роботі конгресів беруть участь не лише представники держав, а й спеціалізованих установ ООН, інших міждержавних та міжурядових організацій. У якості спостерігача в роботі конгресів беруть участь й міжнародні неурядові організації [31].

Конгреси при розгляді питань відштовхуються від того, що злочинність являє собою глобальну проблему. Результатом роботи конгресів є прийняття керівних принципів попередження злочинності та кримінального правосуддя, розробка спеціальних програм та конкретних рекомендацій з попередження конкретних видів злочинів, обмін досвідом роботи. Доповідь конгресу, його рішення та резолюції мають рекомендаційний характер, але мають велике значення для налагодження співробітництва держав у боротьбі з міжнародною злочинністю.

Матеріали багатосторонньої діяльності ООН та її органів стосовно боротьби з міжнародною злочинністю публікуються у спеціальному періодичному виданні «Міжнародний огляд кримінальної політики», що видається з 1952 р. Секретаріатом ООН [52, c. 61].

Важливу роль відіграє непрофільний Комітет міжнародного права ООН (Третій комітет), з ініціативи якого були розроблені проекти багатьох конвенцій про боротьбу з міжнародними злочинами. Окрім цього, у 1992 Шостий комітет ООН розглядав доповідь Комітету міжнародного права стосовно проекту Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства та про створення Міжнародного кримінального суду. Річ в тому, що Міжнародний Суд є головним судовим органом ООН та покликаний розглядати справи, учасниками яких є держава. Тому до суб’єктів міжнародного співробітництва у боротьбі з міжнародною злочинністю Міжнародний Суд ООН не належить. З цього випливає, що на даний момент Міжнародний кримінальний суд є головним органом у боротьбі з міжнародними злочинцями.

Стосовно правової допомоги щодо кримінальних справ, то ці питання регламентуються не лише двосторонніми договорами на регіональному рівні. В ході дослідження виявилося, що ООН також бере у цій діяльності активну участь. Так, у 1990 році Генеральна Асамблея узгодила типовий договір про взаємну допомогу у кримінальних справах. Головна увага приділялася змісту та виконанню запитів, зберіганню таємниці, отриманню документів, доступу до осіб, що ув’язнені, та до інших осіб з метою отримання доказів, документів, обшуку та затриманню. Також у цьому ж році було прийнято типовий договір про передачу кримінального переслідування. Головний напрям застосування - випадки, коли обвинувачений повертається до держави свого громадянства і його видача неможлива, оскільки суперечить закону. У таких випадках можлива передача кримінального переслідування державі громадянства обвинуваченого, якщо діяння вважається злочинним у двох цих державах [30].

Як бачимо, універсальні механізми регулювання боротьби з міжнародною злочинностю не обмежуються лише розслідуванням міжнародних злочинів та притягненням фізичних осіб до міжнародної кримінальної відповідальності, адже не лише цей вид злочинів виходить з-під контролю певної держави. Саме загроза інтересам усієї світової спільноти спонукає держави до ефективного співробітництва у протидії міжнародній злочинності.

2.2. Регіональні механізми регулювання міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб

Розроблення саме на регіональному рівні механізмів боротьби з міжнародною злочинністю має важливе значення та доцільну необхідність через те, що сама злочинність розповсюджена у просторі не однаково, у кожному регіоні світу вона сягає різних масштабів та має різну специфіку. Міжнародна практика довела, що регіональні мехінізми регулювання міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб має ефективність на рівні з універсальними. Розглянемо детальніше комплекс джерел, субєктів та заходів, що безпосередньо здійснює протидію міжнародній злочинності [28, c. 39].

Яскравим прикладом міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю на регіональному рівні є діяльність Ради Європи та її органів у цій сфері, які виступають суб’єктами як універсального, так і спеціального співробітництва, маючи при цьому те чи інше коло повноважень.

До Ради Європи у наш час входить 41 держава. Діяльність Ради охоплює всі основні питання європейського співробітництва, включаючи боротьбу зі злочинністю. Серед органів Ради Європи, що займаються цією проблемою, є: Парламентська Асамблея, Комітет Міністрів, Європейський комітет з правового співробітництва, Європейський комітет з проблем злочинності.

В рамках Ради Європи здійснюється така діяльність: розробляються відповідні європейські конвенції та угоди, проводяться конференції та семінари, ведеться науково-дослідна та просвітницька роботи. Так, за весь час функціонування Ради Європи було розроблено та прийнято більше 20 міжнародно-правових документів з проблем кримінального права та боротьби зі злочинністю (Конвенція „Про боротьбу з торгівлею людьми”, Конвенція «Про запобігання тероризму», Конвенція «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства»). Окрім цього комітетом міністрів розроблено та прийнято близько 60 резолюцій та 75 рекомендацій з питань співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю [47, c. 413].

У змісті європейських конвенцій можна виділити 2 групи положень. Перша спрямована на зближення внутрішнього законодавства країн-учасниць та містить зобов’язання щодо оцінки певних діянь у якості кримінальних злочинів і щодо включення до національного законодавства кримінально-правових, кримінально-процесуальних та адміністративно-правових заходів, які направлені на попередження, припинення та розслідування кримінальних злочинів.

Друга передбачає конкретні процедури і форми співробітництва, які на основі принципу взаємності можуть використовувати держави-учасниці для боротьби з міжнародною злочинністю та транснаціональними злочинними організаціями [43, c. 94].

Певний внесок у міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю здійснюють такі неурядові міжнародні організації:

- Міжнародна асоціація кримінального права (МАКП);

- Міжнародна кримінологічна спілка (МКС);

- Міжнародна спілка соціальної допомоги (МССД);

- Міжнародна соціологічна асоціація (МСА);

- Міжнародний кримінальний та пенітенціарний фонд (МКПФ).

Діяльність цих чотирьох організацій, що мають консультативний статус при ЕКОСОР, об’єднує Міжнародний комітет з координації (МКК), створений цими організаціями у 1982 р. Проте кожна з цих організацій, що складається з фахівців у галузях міжнародного кримінального права та правосуддя, не дивлячись на свій рекомендаційний характер, має суттєвий вплив на розвиток теоретичних аспектів міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.

Наприклад, мета діяльності МАКП, заснованої у 1924 році на базі Міжнародного союзу спеціалістів з кримінального права, полягає в тому, щоб вдосконалювати законодавство та правові інститути, що забезпечують гуманне та ефективне правосуддя. Вона здійснює діяльність за допомогою національних груп окремих держав. Асоціація організовує проведення міжнародних конгресів з проблем кримінального права, консультує ООН, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації, за проханням державних органів певних країн проводить експертизи проектів законодавчих актів.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат