На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Cукупний архівний фонд

Реферати > Державне регулювання > Cукупний архівний фонд

ЗМІСТ

1. Історія формування і сукупний архівний фонд держави. 2

2. Склад, структура НАФ 2

3. Право власності на документи НАФу. 3

4. Доступ до документів НАФу. 4

1. Історія формування і сукупний архівний фонд держави.

Національний архівний фонд – сукупність документів, що мають суспільне, наукове і духовно-культурне значення, тісно пов’язані з історією народу та його держави мають культурну цінність, є надбанням нації і перебувають під опікою держави.

У колишньому Радянському Союзі було встановлено поняття Єдиного державного архівного фонду з метою централізованого обліку, контролю та зберігання документів державного архівного фонду Радянського Союзу, що включав архівні документи УРСР.

Під час розбудови незалежної держави змінилося значення ДАФ, тут загострилися проблеми з підвищенням інтересу до архівних інформаційних багатств. Спостерігалися прояви нігілістичного ставлення, окремих суспільних груп, стало відчутність невідповідність союзних нормативних актів новим суспільним умовам, загострилися відставання від потреб матеріально-технічної бази архівів, виявилася слабкість захищеності архівів. У цій ситуацій потрібно було прийняти новий закон. В грудні 1993р. був прийнятий Закон України “Про національний архівний фонд і архівні установи”. Цей закон забезпечує правовий захист національно-архівного фонду. Він констатував поняття “Національно-архівний фонд” та “архівні установи”, встановили національний архівний фонд юрисдикції держави визначив певний механізм регулювання суспільних відносин, які виникають у зв’язку з його формуванням, обліком, і використанням документальної інформації. Він визначив центральний орган виконавчої влади який від імені держави здійснює управління архівною справою і несе відповідальність за її подальший стан і розвиток.

Цей документ став першим в історії нашої держави законодавчим актом такого рівня який стимулює розвиток держави та правової бази архівної справи.

Основою Українського Національно-архівного фонду стало українська частина державного архівного фонду Радянського Союзу, а також передані на державне збереження Комуністичної партії України і Комсомолу.

1 січня 1990р. налічувалося в Національно-архівного фонду 65 тис. 297 фондів і майже 1 млн. справ.

2. Склад, структура НАФ

До національно-архівного фонду відноситься архівні документи незалежно від їх виду, місця і часу створення, виду матеріального носія, інституцій та форм власності на них. Для внесення архівних документів до національного архівного фонду проводиться відповідна експертиза та державна реєстрація документів.

Документи національного архівного фонду є культурними цінностями, що постійно зберігаються на території України, або за її межами і згідно з міжнародними угодами підлягають поверненню в Україну. В складі національного архівного фонду виділяють три основні групи документів:

1. Документальні комплекси, що утворили в різні історичні події на теренах сучасної України в процесі діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування громад і релігійних організацій, підприємств всіх форм власності, окремих осіб, що зберігаються на території України.

2. Документи українського походження, що утворилися за межами України, як результат діяльності української політичної та трудової еміграції, українських військових, культурно-освітніх і наукових установ, громадських об’єднань та окремих осіб і передані у власність України чи її громадян у порядку реституції на підставі дарування, або зберігаються за межами України, і, відповідно до міжнародних угод, підлягають поверненню в Україну в оригіналах або копіях.

3. Документи іноземного походження, що утворилися на території інших держав і за різних обставин опинилися на території України.

Особливо цінні документи – це архівні документи, що містять інформацію про найважливіші події, факти, явища, життя суспільства, не втрачають значення для економіки, культури, науки, духовного життя міжнародних відносин, екології, державного управління та оборони і є неповторними з погляду їх первісного значності і автографічності.

Унікальні документи національно-архівного фонду – це документи, які становлять виняткову культурну цінність, мають важливе значення для формування самосвідомості українського народу, визначають його вклад у всесвітньо культурну спадщину. Ці документи включені до державного реєстру національно-культурного надбання і визначені Положенням про внесення документів Національно-архівного фонду до унікальних, внесенням їх до державного реєстру Національного культурного надбання, а також їх зберігання.

Водночас було створено галузеві державні архіви. Це архіви які активно зберігали документи п’яти галузей:

· Збройних сил,

· Внутрішніх справ,

· СБУ,

· Гідрометеорології,

· геодезії і картографії.

Основна частина документів зберігається у наукових і науково-технічних архівах, науково-дослідних інститутах, наукових центрах України, заповідниках, наукових бібліотеках.

3. Право власності на документи НАФу.

Основним і суттєвим чинником, що впливає на правовий режим регулювання відносин пов’язані з документами Національно-архівного фонду є належність їх до певної форми власності. Законом України “Про Національно-архівний фонд та архіви” встановлено будь-які форми власності на документи і які передбачені Конституцією та законодавством України.

Класифікація Національно-архівного фонду за аспектами власності передбачає такі категорії:

1. документи, які належать державі;

2. комплекси, що належать територіальним громадам;

3. Документи, що є власністю суб’єктів господарювання недержавного походження, релігійних організацій та об’єднань громадян;

4. Приватні архівні зібрання або окремі документи.

Головне завдання архівної служби – це забезпечення збереженості документів Національно-архівного фонду для його реалізації у законі передбачені державний облік архівних документів, державну реєстрацію і контроль за дотриманням законодавчих вимог щодо їх зберігання, державної допомоги та недержавним власником та турботи держави.

Відповідно до одного з конституційних прав особи “вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію”, законодавством України встановлено послідовно проводити право будь-кого володіти архівним документом, створювати власні архіви або передавати свої документи в інші архівні установи на власний розсуд і вільно користуватися відкритими архівними документами.

Єдиною вимогою для власників архівних документів є завдання забезпечення збереженості документів. В випадку недотримання належних умов зберігання документів власник може бути за рішенням суду бути позбавленим права власності на ці документи. Відповідно до Конституції України іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівні права щодо доступу до документів. Кабмін України може обмежити доступ до документів тих держав, які передбачено обмеження доступу до їхніх державних архівів.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат