На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Програма інформатизації суспільства України — перспективний шлях до зростання економічного розвитку

Реферати > Технічні науки > Програма інформатизації суспільства України — перспективний шлях до зростання економічного розвитку

У цих умовах особливого значення набувають якісно нові принципи організації єдиних інформаційних просторів на національному і міжнаціональному рівнях, наукомісткі інтелектуальні ІТ, здатні відтворити економіку та забезпечити масовий доступ груп населення різної професійної підготовки до світових електронних й інформаційних ресурсів, знань і розмаїття культур. Пріоритет України в цих областях є загальновідомим і ним варто скористуватись.

В результаті виконання Національної програми інформатизації можна бачити, що за всіма 10 напрямами і визначеними ними задачами зроблено не зовсім те, що потрібно, або в недостатньому обсязі. Це сталося не лише через кризові явища в економіці, а й переважно за відсутності системного підходу до планування й організації робіт у межах НПІ. Відхід від вироблених і прийнятих принципів державного регулювання процесів інформатизації, упущення в механізмах координації, безумовно, не сприяло консолідації зусиль у суспільстві та раціональному використанню фінансових і трудових ресурсів, тому не розвивалися принципи самооплатності проектів, повернення засобів у бюджет тощо. Крім того, левова частка витрат на інформатизацію з бюджетів усіх рівнів розпорошена по різних цільових програмах і проходить, оминаючи НПІ (від 0,8 до 1,0 млрд. грн. щорічно).

3. Недоліки у роботі з інформатизації суспільства

Зараз проекти інформатизації розробляються в багатьох галузях і територіальних ланках за фундаментальними та цільовими програмами, які здебільшого виконуються розрізнено, без додержання єдиної державної науково-технічної політики та координації, належного залучення до функціональних завдань відповідних органів управління, зокрема регіонами, що призводить до значних соціально-економічних, моральних та інших витрат. Сьогодні взагалі відсутнє чітке бачення політики та механізмів стимулювання інформатизації на регіональному рівні.

Відсутність послідовної державної політики в Україні призвела до спонтанного розвитку лише окремих фрагментів інформаційного суспільства, не вирішивши головної задачі – підйому економіки і добробуту життя громадян. Витрачені при цьому великі кошти не відповідають очікуваним результатам. Насправді, можна констатувати ривок в розвитку засобів зв‘язку та телекомунікацій. Наскільки великими з загальнодержавної точки зору є масштаб проблем, вирішених повальним мобільним зв‘язком? А між тим, він сьогодні відволікає на себе добрий десяток мільярдів гривень. Розуміємо, що такі результати були забезпечені спрямованою політикою ціноутворення та вдалих рекламних заходів приватних операторів на формування привабливості мобільного зв‘язку для молоді, чому слід повчитися іншим провайдерам мережних послуг. Компанія так званої загальної комп’ютеризації, в свою чергу призвела до щорічного росту ринку комп‘ютерів (до 3,5 млн. штук), а їх реальна віддача зводиться до вирішення елементарних задач. Не краще виглядає і Інтернет-сектор. При цьому для справедливості відзначимо, що створення багатофункціональних цифрових мереж, спеціальних інформаційно-аналітичних та телекомунікаційних систем органів виконавчої влади ( МОН, МЗС, Мінпромполітики, ДПА, тощо), введення в дію магістральних і регіональних волоконнооптичних каналів відіграли свою позитивну роль для майбутнього інформатизації. Належним чином не узгоджено діяльність установ та організацій щодо формування, використання та обліку електронних інформаційних ресурсів, що призводить до певних труднощів у формуванні єдиного інформаційного простору і, як наслідок, до низького рівня інформаційного та аналітичного забезпечення діяльності державних органів, оскільки насамперед вони безпосередньо зацікавлені у застосуванні накопичених електронних інформаційних ресурсів. Невизначеність правової та фінансово-економічної основи діяльності різних суб‘єктів у сфері інформатизації призводить до інформаційного монополізму управлінських та комерційних структур на відкриті інформаційні ресурси загального користування і одночасно до знецінення товарної власності інформаційних ресурсів держави. Електронні інформаційні ресурси у вигляді баз знань різноманітного профілю, та їх інформаційно-аналітична складова не створили широкої системи інтелектуальних товарів та послуг. Немає навіть самого реєстру інформаційних ресурсів. Відсутня й розгалужена мережа самих інформаційно-аналітичних центрів, як типових осередків ефективного використання і комерціалізації інформаційних ресурсів. Відсутня українська мережа трансферу технологій, інтегрована в західноєвропейські відповідні мережі. Державні відомства будують свої інформаційно-комунікаційні системи (ІКС) незалежно та ізольовано один від одного, орієнтуючись виключно на власні потреби (вертикальна інтеграція). Діючі відомчі корпоративні мережі працюють відокремлено і не узгоджено Такий підхід забезпечує захищеність цих систем, проте робить проблематичною організацію міжвідомчої (горизонтальної) взаємодії на будь-якому рівні адміністративно-територіального устрою держави (відомство, регіон, область, район, місто, селище). При цьому відбувається розпорошення значних фінансових і матеріальних коштів, здійснюється багатократне введення і обробка інформації, що повторюється, відсутня повна картина соціально-економічного і фінансового стану країни і окремих її територій. Ніхто не підрахував сумарні витрати на паралельне ведення двох систем реєстрації населення: однієї – Податковою адміністрацією та Пенсійним фондом, іншої – МВС. Перед більшістю цих корпоративних систем зараз постали дві основні задачі: узгодження форматів і протоколів даних для взаємообміну між суб‘єктами господарювання, органами державної влади і місцевого самоврядування та застосування ефективних алгоритмів аналізу накопиченого у корпоративній системі інформаційного ресурсу для обґрунтування управлінських рішень. Відомчі ІКС ізольовані від публічних мереж зв'язку і не передбачають прямої інформаційної взаємодії з підприємствами реального бізнесу, громадськими організаціями і населенням. Як правило, відомства не мають достатніх ресурсів для повної експлуатації, технічного супроводу і розвитку своїх ІКС. Адміністраціями регіонів розпочато ряд проектів зі створення частково інтегрованих регіональних ІКС, в яких робиться спроба зв'язати не тільки органи управління регіональної адміністрації, але й органи районних адміністрацій, муніципальних утворень, суспільно значущі організації, а також територіальні органи окремих відомств. Проекти передбачають реалізацію концепції єдиного інформаційного простору окремого регіону. Проте у регіональних ІКС не повною мірою враховані питання інтеграції з ІКС відомств, інших регіонів, муніципальних утворень, центральних органів влади. Орієнтація тільки на інформаційні системи регіональних адміністрацій і органів місцевого самоврядування позиціонує регіональні ІКС як закриті територіальні системи, що ускладнює їх інтеграцію один з одним і ІКС центральних відомств. Недолік фінансових коштів примушує розробників регіональних ІКС використовувати полегшене устаткування, прості технології і плоскі схеми адресації, що знижує їх продуктивність, масштабованість, захищеність, ефективність, інші їх характеристики. Відсутність єдиної методології щодо побудови відомчих і територіальних ІКС веде до дублювання робіт, до несумісності ІКС, до реалізації систем тільки з частково інтегрованими інформаційними ресурсами. Відомча та територіальна роз'єднаність знижують ефективність ресурсів, що направляються на побудову і супровід ІКС, і затрудняють ефективну інформаційну підтримку вирішення актуальних завдань, направлених на оздоровлення і позитивний розвиток соціальної і фінансово-економічної ситуації в країні. В Україні ще вкрай недостатня та неповна система національних ІТ – стандартів, гармонізованих із міжнародними, насамперед ISO/IES - стандартами, що не сприяє розширенню можливостей вітчизняного експортного потенціалу ІТ – продуктів. Очевидні упущення щодо розвитку вітчизняного ринку ІКТ. Незбалансованість ринку по експорту і можливостям національного виробництва, повільність у вирішенні питань, пов‘язаних з товарообігом програмних продуктів, суттєво ускладнили реалізацію проектів НПІ та негативно позначилися на системі тарифів і темпах інформатизації. Створення дійсно єдиного інформаційно-комунікаційного простору України, об’єднання державних інформаційних ресурсів і їх колективне використання як всіма учасниками управління, так і населенням, створить передумови для успішного розвитку країни. Для усунення вищевказаних недоліків Кабінет Міністрів України сформував та затвердив ряд суттєвих першочергових заходів, в тому числі: • Держкомінформатизації розробити проект Закону України “Про загальнодержавну програму розвитку інформаційного суспільства в Україні ”, який повинен врахувати десятирічний досвід застосування НПІ. Існуючі механізми формування та реалізації НПІ потребують уніфікації та приведення у відповідність з загальнодержавним механізмом формування та реалізації державних цільових програм, зміст НПІ та її концептуальна частина мають бути узгоджені з Стратегією розбудови інформаційного суспільства, схваленої Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", та спрямовані саме на її реалізацію. Структура, обсяги фінансування та механізми контролю нової програми повинні сприяти підвищенню ефективності державної політики та державного управління в цій сфері; • Держкомінформатизації у 2009 році розробити проект Державної цільової програми “Про створення Національного депозитарію електронних інформаційних ресурсів ”, спрямованої на забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вільного доступу фізичних та юридичних осіб до інформації, ефективної інформаційної взаємодії органів державної влади; • Держкомтелерадіо, Держкомінформатизації, Мінюсту, Держспецзв’язку у 2009 році завершити розробку пропозицій щодо формування єдиних правил діяльності в інформаційній сфері та в інформаційному просторі (в т.ч. в мережі інтернет) для всіх учасників ринку, назалежно від технологічних рішень. Держкомінформатизації проводиться робота з удосконалення механізму формування і виконання НПІ ( розроблено та внесено до Верховної Ради України проект Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про Національну програму інформатизації” (реєстраційний номер 2698 від 26.06.2008)). Мінекономіки разом із центральними органами виконавчої влади розробило Державну цільову програму розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 439. Її метою є створення правових, економічних та організаційних засад функціонування системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки, як основи реалізації такої державної політики. Міністерством освіти і науки здійснюються заходи щодо подальшої розбудови національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі та її інтеграції до Транс'європейської електронної науково-освітньої мережі GEANT.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат