На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Комплексна програма підвищення кваліфікації державних службовців

Реферати > Політологія > Комплексна програма підвищення кваліфікації державних службовців

5. Розширення джерел самоосвіти. В системі підготовки та підвищення кваліфікації державного службовця необхідно орієнтувати на різні джерела інформації, які не завжди суто спеціалізовані, але містять інформацію, знання, що можуть бути інтерпретовані для професійної та загальнокультурної самоосвіти фахівців;

6. Стимулювання практичної діяльності. Діяльність державного службовця спричиняє мотиви його самоосвіти, дає можливість побачити і відчути наявні прогалини в знаннях, відсутність умінь і навичок. Стимулювання, заохочення державних службовців до практичної діяльності в процесі навчання, спонукання їх до випробування своїх сил у тому чи іншому виді діяльності, сприятиме як встановленню у державного службовця стійкого позитивного мотивування самоосвіти, так і розширенню його.

Однією з головних функцій підвищення кваліфікації шляхом самоосвіти є фасилітативна. Це надання навчально-методичної допомоги, супровід державного службовця під час навчання, перед навчанням та після навчання - у відборі змісту, визначенні основних напрямів, форм й методів самоосвітньої діяльності.

Самоосвіта державного службовця має включати цілеспрямовану, систематичну пізнавальну діяльність із встановленням цілей, усвідомленням засобів їх досягнення.

Найважливішими для самоосвітньої діяльності державних службовців є такі вміння і навички:

1. Самоорганізація навчання.

2. Екстраполяція набутих професійних умінь і навичок у сферу самоосвітньої діяльності державного службовця.

3. Користування засобами самовиховання, самопізнання, самопрограмування та самовпливу. Засобом реального оцінювання проявів особистості, тобто самопізнання, є самоспостереження, самоаналіз, самооцінка та ін. Уміння та навички самопрограмування здійснюються засобами самообов'язків, складання планів самоосвіти, індивідуальних творчих планів та ін. Уміння та навички самовпливу (самоспонукання, самоорганізації, самоврядування), самооцінювання та самоконтролю).

4. Здобуття, опрацювання і використання інформаційних технологій.

5. Культура інтелектуальної праці, впровадження наукової організації праці.

УПРАВЛІННЯ САМООСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Самоосвітня діяльність є особистісною, індивідуальною й управління нею досить специфічне. Суб'єкт і об'єкт управління представлені в одній особі, тобто державний службовець сам керує своєю самоосвітою. Стороннє керівництво самоосвітою можливе лише в опосередкованій формі - фасилітативне. Аргументоване переконання, тактовна допомога керівників органів влади, представників кадрових служб - основні рушійні механізми опосередкованого управління самоосвітою державних службовців.

Важливу роль у цьому також відіграє Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії та центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, навчальний процес в яких важливо спрямовувати таким чином, щоб допомагати державному службовцю у його подальшій самоосвіті. Робити це потрібно тактовно, слушно радячи, а не нав'язуючи свою думку, залишаючи за фахівцем реальну свободу вибору.

Схема здійснення навчальними закладами допомоги державним службовцям у їх самоосвітній діяльності подана на рис. (див. рис.1).

Рис.1. Схема здійснення навчальними закладами допомоги державним службовцям у їх самоосвітній діяльності

Результати, яких можна досягти засобами самоосвіти: постійне вдосконалення професійної, фахової, функціональної діяльності; підвищення ступеня готовності до вирішення завдань в сучасних умовах; просування по службі, отримання нової спеціальності; розширення кругозору; підвищення інтелектуального рівня; удосконалення вміння аналітично мислити; здобуття наукового ступеня, реалізація прагнення державним службовцем втілювати результати у практичній діяльності; самоствердження тощо.

Для досягнення цих результатів державні службовці повинні систематично підвищувати свій професійний рівень самостійно за індивідуальними планами. У цих планах необхідно передбачити глибоке вивчення окремих питань теорії і практики державного управління, державної служби; ознайомлення з новими законодавчими і нормативно-правовими актами з відповідних питань; оволодіння комп’ютерними програмами тощо.

Успіх самостійної роботи державних службовців над підвищенням свого загальнотеоретичного і фахового рівня залежить від того, наскільки чітко ця робота буде спланована щодо її змісту, обсягу і часу.

Організацію самоосвіти при підвищенні кваліфікації, зокрема у рамках щорічного Всеукраїнського конкурсу “Кращий державний службовець” можна полегшити введенням індивідуальних програм (планів) самоосвіти державного службовця. Ця програма (план) може мати такий зміст:

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

_

“ ” _ 2010 р.

Індивідуальна програма (план) самоосвіти державного службовця

, який підвищує кваліфікацію (згідно з професійною програмою програмою, тематичного короткотермінового семінару, короткотермінового постійно діючого семінару, у рамках щорічного Всеукраїнського конкурсу “Кращий державний службовець” та ін.)

з _ по _ 2010 р.

з/п

Зміст

завдання

Терміни виконання

Консуль-тант

Форма контролю

Оцінка

Прізвище особи, яка навчається

Відмітка

про вико-нання

1.

Вивчення

законодавчих і нормативно-правових актів з питань……….

           

2.

Виконання тестових завдань з питань……….

           

3.

Публічний виступ за круглим столом на тему: ………

           

4.

Складання ділового документа (………………)

           

5.

Захист творчої роботи на тему:………….

           

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат