На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Альд Пій Мануцій

Реферати > Історія Всесвітня > Альд Пій Мануцій

ЗМІСТ

Альд Пій Мануцій. 2

“Нова Академія” Альда. 3

“Дім Альда” і Франческо Гріффо. 3

Титульні листи і колофони. 5

“Якір і дельфін” Альдо. 7

Шедеври Альда Мануція. 8

Твори Аристотеля і інші фоліанти. 8

Про Етну та інших ін-кварто. 9

Маленькі альдини. Альд і Гріффо. 11

Висновок. 13

Література. 15

Альд Пій Мануцій.

Мануцій (Мануччи) – знаменита сім'я венеціанських друкарів, видавців і вчених епохи Відродження. Родоначальник їх – Альд Мануцій-старший, відомий під іменем Aldo Рiо, народився близько 1450 р. в Басіано, поблизу Риму. До свого родового імені Manucci, він згодом додавав Romanus (римлянин), рідше – Bassianus (уродженець Басіано) або Latinus. Ім'я його звучало по латині так: Aldus Pius Munutius Romanus.

Первинну освіту Альд отримав у Римі. Окрім латини, Альд досконало володів грецькою мовою. У Римі Альд отримав солідні знання з класичної філософії і літератури. Рим він вважав своїм першим університетом. Другим університетом Альда стала Феррара (1475 р.).

У зв'язку з облогою Феррари французами Карла VIII, яка паралізувала на якийсь час інтелектуальне життя цього університетського міста, Альд знайшов притулок в Мірандолі, в замку князів Пікоді Мірандола. Тут він провів близько двох років, у дружньому спілкуванні з одним з найзначніших представників італійського гуманізму, Джованні Пікоделла Мірондола, де знайомився, між іншим, з основами старогрецької мови, якою володів Джованні. Близько 1485 р, ймовірно за рекомендацією Джованні Піко, Альд став наставником юних князів – Альберто і Ліонелло ді Капрі, племінників Джованні. Таким чином, перш ніж стати видавцем, Альд був педагогом і навіть укладачем грецької і латинської граматик, видав латинську – в 1501-1502 рр., грецьку – в 1515 р.

Плани заснування власної друкарні давно вже зріли в голові Альда: треба було рятувати грецьку літературу, якій, здавалося, загрожували загибель і забуття. Залишки Візантійської імперії були захоплені турками в роки, коли Альдус був ще немовлям. Греки, котрі втекли від турків, шукали порятунку на острові Сицилія, прагнули осісти у Флоренції та інших культурних центрах Італії. Флоренція довгий час була осередком грецької ученості, але після смерті Лоренцо Медичі Прекрасного (у 1492 р.), Флоренція почала втрачати значення головного центру грецької культури в Італії, а процвітаюча Венеція ставала, між тим, центром книгодрукування взагалі і грецького зокрема. У Римі і Падуї[1], в Болоньї та Феррара[2], у Венеції, Перуджі[3] та інших містах Італії можна було зустріти викладачів грецької мови, потяг до вивчення якої був величезний. Гостро відчувалася потреба в грецьких книгах. Альд відчував у собі сили, щоб взятися за їх видання. Але у нього не було грошей. На допомогу прийшов один з його колишніх учнів: молодий князь Альберто Піо ді Карпі дав Альду кошти для облаштування друкарні.

“Нова Академія” Альда.

Друкарня Альда була заснована в 1494 році у Венеції. Де саме розміщалася спочатку друкарня Альда – невідомо. Очевидно, що однією з найважливіших причин, чому саме Венеція була вибрана місцем, де Альд вирішив заснувати свою видавничу справу, послужила та обставина, що тут знайшли притулок багато освічених греків, які втекли від турецького нашестя. Серед венеціанських греків Альд шукав і знаходив потрібних йому помічників – редакторів і коментаторів грецьких текстів, складачів і коректорів для своєї друкарні. Говорячи про вчених греків, які співпрацювали з Альдом, необхідно назвати “знаменитого Марка Мазура”, який читав лекції про грецьку мову в Пауді, а в 1513 р. викладав у Венеції. Саме він підготував для Альда Мануція перші видання Арістофана, Евріпіда і Павсанія. NEACADEMIA – так називав сам Альд тісне коло друзів, що утворися з авторів, коректорів і інших близьких йому і його видавничій справі осіб. Члени “нової Академії” регулярно збиралися для співбесід, які проводились грецькою мовою. Якщо хто-небудь вставляв в свою промову латинське або італійське слово, з нього брали штраф. Гроші, зібрані таким чином, йшли на їжу і вино. “Нова Академія” Альда була, по суті, грою в стародавніх греків з бенкетами учених мужів, “симпозіумами”. Але на цих веселих забавах, обговорювалися дуже серйозні плани майбутніх видань грецьких класиків і народжувалися грандіозні нові задуми.

Перша і, можливо, головна заслуга Альда-видавця в тому, що, послідовно проводячи в життя намічену програму, він умів доводити ці задуми до кінця. Закінчивши в 1498 р. видання творів Аристотеля грецькою мовою (5 томів ін-фоліо[4]), Альд приступив до публікації творів класиків своєї батьківщини – стародавніх авторів, які писали латиною, і великих поетів Відродження, творців літературної італійської мови – Петрарки, Данте, Поліциано, Бембо. Продовжувалася публікація грецьких текстів. Друга заслуга Альда в тому, що він, не будучи сам друкарем, невпинно дбав про удосконалення чисто друкарського боку справи.

“Дім Альда” і Франческо Гріффо.

Чим же, все таки, була венеціанська друкарня Альда Мануція? Він не називав своє дітище ні майстернею, ні друкарнею. Альд писав в колофоні[5]: “у Домі Альда”.

“Дім Альда” був видавництвом, яке мало власну друкарню. Задумавши заснувати свою видавничу справу, Альд не знайшов ніяких друкарських матеріалів. Про все треба було поклопотатися самому, починаючи з друкарських літер, без яких не можна було почати друкування. На відміну від Йєнсона і багатьох інших своїх попередників і сучасників, Альд не був ні художником, ні гравером. Але він вмів знаходити потрібних людей. Всі шрифти, якими користувався в своїй друкарні Альд Мануцій, були створені, на його замовлення і спеціально для його друкарні, одним з перших і найвидатніших професійних граверів-пуансоністів – Франческо Гріффо. За сім-вісім років, з 1494 по 1502 рр., Гріффо вигравіював всі ті шрифти, якими користувався у своїй друкарні Альд Мануцій. Це були переважно грецькі і латинські алфавіти. Відлиті самим гравером літери й матриці, а в деяких окремих випадках можливо і пуансони[6], видавець купував у гравера і вони ставали його власністю.

Багаторічна співпраця Альда і Гріффо була надзвичайно плідною. Всі до одної книги, які вийшли в світ за життя засновника друкарні Альдів, надруковані шрифтами, які гравіював для нього Гріффо. Альдини[7] набули своєї характерної риси, в першу чергу, завдяки своєрідності цих прекрасних нових шрифтів. Проте видані Альдом, книги отримали ще при його житті заслужене визнання не тільки як витвори мистецтва книгодрукування. Зміст цих книг і та дбайлива, виключно ретельна підготовка публікованих текстів, яка із самого початку була наріжним каменем всієї видавничої діяльності цієї розумної, талановитої, широко освіченої людини – ось, що у першу чергу сприяло успіху Альдин та принесло їм світову славу.

Після розриву з Гріффо у 1502 р. Альд майже не потребував поповнення своєї друкарської каси шрифтів. Всі його турботи були присвячені редакційно-видавничим проблемам. Прагнучи зробити кожне нове видання якомога більш досконалим і не женучись за прибутком, він, звичайно, відчував час від часу, фінансову скруту. Головною причиною її були війни, які вела республіка Венеція. У 1510-1511 роках друкарня Альда майже зовсім не працювала, але до самої смерті (у березні 1515 р.) Альд високо тримав своє звання просвітителя, і його спадкоємці з честю продовжували справу, яка проіснувала під знаком якоря і дельфіна та під девізом “не роби поспішно” майже ціле сторіччя.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат