На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Чорнобиль

Реферати > Екологія > Чорнобиль

ЗМІСТ

Чорнобильська катастрофа. Теорії щодо її причин. 2

Прийняті дії і їх наслідки. 6

Наслідки Чорнобильської катастрофи. 12

ВИСНОВОК 17

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 19

Чорнобильська катастрофа. Теорії щодо її причин.

Чорнобиль – невелике, миле, провінційне українське містечко, потопаюче в зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком, коли, за Іпатієвським літописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя Київського Рюріка, рушив походом з Чорнобиля в Тарциськ.

З 1941 року Чорнобиль – місто. У місті – ремонтно-експлуатаційна база Дніпровського річкового пароплавства, заводи: чавунний, сироварний, комбікормовий, ділянка Київського виробничого художнього об'єднання, промисловий комбінат, комбінат побутового обслуговування, два ПТУ, чотири загальноосвітніх і одна музична школи, лікарня, поліклініка, будинок культури, кінотеатр, бібліотека.

Влітку тут любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців. Приїжджали сюди на довго, часто на все літо, готували на зиму варення, збирали гриби, загоряли на сліпучо-чистих піщаних берегах Київського моря, ловили рибу. І здавалося, що дивно гармонійно і нерозривно вжилися тут краса поліської природи і заховані в бетон чотири блоки атомної електростанції (АЕС), розташованої неподалеку, на північ від Чорнобиля.

Чорнобильська АЕС – перша АЕС в Україні, поблизу міста Чорнобиля, загальною потужністю 4 млн. кВт. Першу чергу (2 реактори по 1 млн. кВт введений в дію в 1975 році, інші 2 реактори – в 1983 році).

26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини на 4-му реакторі ЧАЕС відбувся вибух, який призвів до найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасності, створив ситуацію, вплив якої позначатиметься на житті не одного покоління українців.

Пошуки причин аварії до цього дня не розгадані і продовжують привертати увагу наших співвітчизників світову спільноту вчених. Основне припущення щодо причин аварії – службова недбалість і порушення правил техніки безпеки при проведенні експерименту на 4-му енергоблоці електростанції. За останні роки з'явилися ще дві гіпотези. Одна запропонована російськими вченими. Вона базується на відомому для науковців і фахівців факті сейсмічного явища невідомого походження в зоні АЕС. За 20 секунд до аварії три автономні сейсмічні станції стеження за підземними ядерними вибухами у Росії (Плушковичі, Норінськ, Підлуби), які належать РАН (Російська академія наук), зафіксували в зоні ЧАЕС локальне сейсмічне явище з тротиловим еквівалентом в 10 тон. Оператор АЕС натиснув кнопку аварійного захисту (АЗ-5). Чому рішення про включення аварійного захисту було прийняте оператором саме в цей час, до цього часу встановити не вдалося. За свідченням відповідального керівника кнопка АЗ-5 була натиснута, ніби то у зв'язку із завершенням випробувань. Чи міг бути такий збіг обставин випадковим? Дослідження показали: не виключена вірогідність того, що вібраційно-незахищена система 4-го реактора блоку ЧАЕС в період роботи у позаштатній ситуації за 16 секунд до першого вибуху зазнала якоїсь зовнішньої дії, і це привело до неможливості введення графітових стержнів-уповільнювачів.

Ще одна наукова версія, на відміну від сейсмічної, – електротехнічна. Причина аварії за цією версією, пов'язується не з конструктивними недоліками, а із збоєм у роботі електротехнічного оснащення, яке привело до відключення електродвигунів, котрі забезпечують подачу води для охолоджування реактора. Подальший розвиток подій привів до підйому горючої маси в повітря з епіцентром під дахом центрального залу і теплового ядерного вибуху. Ця гіпотеза – зовсім новий напрям досліджень, який до цих пір в Україні не розглядався. За його розрахунками епіцентр знаходився на висоті приблизного 55-65 м над рівнем землі (приблизно 20-30 м над підлогою центрального залу), в середині шатра центрального залу, а еквівалент вибуху складав від 4 до 34 тон тротилу.

У реакторі відбувся тепловий вибух і почалося інтенсивне паротворення. Потім відбулася криза тепловіддачі, розігрів палива, його руйнування, бурхливе закипання теплоносія, в який потрапили частинки палива, різко підвищився тиск у технологічних каналах. Це привело до теплового вибуху, котрий розвалив реактор.

Вибухи в 4-му реакторі ЧАЕС зрушили зі свого місця металоконструкції верху реактора, зруйнували всі труби високого тиску, викинули деякі регулюючі стержні і блоки графіту, котрі горіли, зруйнували розвантажувальну сторону реактора, підживлювальний відсік і частину будівлі. Уламки активних речовин і випарних каналів впали на дах реакторної і турбінної будівель. Був пробитий і частково зруйнований дах машинного залу другої черги станції. Руйнування реактора забезпечило доступ повітря, що привело до горіння графіту. У різних місцях енергоблоку спалахнули пожежі, викликані пошкодженням електрокабелів і розжареними елементами активної зони.

Не дивлячись на вибухи, всі три блоки, що залишилися, продовжували діяти. Не був пошкоджений навіть третій реактор, який технічно тісно пов'язаний з аварійною ядерною установкою. Разом з тим виникла ситуація, при якій слід було зупинити всі реактори. Третій блок зупинили о 5 годині 26 квітня. Перший і другий блоки заглушили відповідно о 1 годині 13 хвилин і 2 годині 13 хвилин 27 квітня 1986 року. Всі апарати потім були підготовлені до тривалої стоянки в холодному стані, а устаткування станції після аварії перевели в положення холодного резерву.

Прийняті дії і їх наслідки.

Першими сигнал тривоги почули пожежники. У караулі лейтенанта Правіка було 17 чоловік які, перший час, знаходилися у машинному залі. Всі відчували напругу, відчували відповідальність, але всі розуміли: потрібно, і жоден з них не здригнувся. Пожежу загасили, і відділення залишилося на чергуванні під керівництвом лейтенанта Правіка, бо машинний зал все ще залишався в небезпеці. Горів дах в декількох місцях на третьому блоці. Третій блок ще працював, дах потрібно було гасити, інакше відбулося б обвалення. Якщо хоч би одна плита впала на реактор, це означало б, що може відбутися додаткова розгерметизація. Сюди і попрямував караул лейтенанта Кибенка, котрий приїхав пізніше. Правік потім навіть свій караул залишив, побіг на допомогу прибулим пожежникам. О 2 годині 23 хвилини лейтенант Правік був відправлений до лікарні.

Вже за годину радіаційна обстановка в місті була ясна. Ніяких мір на випадок аварійної ситуації там передбачено не було: люди не знали, що робити. По всіх інструкціях і наказах, які існують ще з початку 60-х років, рішення про виведення населення з небезпечної зони повинні були приймати місцеві керівники. До моменту приїзду Урядової комісії можна було вивести із зони всіх людей, навіть пішки. Але ніхто не взяв на себе відповідальність (шведи, наприклад, спочатку вивезли людей із зони своєї станції, а тільки потім почали з'ясовувати, що викид відбувся не у них. А серед радянського нарду спостерігався досить низький рівень радіаційно-гігієнічних знань, навіть серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, серед яких лише 34,5 % володіли інформацією про вплив радіації на здоров’я людини, 44,0 % – мали уявлення про нього, і 14,0 % – взагалі нічого про це не знали. Невисокий рівень знань в цій галузі демонструвала і молодь, яка навчалася у навчальних закладах різних рівнів акредитації. Сьогодні, коли з плином часу дещо притупилася гострота сприйняття наслідків Чорнобильської катастрофи, стан екологічної грамотності населення не набагато кращий.).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат