На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Молодіжні субкультури

Реферати > Культура > Молодіжні субкультури

ЗМІСТ

Вступ. 2

Культура та субкультура. 2

Стиля́ги. 3

Хíппі. 3

Пáнки. 5

Éмо. 6

«Енергéти». 6

Сатанíсти. 7

Металíсти. 7

Мóди. 7

Скінхéди. 8

Висновок. 9

Перелік використаних джерел. 10

Здається, світ перевернувся. Нове покоління, замість жити і радіти життю, добровільно перетворює його на пекло. Я не про наркотики чи алкоголь, я маю на увазі сам світогляд молоді, який став головним чинником формування різних молодіжних субкультур.

Вступ.

Тлумачні словники визначають субкультуру як особливу сферу культури, суверенне цілісне утворення всередині пануючої культури, що відрізняється власним ціннісним ладом, звичаями, нормами. Вони закріплюються в особливих рисах поведінки людей, свідомості, мові.

У антропології – це група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки.

Про субкультури можна говорити багато бо їх кількість, в різні епохи, просто дивує. Це і стиляги в СРСР, і хіпі, і панки, рокери, репери, готи… Перелік їх може бути дуже довгим. Найчастіше субкультури виникають довкола певного центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способі життя, ставленні до якихось соціальних явищ. Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

· романтико-ескапістські[1] субкультури (хіппі, толкієністи, байкери .)

· гедоністично[2]-розважальні (мажори, рейвери, репери .)

· кримінальні (гопники, скінхеди .)

· анархо-нігілістичні[3] (панки та інші).

Ну і щоб уже завершити теоретичну частину, хотілося б звернути увагу на парадокс, який завжди присутній в існуванні молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства. У цьому рефераті, очевидно, неможливо розглянути їх всі, тому зупинимось на деяких з них.

Культура та субкультура

Пристосовуючись до мінливих реалій життя, культура безперервно розвивається. Культуру розглядають як модель для дійсності і саму дійсність. Зміни у культурі виникають через взаємодії між окремими особами. Окремі особи – це творіння і водночас творці культури. Субкультури – головні складові соціальної взаємодії, на рівні яких і виникає оновлення цієї ж культури. Ці ідеї асимілюються суспільством в міру того, як вони отримують ширше визнання. Субкультури містять системи внутрішніх правил (групові правила і стандарти), які дозволяють їхнім членам ідентифікуватись один з одним. Субкультури можна розглядати як властиві поколінням загальні форми ідентифікації, які перетинаються з іншими стандартами колективної ідентичності, як-от раса, стать, клас. Культурне порозуміння з'являється тоді, коли члени субкультурної групи мають спільні погляди. У широкому сенсі, субкультура – це будь-яка група у складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, які відрізняються від інтересів тих, хто належить до головного річища культури. У вужчому розумінні це – будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю група.

Стиля́ги.

Стиляги– радянська молодіжна субкультура кінця 1940-х – початку 1960-х років, що мала як еталон західний (переважно, американський) спосіб життя. Стиляг відрізняла навмисна аполітичність, певний цинізм в думках, негативне (або байдуже) відношення до деяких норм радянської моралі. Стиляг виділяв з натовпу яскравий, часто безглуздий, одяг, певна манера розмови (особливий сленг): чувак – перевірена молода людина, друг, товариш; хиляти– ходити; шузи, шузня (від англ. shoes – взуття) – черевики на високій підошві (платформі) і т. д. Їм був властивий підвищений інтерес до західної музики і танців. Субкультура стиляг була своєрідним стихійним протестом проти нав'язуваних стереотипів поведінки, а також проти одноманітності в одязі, в музиці і в стилі життя.

Сам термін «стиляга» прийшов з мови джазистів, музикантів. «Стиляти» (від англ. style – стиль) у виконавців джазу означало грати в чужому стилі, когось копіювати і, відповідно, термін переносився на самого виконавця – «стиляга».

Однією з головних причин появи руху «стиляг» стала активізація міжнародних контактів СРСР як в роки війни, так і після неї. Збільшення числа дипломатичних працівників автоматично збільшило і кількість членів їх сімей. Саме вони стали предметом наслідування.

Хíпі.

У 40-х – 50-х роках XX століття в США серед представників «біт-покоління» існував термін хіпстери, що позначав джазових музикантів, а потім і богемну контркультуру, яка формувалася навколо них. Культура хіпі 60-х розвинулася з біт-культури 50-х паралельно з розвитком рок-н-ролу з джазу.

Перше використання слова хіпі зафіксовано в передачі одного з нью-йоркських телеканалів, де цим словом була названа група молодих людей в майках, джинсах і з довгим волоссям, котрі протестували проти в'єтнамської війни. У той час був популярним сленговий вираз tobehip, що означало «бути в курсі».

Початком руху хіпі в США, можна рахувати 1965 рік. Основним принципом субкультури було ненасильство. хіпі носили довге волосся, слухали рок-н-рол, вживали наркотики (головним чином марихуану, а також гашиш і ЛСД), жили в комунах, подорожували автостопом, захоплювалися медитацією, східною містикою і релігіями (головним чином дзен-буддизмом, індуїзмом і даосизмом), багато хто з них був вегетаріанцями. Оскільки хіпі часто вплітали квіти у волосся, роздавали квіти перехожим і вставляли їх в дула зброї поліцейських і солдатів, а також використовували гасло «Flower Power» («сила», або «влада квітів»), їх стали називати «дітьми квітів».

Прихильниками субкультури хіпі були такі відомі, у 60 – 70х роках минулого століття, групи, як The Beatles, The Doors, Led Zeppelin. Серед відомих особистостей СРСР – співачка Ганна Герасимова, філософ і музикант Юрій Морозов, художник Сергій Сольмі.

Не можна обминути увагою таку унікальну субкультуру, як Львівські батя́ри.

Це жителі Львова, авантюристи і гульвіси. Назва «бáтяр» виникла від угорського betyar [bet’jar], що на угорській означає особу, яка має дивні погляди і робить непередбачувані вчинки, гульвісу.

Львівські батяри виникли на Личакові і Погулянці. Там були для цього ідеальні передумови: Погулянка була центром львівських розваг. Батяри гуртувалися навколо «садочків» – пабів при місцевих пивоварнях. Спочатку (у першій половині ХІХ століття) батяри були хуліганами, гульвісами і кишеньковими злодіями. Згодом вони перестали красти і бешкетувати, натомість всіляко почали висміювати Австро-Угорську імперію. Відома історія, коли батяр, гуляючи площею Ринок, привселюдно заявив, що «має імператора в одному місці». Його одразу ж арештувала жандармерія. Проте батяри найняли йому адвоката, який зумів звести у суді його вину до вказання невірного місця перебування Франца-Йосипа І, за що його засудили на два дні у в'язниці.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат