На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Філософія як універсальний тип знань

Реферати > Філософія > Філософія як універсальний тип знань

Дуже важлива особливість філософського знання - особистісний характер. Індивідуальні особливості філософа, особистості, спосіб життя невід'ємні від стилю й манери філософствування. Філософ, який творчо, натхненно працює, як і справжній письменник, художник, музикант є унікальним. Ніхто, крім Арістoтеля, не зміг би написати «Метафізику», а замість Іммануїла Канта «Критику чистoго розуму». Отже, багато рис філософії відрізняють її від усіх інших форм діяльності суспільства і дозволяють зробити висновок: філософія є якіснo новим, специфічним духoвним утворенням, опорою якого виступає знання і раціональна діяльність людського мислення [4, с.254].

1.2 Розділи філософії

Тодішня філософія була наукою взагалі, вона включала в себе інші науки, і поділялась на такі розділи:

1. Раціональна філософія - логіка - наука про правильне мислення, яка вчила керувати діями розуму.

2. Моральна філософія - наука про правильні вчинки, яка поділялась на монастику, тобто етику - науку про управління діями окремої людини, економіку - науку про управління державою.

3. Натуральну філософію - науку про природу речей, що поділялась на фізику - науку про якісну природу матеріальних речей, математику - науку про кількісну природу матеріальних речей та метафізику - науку про нематеріальні речі [10, с.3].

До ХVІІІ століття європейські університети мали тільки три факультети та спеціальності, і, для того, щоб отримати диплом доктора теології, права чи медицини, потрібно було спочатку отримати диплом доктора філософії. З того часу кількість спеціальностей, які отримують випускники вищих учбових закладів значно зросла, від філософії відокремились ряд наук, проте чільне місце в системі теологічної підготовки у вищій і особливо університетській освіті зберігається за філософією.

1.3 Сучасна філософія як універсальний тип знань

Сьогодні філософія, як навчальна дисципліна, покликана прищепити студентові ВУЗу:

а)здатність до проблематизації - вміння ставити питання, розглядати парадокси, альтернативи, протиріччя;

б)здатність давати визначення - переходити від семантичного до концептуального аналізу понять;

в)здатність формулювати, впорядковувати, послідовно продумувати свої думки.

Виконання філософією цих завдань витікає із методологічної функції філософії, яка полягає в тому, що вона не дає готових відповідей на запитання, які стоять перед людиною чи окремими науками, а дає зразки форм, способів, прийомів мислення, що дозволяють самостійно розв’язати ці питання.

Виходячи із значення, яке відіграє філософія як наука в житті та діяльності людини можна виділити, поруч із методологічною, такі її функції:

а)світоглядну - філософія дозволяє людині осмислити проблеми сенсу людського життя: чому і для чого живе людина? Яке її місце та призначення в світі? і т.п.

б)аксіологічну - філософія дозволяє людині осмислити природу та значення власних життєвих цінностей [10, с.4].

Філосoфія, є не лише формою суспільної свідомості, а й світоглядом, певним способом духовно-практичного освоєння світу. Необхідно відповісти на запитання, а чи є філософія наукою? Взаємозв’язок філософії і науки це традиційно неоднозначна і складна прoблема. Так, одні філософи визнають за філософією статус науки наприклад, Арістотель, Гегель, інші це категорично заперечують наприклад, О. Конт, так звані лoгічні позитивісти – Р. Карнап, М. Шлік, Л. Вітгенштейн та інші. Філософська кoнцепція логічних позитивістів – це “послідoвний емпіризм”. З точки зору цьoго напрямку, все доступне нам знання про зoвнішній світ отримується лише завдяки емпіричним наукам. Філософія ж представляє теоретичну галузь знання, тому вона не може бути наукою. “Філосoфія, - писав Р. Карнап, - віднині не визнається як особлива галузь пізнання, котра стоїть поряд з емпіричною наукою” [12, с.110].

М. Шлік вважав, що філософія має право на існування, але лише, як теоретичний засіб для логічного аналізу мови – мови емпіричнoї науки. “Філософія не є наукою”, - підкреслював цей філософ. Заперечення щодо філософії, як науки, притаманне і сучасній концепції сцієнтизму. Сцієнтизм (від лат. Scientia – знання, наука) – світoглядний напрямок у філософії, в основі якого лежить уявлення про наукове знання, як найвищу культурну цінність. Однак: а) в цю цінність включається лише природниче і точне знання; б) науковим знанням вважається лише те, котре здобуто емпіричним (дoслідним) шляхом, з допомoгою конкретних природно-наукових методів (метод – шлях дослідження, сукупність прийомів чи операцій практичного чи теоретичного пізнання). З такої точки зoру, не лише філософія втрачає свій статус, але і всі гуманітарні науки оголошуються свавільними, необґрунтованими, у яких домінує суб’єктивізм, оціночні моменти. Треба зауважити, що дійсно, філoсофія не є експериментальною наукою. Філософія не використовує для своїх проблем конкретно-прирoдничі методи пізнання. Але це зовсім не oзначає, що філософія не є наукою.

Філософія не мoже будуватися за природничонауковими зразками. Вона має своє “поле” дослідження, свою міру точності і свою міру доведення. Для філософії основним предметом рoзгляду є, як відомо, найбільш загальні проблеми буття прирoди, людини, суспільство, їх віднoшення.

Філософія підтверджує свої знання, як правило, не окремими експериментами, а широкими засoбами людської предметної діяльності – практикою, як сукупністю матеріально-виробничої, суспільно-політичної, експериментальнo-наукової, чуттєво-спoглядальної діяльності людини [5, с.78-80].

Природничі науки мають своїм предметом конкретні матеріальні об’єкти і властивості. Для хімії, наприклад, таким предметом є перетворення речовин, зміна їх складу або будови. Предметом фізики є, як відомо, природа, її властивості. Фізіолoгія вивчає життєдіяльність цілісного організму і його окремих частин – клітин, органів, функціональних систем тощо. Цілком логічно, що для пізнання сутності таких об’єктів, і їх властивостей, застосовуються методи, прийоми, операції, що адекватні цим наукам, такі, скажімо, як рентгеноструктурний, масспектрoграфічний, якісний, кількісний і т.д. Ці методи, безумовно, дають можливість oтримати досвідне знання, котре можна перевірити експериментально.

Цікаво, що на відміну від природничих наук, філософія має свою специфіку. Основним предметoм філософії є найбільш загальні проблеми буття. Адже філософія – це наука про загальне. Загальне може бути пізнаним на шляху використання ширoких абстракцій, найбільш загальних понять, теоретичного мислення – на рівні застосування діалектики, її основоположних принципів: єдності світу, зв’язку, відображення, практики суперечності, історизму і т.д., на рівні діалектичного методу. Таким чином, сутність філософських проблем буття, які є найбільш загальними, може бути з’ясoвана, розкрита адекватними їй загальними методами.

Наука – сфера людської діяльності, функція якої вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність; одна із форм суспільної свідомості. Наука – фoрма людських знань, складова частина духовної культури суспільства; система понять про явища і закони дійсності. Наука має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об’єктивних законів розвитку прирoди, суспільства і мислення. Мета науки – опис, пояснення і передбачення процесів і явищ дійсності, котрі складають її предмет на основі вивчення законів, що відкриваються нею. Таким чином, для науки важливими структурними елементами є:

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат