На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб

Реферати > Міжнародні відносини > Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб

Ознаками міжнародного злочину є:

1) Суспільна небезпека. У доктрині міжнародного права неодноразово під час спроб охарактеризувати міжнародний злочин з’являється словосполучення «найвищий ступінь небезпеки» [3]. Мається на увазі, що злочинне діяння заподіює масштабну за об’ємом шкоду цінностям, які визнають і охороняють усі учасники міжнародних відносин. До них належать: мир і мирне співіснування між народами; закони і звичаї війни; гуманне ставлення до мирного населення; расова, релігійна та інша різноманітність населення; права людини.

2) Протиправність міжнародного злочину означає наявність такої поведінки фізичної особи, яка суперечить положенням, закріпленим у нормах міжнародного кримінального права.

3) Винність - тобто умисне вчинення фізичною особою міжнародного злочину.

4) Караність полягає у можливості застосування за міжнародний злочин заходів впливу кримінально-правового характеру – кримінальних покарань.

Що стосується злочинів міжнародного характеру, то вони в юридичній літературі називаються неоднаково: “міжнародні кримінальні злочини”, “кримінальні злочини міжнародного характеру”, “конвенційні злочини” і т.д., але ці розбіжності носять суто термінологічний характер і перераховані назви фактично є синонімами. Важливим для дослідження питання міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб є визначення поняття злочинів цього виду [50, c. 26].

Детально та обґрунтовано визначив цю групу злочинів І.І. Карпець. На його думку, це - діяння, передбачені міжнародними угодами (конвенціями), що не відносяться до злочинів проти людства, але посягають на нормальні відносини між державами, завдають шкоду мирному співробітництву в різних галузях суспільних відносин (економічних, соціально-культурних, майнових і т.п.), а також організаціям і громадянам, карані або згідно з нормами міжнародних угод (конвенцій), ратифікованих в установленому порядку, або згідно з нормами національного кримінального законодавства. Карпець також систематизував та виділив чотири групи злочинів міжнародного характеру:

· І група – злочини, що завдають шкоди мирному співробітництву і нормальному здійсненню міждержавних відносин. До них автор відносить тероризм і близькі до цього злочину склади, такі, як захоплення літаків, незаконну радіотрансляцію тощо.

· ІІ група – це злочини, що завдають шкоди міжнародному економічному і соціально-культурному розвитку. До них віднесені злочини, що завдають шкоду навколишньому середовищу, злочини проти національно-культурної спадщини народів у найрізноманітніших формах, контрабанду і нелегальну еміграцію, розповсюдження і торгівлю наркотиками, підробку і «відмивання» грошей і цінних паперів та деякі інші.

· ІІІ група – це злочини, що завдають шкоди особі, приватній, державній власності і моральним цінностям. До них можна віднести торгівлю людьми, піратство, розповсюдження порнографії і деякі інші злочини, щодо яких є міжнародні конвенції і угоди.

· IVгрупа – інші злочини міжнародного характеру. До них можна віднести злочини, вчинені на борту повітряного судна, розрив чи пошкодження підводного кабелю, зіткнення морських суден і ненадання допомоги на морі.

Доречно звернути увагу на головну особливість злочинів міжнародного характеру. Хоч кримінальну відповідальність за їх скоєння й несуть фізичні особи, але вона настає за національними нормами кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого законодавства. Саме через це, злочини міжнародного характеру не розглядаються у контексті міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб [46, c. 278].

Як вище зазначалося, на думку більшості науковців, міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб є формою відповідальності держави, що полягає в обмеженні його суверенітету. Цим зумовлена найголовніша відмінність міжнародного злочину від злочину міжнародного характеру. У першому випадку міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб є формою та наслідком відповідальності саме держави, у другому ж випадку - за скоєння злочину відповідають безпосередньо фізичні особи [29, c. 43].

Однак навіть у вітчизняній міжнародно-правовій літературі можна зустріти заперечення можливості існування інституту міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб. Наприклад, Н.А. Ушаков вважає, що «не існує міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб, і що достатньо існування форм кримінальної відповідальності за національними системами кримінального права». Проте автор не уточнює, чому інститут міжнародної кримінальної відповідальності індивідів не може існувати.

В іншому місці він пише: «Щоб фізична особа була притягнута до міжнародної відповідальності, наприклад, за військові злочини, необхідно, щоб вона підпала під юрисдикцію іншої держави». Ця точка зору базується на радикальному запереченні визнання фізичної особи як суб’єкта міжнародного права, тому їй бракує наукового обґрунтування, адже автор не врахував, що, якщо правова система іноземної держави також не містить відповідних норм, то фізичні особи взагалі не будуть нести відповідальність за вказані злочини. А це свідчило б про безкарність останніх [51].

Ще одну думку стосовно відповідальності фізичних осіб за скоєння міжнародних злочинів виказав П.С. Ромашкін [25]. Її зміст полягає в тому, що «особи, винні у міжнародних злочинах, можуть підпадати як під юрисдикцію міжнародного права, так і національного. Але і в останньому випадку їх відповідальність буде мати міжнародний кримінальний характер».

Цікаві погляди на це питання висловив Ю.М. Колосов. На його думку, було б вірно вважати, що відповідальність військових злочинців є об’єктом правовідносин між державами. У випадку міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб між державами виникають правовідносини, відповідно до яких вони мають право та зобов’язання покарати конкретних осіб. За таких обставин саме відповідальність фізичних осіб, а не самі фізичні особи є тим, з приводу чого між державами виникають міжнародні правовідносини, - тобто об’єктом цих правовідносин. Проте сам індивід несе відповідальність, що випливає з норм міжнародного права, тобто є суб’єктом міжнародно-правої відповідальності [36].

Отже, можна дійти висновку, що міжнародним злочином можуть визнаватись лише явища, надзвичайно небезпечні для існуючих мирних відносин та співпраці держав, і що де-факто лише фізичні особи можуть бути притягнені до міжнародної кримінальної відповідальності, а відтак питання про міжнародну правосуб’єктність фізичних осіб щодо міжнародного публічного права має вирішуватися на новому рівні.

1.2. Створення військових трибуналів adhocяк основний етап становлення міжнародної кримінальної юстиції

Нюрнберг. Злочинні дії нацистської Німеччини під час Другої світової війни спричинили обурення міжнародної спільноти. Під час війни ряд союзних держав виступили із заявами (деклараціями), в яких висловлювалися бажання провести відповідне розслідування, засудити й покарати не лише військових злочинців, а й тих, хто несе відповідальність за злочини, вчинені на території держав «вісі Берлін-Рим» проти громадян несоюзних держав.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат