На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Методи психологічної практики та їх використання

Реферати > Психологія > Методи психологічної практики та їх використання

Контрольна робота

з дисципліни: Психологія та педагогіка

Тема: «Методи психологічної практики та їх використання»

План

1. Історичні етапи становлення та розвитку психології як науки……… 3

2. Основні вимоги до методів психологічної практики………………… 7

3. Класифікація методів психологічної практики та їх застосування… .9

Використана література…………………………………………………… 17

1. Історичні етапи становлення та розвитку психології

Первісна людина вже була схожа на сучасну — могла пристосовуватися до навколишнього середовища, вела суспільний спосіб життя, була обережною та допитливою. У неї виникало багато запитань про світ, була необхідність пізнавати себе та навколишнє середовище. Людина намагалася зрозуміти сутність змін дня і ночі, води і вогню, тепла і холоду. Думки, бажання вона приписувала зовнішнім силам. Отож початок світобачення людини треба шукати у віруваннях, які вона творила, аби захищатися від невідомого. Відтак ми приходимо до «матері всіх наук», до філософії, від якої згодом відокремились такі науки, як біологія, хімія, фізика, астрономія, і також психологія.

Назвою «психологія» та її перше визначення слід шукати в грецькій міфології.

Ерот, син Афродіти, закохався у привабливу молоду жінку Психею. На жаль, Афродіта була дуже не задоволена, що Псин, небожитель, бажав поєднати свою долю з простою смертною. І докладала всі зусилля, щоб розлучити закоханих, примушуючи Психею пройти крізь низку випробувань. Але кохання Психеї було настільки сильне, а її прагнення знову побачити Ерота настільки велике, що це справило глибоке враження на богинь та богів, і вони вирішили допомогти їй виконати всі вимоги Афродіти, Еротові в свою чергу вдалося пере конати Зевса — верховне божество греків — перетворити Психею в богиню, зробити її безсмертною. Таким чином закохані з'єдналися навіки.

Для греків цей міф був класичним зразком щирого, справжнього кохання, вищої реалізації людської душі. Тому Психея — смертна людина, яка отримала безсмертя, — стала символом душі, яка прагне ідеалу.

У країнах Сходу велике значення відводилось кровообігу. Основою життєвості вважались два початки: густина крови та її насичуваність повітрям. Якщо думки, з погляду древніх, зосереджувались в серці, то почуття — у печінці. Взагалі, філософські напрями в Індії та Китаї складалися в середині І тис. до н. є. Проблема душі розглядалася як етична з позиції правильної поведінки, вдосконалення особистості, досягнення блаженства. Намагання вирішити етичні питання зумовило появу інтересу до психології індивіда. Китайський мислитель Конфуцій та його послідовник Мен-цзи вважали, що людина за природою добра, але ЇЇ псують зовнішні обставини. Тобто треба унеможливити цей негативний вплив, виховуючи в собі такі здібності, як само заглиблення та самовдосконалення.

У V ст. до н. є. в Афінах розгортається діяльність «вчителів мудрості» — софістів, у центрі інтересів постає людина. Перші грецькі філософи, які намагалися у IV ст. до н.е, зрозуміти природу людини, усвідомлювали, що всі уявлення людина пізнає з міфів. Вони вважали, що людина наділена здатністю володіти собою, приймати рішення, і цей дух матеріальний. Дух, або «душа» (за Платоном) перебуває в тілі людини і керує людиною протягом усього життя, а після смерті переселяється в «світ ідей». Аристотель вважав, що душа, або «псіхе», невіддільна від тіла, є його формою і способом організації та має складну будову. Він вважав, що пізнання людини можливе через пізнання законів Усесвіту. Найголовніші в людини — мислення, знання, інтелект та мудрість. Такі знання існували до XV ст. н.е. і мали назву «донауковий період». Вони лягли в основу психології як науки про душу.

Із праць французького вченого Рене Де карта ввійшло в науку поняття «рефлекс» як закономірної відповіді організму на зовнішні дії. Він вважав, що розумна душа локалізована в головному мозку, складає сутність людини і піднімає її над тваринним світом. Тоді і виникає твердження, що свідомість — це спроможність думати, відчувати і бажати.

У XVII ст. від філософії починають відділятися хімія, фізика, анатомія, фізіологія. Психологія залишається у складі філософської науки. В науці зароджується основний метод наукового пізнання — спостереження. Учені вже говорять про поєднання теоретичних гіпотез і реальної практичної перевірки.

З XVIII ст. людський феномен пояснюється реакціями людського організму на подразнення (здатність думати в цей час не є головним). Джон Локк став фундатором емпіричної (дослідної) психології, що спирається на знання, набуті у вигляді досвіду. Досвід має два джерела: діяльність зовнішніх органів чуття (зовнішній досвід) і внутрішню діяльність розуму (внутрішній досвід). Душа нагадує tabularasa (чисту дошку), на якій досвід виводить свої літери. Завдяки Локку в науці зміцняється думка про те, що головним законом психології є закон асоціації (зв'язку) ідей. Асоціонатизм стає одним з провідних напрямів психології. Наступив етапвивчення розумової діяльності. В Сполучених Штатах Америки розвивається науковий напрям біхевіоризм. Його представники — біхевіористи вважали, що психологія може пояснювати тільки поведінку людини і її описи в людині.

У XIX—XX ст. виділяється четвертий етап — психологія як наука про психіку. Психіка, на думку фізіологів, є функцією організму. Дослідження психіки дає змогу всебічно вивчити людину.

Слово «психологія» у перекладі українською мовою означає «наука про душу» (грец. ynch (psyche) — душа, lygoV (logos) — вчення.

Психологія — наука про психіку — вивчає виникнення, розвиток, форми і закономірності психічної діяльності, яка забезпечує взаємодію людини та середовища; система психічних регуляційних механізмів, які уможливлюють визначений вид діяльності (психологія навчання, юридичної або медичної діяльності та ін.); особливості психічного складу індивіда, душевні та духовні особливості особистості, соціальних груп та масових утворень.

Головними задачами психології як науки є:

• Вивчення об'єктивних закономірностей психічних явищ і психологічних особливостей діяльності людини.

• Дослідження якісних (структурних) особливостей психічних явищ.

• Розширення міждисциплінарних зв'язків з іншими науками (природознавчими, технічними, інформатикою та ін.).

• Вивчення проблем потреб і мотивів.

• Пошук інтегральних характеристик психічних процесів (емоційна регуляція мислення та свідомі процеси, натхнення, дослідницька активність).

• Розроблення проблем психологічної підготовки фахівців різних професій (у тому числі інженерів в авіації і космонавтиці).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат