На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Мислення


Міністерство освіти та науки України

Українська академія друкарства

Реферат

з дисципліни: «Наукові дослідження»

на тему:

«Мислення»

Виконала:

ст. гр. Мк 5м

Маркова Анна

- Львів 2010 -

Зміст:

Вступ

1. Поняття мислення………………………………………4

2. Розумові процеси……………………………………….9

3. Види мислення…………………………………………13

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В буденний день в спілкуванні людей дуже часто використовується термін “логіка” але в розумінні з таким феноменом як людське мислення. Усім відомі словосполучення “логіка мислення”, “жіноча логіка”, “де ж логіка?” тощо. У даному випадку слово “логіка” вживається для позначення обґрунтованості, доведеності положень, які висуває людина. Тут можна говорити про логіку як характеристику людського мислення.

Мислення – це розумовий процес, у ході якого на основі вже наявних знань отримують нове знання. Вихідні відомі висловлювання, з яких виводиться нове знання, називаються засновниками мислення. Висловлювання, отримане логічним шляхом із засновників, називається висновком мислення.

Розглянемо наступний приклад, який вже став класичним:

Усі люди є смертними.

Сократ – людина.

Сократ є смертним.

У цьому мисленні висловлювання “Усі люди є смертними” і “Сократ – людина” – це засновки, а висловлювання, яке стоїть нижче, – “Сократ є смертним” – це висновок.

На практиці люди частіше за все не мислять за схемами, які наведені як приклади. Їм притаманно опускати або засновки, або деякі висновки мислення. Однак для того, щоб дати логічний аналіз якогось мислення, його перш за все необхідно відновити у повному обсязі, тобто виявити всі йог засновки і висновки.

Поняття мислення

Важко перелічити всі існуючі визначення поняття мислення. Загалом, є дві тенденції в перекручуванні змісту і обсягу цього поняття – надто вузьке визначення і надто широке. Першим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є ототожнювання його зі “свідомістю”.

Другим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є те, згідно з яким до мислення відносять діяльність митця в процесі створення художніх образів, інтуїція, а іноді навіть деякі форми відображення високоорганізованих тварин – так зване предметне мислення тощо. Не абсолютизуючи це визначення, будемо виходити з того, що мислення – це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні істотних властивостей, зв’язків і відношень, предметів і явищ.

Іноді поняттю “мислення” надається надто вузьке значення. Загальновідомо, що до мислення відносять діяльність як розуму, так і розсудку. А “законами мислення”, тими законами, які вивчаються формальною логікою, фактично вважаються закони міркування. Тому поняття мислення у визначенні предмета логіки використовується у вузькому значенні. Виходячи з цих обставин, очевидно, раціональніше вважати, що формальна логіка вивчає закони розсудливої діяльності людини.

Психологія мислення як напрямок виникла лише в XX столітті. До цього панувала асоціативна теорія, яка зводила зміст думки до чуттєвих елементів відчуттів, а закономірності протікання мислення — до асоціативних законів. Чому мислення неможливо звести до асоціативного процесу? Першою відмінністю є те, що перебіг асоціативного процесу обумовлюється випадковими зв'язками за суміжністю в просторі й часі отриманих вражень, у той час як перебіг розумового процесу регулюється зв'язками предметного змісту. Друга відмінність полягає в тому, що перебіг асоціативного процесу не осмислюється і не регулюється самим суб'єктом, тобто асоціативний процес позбавлений цілеспрямованості.

Проблеми мислення почали усвідомлюватися з початку XVII століття. Існувала концепція сенсуалізму, основою якої було розуміння свідомості як споглядання. У сенсуалістів був такий принцип: «Немає нічого в розумі, чого не було б у відчуттях». Це стало основою всіх сенсуалістичних теорій, які стверджували таке: усі розумові процеси ґрунтуються на репродукції чуттєвих даних, тобто накопиченого сенсорного досвіду. Ця репродукція відбувається за принципом асоціації. Щоб пояснити направлений характер мислення, було введене поняття персервації, тобто тенденції уявлень утримуватися. Крайньою формою персервації є нав'язлива ідея. Учений Г.Еббінгауз дав власне визначення мисленню. Він назвав його чимось середнім між гонитвою ідей і нав'язливими уявленнями. Існувала Вюрцбурзьха школа, яка була не згодна з багатьма ідеями сенсуалізму. Вона вважала, що в мисленні є власний специфічний зміст, який не можна звести до наочно-образного. Але представники цієї школи впадали в іншу крайність. Вони протиставляли «чистій» чуттєвості «чисте» мислення. Вюрцбурзькою школою було висунуте положення про предметну спрямованість думки і, на противагу до механіцизму асоціативної теорії, підкреслювався направлений характер мислення. Представники Вюрцбурзької школи запропонували концепцію «детермінуючих тенденцій», які й наводять асоціативні процеси до вирішення завдання. Таким чином, завданню ненавмисно приписувалася здатність до самореалізації. О. Зельц у своєму дослідженні мислення трохи видозмінив концепцію, висловивши думку, що мислення — це ланцюг специфічних операцій, які слугують методами, спрямованими на вирішення завдання. У такий спосіб Зельц показав мислення як «систему рефлексоїдальних сполук». Ця концепція була однаковою мірою механістична, як і асоціативна. К. Коффка, який був представником школи гештальтпсихології, на противагу до Вюрцбурзької школи, знову повернувся до ідеї чуттєвого споглядання, але вже з іншого погляду. Він вважав, шо мислення — це не оперування відношеннями, а перебудова структури наочних ситуацій. «Напруження проблемної ситуації» породжує перехід однієї нестійкої ситуації в іншу. За допомогою ряду таких переходів відбувається реорганізація структури, яка в остаточному підсумку призводить до вирішення завдання. Виходило, що завдання вирішувалося завдяки Іншому підходу до нього наприкінці роботи. Керівник радянської школи Л. С, Виготський ототожнював розвиток мислення з розвитком мови й мовлення.

Безсумнівно, що не слово формує поняття, а поняття можна з більшою або меншою точністю сформулювати у слові. Відомий випадок, коли мавпа, навчена мові глухонімих, у відповідь на якийсь, на її думку, негарний вчинок служителя, використовувала слово «брудний». Це слово стало виразником набагато ширшого поняття «незадоволення», що, очевидно, існувало в мавпи ще до навчання.

Під логічною формою мислення розуміють спосіб зв'яз­ку висловлювань, які входять до його складу. З метою її ви­явлення абстрагуються від змістовного аспекту міркування і зосереджуються тільки на тих компонентах, які представ­ляють його формальний аспект.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат