На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Система військових правоохоронних органів України

Реферати > Військова справа, ДПЮ > Система військових правоохоронних органів України

Овал: 7Вступ

Одним із важливих напрямів державної діяльності суверенної та незалежної України є правоохоронна діяльність, яка спрямована на забезпечення верховенства права в суспільстві.

Серед завдань правоохоронної діяльності основну роль відіграє захист прав і свобод людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, недоторканості та безпеки. Правоохоронна діяльність здійснюється уповноваженими органами і детально регламентована законодавством України. Серед правоохоронних органів України особливе місце посідають військові правоохоронні органи.

Коло військових правоохоронних органів досить широке. До них належать військові суди, військові прокуратури, внутрішні війська МВС, органи Служби безпеки, Військова служба правопорядку, розвідувальні органи, органи дізнання, Державна прикордонна служба.

Мета даної роботи – поглибити та систематизувати знання про те, як формуються ці органи, яка їх система, які функції вони виконують, як вони взаємодіють один з одним, яке їх місце та роль в Українській державі.

Зміст цієї роботи складається із основних знань про діяльність військових правоохоронних органів. Основну увагу приділено органам, які посідають центральне місце в правозастосовній діяльності.

На основі аналізу чинного законодавства і теоретичних засад правоохоронної діяльності я намагався розкрити завдання, компетенцію, повноваження та структуру основних військових правоохоронних органів України.

1. Загальні положення

Овал: 81.1. Законодавство про правоохоронні органи

Пізнання загальних положень про структури і організації діяльності правоохоронних органів, їхніх функцій та повноважень, правового статусу і відповідальності їх працівників, соціального і правового захисту працівників правоохоронних органів, окремих напрямків правоохоронної діяльності потребує вивчення багатьох актів законодавства. Але усі правові акти можна класифікувати. Основними критеріями такої класифікації є два: юридичне значення правових актів та їх зміст.

За юридичним значенням усі нормативно-правові акти про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність, як власне і акти з інших питань, відрізняються між собою переважно тим, який державний орган їх прийняв і в якому порядку.

Найвище місце у цій ієрархічній системі належить Конституції України. Відповідно до ст. 8 Основного Закону, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Друге місце в системі правових актів посідають чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вони не можуть суперечити Конституції України, але укладення міжнародних договорів, які суперечать їй, є можливим після внесення відповідних змін до Конституції України.

На третьому місці – закони.

Далі в ієрархії нормативно-правових актів знаходяться постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, ще далі – постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Овал: 9

Завершують ієрархію нормативно-правові акти, що приймаються відомствами, а також рішення органів місцевого самоврядування.

Залежно від їх основного змісту усі нормативно-правові акти про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність можна поділити на:

1. Акти загального характеру (Конституція України, Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку та ін.).

2. Акти про суд, правосуддя і судоустрій (закони України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про Конституційний Суд України» та ін.).

3. Акти про статус окремих правоохоронних органів (закони України «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та ін.).

4. Акти, присвячені питанням про соціальний і правовий захист працівників правоохоронних органів (закони України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» та ін.).

5. Акти про окремі напрямки правоохоронної діяльності (закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про боротьбу з корупцією», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та ін.).

6. Акти про органи, установи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з діяльністю правоохоронних органів (закони України «Про Вищу раду юстиції», «Про державну виконавчу службу», «Про адвокатуру», Положення про Міністерство юстиції України та ін.).

Овал: 101.2. Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронного органу

Поняття правоохоронної діяльності у правовій та соціально-політичній літературі застосовується широко. Проте воно не знайшло обґрунтування. Нечітко визначено в навчальній літературі ознаки правоохоронної діяльності.

Правоохоронна діяльність як багатоаспектна діяльність спрямовується політичними та управлінськими засобами на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Сібільова Н. В. поділяє правоохоронну діяльність за змістом на два види: правоохоронна діяльність у широкому та у вузькому розумінні цього словосполучення.

Змістом правоохоронної діяльності у широкому розумінні є охорона права від посягань. У цьому сенсі кожний орган держави займається правоохоронною діяльністю у межах своєї компетенції.

Правоохоронна діяльність у вузькому розумінні – це спеціалізована діяльність з правової охорони суспільних відносин, якою займаються спеціально утворені для цього органи держави – правоохоронні органи.

Таким чином, правоохоронна діяльність – це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку уповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушення права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням встановлених у законі процедур для цієї діяльності.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат