На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Анатомо-фізіологічна будова щелеп та зубів

Реферати > Медицина > Анатомо-фізіологічна будова щелеп та зубів

Міністерство охорони здоров’я України

Полтавський базовий медичний коледж

Анатомо-фізіологічна будова

щелеп та зубів

Підготувала:

Студентка 414 гр.

Кравченко О.В.

Полтава 2008

Зміст

1. Верхня щелепа

2. Нижня щелепа

3. Анатомічна будова зубів

1. Верхня щелепа

Верхня щелепа - складається з тіла щелепи і чотирьох відростків: лобного, піднебінного, виличного і альвеолярного. Тіло щелепи має порожнину – верхньощелепну, або гайморову, пазуху. Стінки тіла верхньої щелепи представлені на більшій частині її поверхні тонкими кістковими пластинками, які містять невеликий шар кістково-мозкової речовини. Тіло верхньої щелепи з’єднується з тілом протилежної одно іменної кістки по середній лінії кістковим швом. За допомогою відростків – піднебінного, лобного і виличного – верхня щелепа з’єднується з кістками черепа і з виличною кісткою. В альвеолярному відростку розміщені комірки зубів – альвеоли. Необхідно враховувати, що верхівки коренів великих корінних зубів (молярів), особливо шостих, а також малих корінних зубів (премолярів), дуже близькі до дна пазухи, а іноді – безпосередньо контактують зі слизовою оболонкою пазухи. Таке близьке розташування зубів з верхньощелепною (гайморовою) пазухою створює можливість виникнення в ній запального процесу. Запалення гайморової пазухи зубного походження, або одонтогенний гайморит, може виникнути при поширенні процесу запалення від верхівки коренів хворих зубів (періодонтити) на слизову оболонку пазухи. Крім того, при видаленні вказаних зубів можлива перфорація дна пазухи з утворенням нориці, що потребує хірургічного втручання (частіше в умовах стаціонару) для її закриття.

Очноямкова поверхня утворює нижню стінку орбіти. Передній край цієї поверхні – позначаеться, як під очноямковий край, який медіально переходить у лобовий відросток. На очноямковій поверхні знаходиться під очноямкова борозна, яка переходить в під очноямковий канал. Канал відкривається на передній поверхні тіла під очноямковим отвором, через який проходять однойменні судини і нерв.

Носова поверхня має верхньощелепний отвір, який веде у верхньощелепну пазуху і сполучає з нею носову порожнину.

Від зовнішнього кута тіла верхньої щелепи відходить виличний відросток, який з’єднується за допомогою шва з виличною кісткою.

Альвеолярний відросток є мовби продовженням тіла верхньої щелепи і відходить від неї без чіткої межі.

Лобовий відросток, спрямований догори, доходить до лобової кістки і бере участь в утворенні медіальної стінки орбіти і грушоподібного отвору носа.

Піднебінний відросток має вигляд товстої короткої пластинки, яка відходить медіально. З’єднуючись з однойменним відростком другої верхньої щелепи, утворює більшу частину твердого піднебіння. Між обома піднебінними відростками близько до їх знаходиться різцевий отвір, що веде до різцевого каналу.

2. Нижня щелепа

Нижня щелепа (mandibula) — нижня частина лицевого скелета. Бере участь в утворенні порожнини рота. Кіст­ку поділяють на тіло (горизонтальна ма­сивна широка дуга, обернена випуклістю допереду) і дві вертикальні гілки.

Тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae) має верхній і нижній краї та дві поверхні: зовнішню і внутрішню. Ниж­ній край, щільніший і масивніший, є осно­вою нижньої щелепи; на верхньому краї розташовані зубні комірки. Він назива­ється комірковою частиною нижньої щелепи. Шістнадцять зубних комірок утворюють коміркову дугу (arcus alveolaris). Зубні комірки, так само, як і на верхній щелепі, розділені міжкомірковими та міжкореневими перегородками.

На передній поверхні тіла нижньої щелепи по серединній лінії є властивий лише сучасній людині трикутної форми підборідний виступ (protuberantia mentalis), з обох боків якого видно підборідні горбики (по одному з кожного боку). Дещо латеральніше, на рівні приблизно другого нижнього кутнього зуба, з кожного боку є підборідний отвір (foramen mentale), що сполучається з каналом нижньої щелепи. За підборідним отвором починається коса лінія (linea obliqua), передній кінець якої розташований, як правило, на рівні 5 - 6-го зуба, задній без різких меж пере­ходить у передній край гілки нижньої щелепи й закінчується біля основи вінцевого відростка. Поблизу верхнього краю передньої поверхні тіла кістки поздовжньо проходять коміркові вигини, що є відображенням коренів зубів.

На задній поверхні тіла нижньої щеле­пи по серединній лінії розташована добре розвинута підборідна ость (spina mentalis) (є лише у сучасної людини), на якій фіксуються м'язи язика і підборідно-під'язиковий м'яз. Трохи нижче і збоку розташо вана у вигляді горизонтального гребеня щелепно-під'язикова лінія (linea mylohyoidea) — місце прикріплення однойменного м'яза, а також верхнього м'яза — стискача глотки. З обох боків над цією лінією є ледь помітне заглиблення — під'язикова ямка, де розміщена під'язикова слинна залоза, а знизу до цієї лінії на рівні 5 - 7-го зуба прилягає більш чітка піднижньо-щелепна ямка піднижньощелепної залози. Ще нижче, поблизу серединної лінії, біля нижнього краю тіла нижньої щелепи міститься парна двочеревцева ямка, де розташований однойменний м’яз.

Тіло нижньої щелепи сформоване із зовнішньої і внутрішньої пластинок ком­пактної речовини, а також губчастої речо­вини між ними. У губчастій речовині про­ходить нижньощелепний канал дугоподіб­ної форми, вигнутий донизу. Найближче канал розташований до комірки 8-го зуба. Від каналу відходять канальці до комірок, через які проходять судини й нерви, що іннервують зуби і ясна нижньої щелепи.

Гілка нижньої щелепи (ramus mandibulae) у вигляді чотирикутної кісткової пластинки праворуч і ліворуч без чіткої межі прилягає до заднього краю тіла кістки, утворюючи кут нижньої щелепи (апgulus mandibulae). На зовнішній поверхні гілки поблизу кута видно жувальну горбистість — місце прикріплення однойменного м'яза. На внутрішній поверхні гілки біля кута є крилоподібна горбистість, де фіксується присередній крилоподібний м'яз. Трохи вище і спереду від горбистості тягнеться навскіс догори й назад щелепно-під'язикова борозна, що є ложем для однойменних судин і нерва. Вона безпосередньо переходить в отвір нижньої щелепи (foramen mandibulae), від яко­го починається канал нижньої щелепи (canalis mandibulae), що відкривається на передній поверхні тіла підборідним отво­ром.

Верхній край кожної гілки нижньої ще­лепи має два відростки: вінцевий — пе­редній (processus coronoideus), до якого прикріплюється скроневий м'яз, і вирост­ковий — задній (processus condylaris) з головкою, яка переходить знизу в шийку. Головкою нижня щелепа з'єднується з відповідною западиною скроневої кістки, а до шийки прикріплюється бічний крилоподібний м'яз. На головці розташована суглобова поверхня, що бере участь в утворенні скронево-нижньощелепного суглоба. Між вінцевим і виростковим відростками розташована вирізка нижньої щелепи (incisure mandibulae).

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат