На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Життя і діяльність Хуа-То

Реферати > Біологія > Життя і діяльність Хуа-То

Міністерство Освіти і Науки України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнології ім. С. З. Гжицького

Факультет ветеринарної медицини

РЕФЕРАТ

на тему:

Життя та діяльність Хуа То - засновника 
лікувальної справи тварин Стародавнього Сходу.

Виконала:

студентка гр. ФВМ-18

Староста Наталія М.

Перевірив:

_

Львів – 20 План

Вступ.

1. Внесок античних лікарів у медицину Стародавнього Сходу.

2. Джерела відомостей про медицину Стародавнього Сходу.

3. Зв'язок міфології древнього Єгипту з лікуванням.

4. Природні і надприродні хвороби.

5. Навчання лікуванню.

6. Медицина на полях боїв.

7. Уринотерапія.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ.

Хуа То – самий найвідоміший лікар Стародавноього Китаю. Згідно „Хоу Ханьшу”, відомий медик Хуа То жив в послідні роки правління династіїї Хань і першим став викоистовувати анестезію (вино, скроплене коноплею). Допомога Хуа То була неоціненна для мучеників від паразитів і для вагітних жінок.

Слава Хуа То дійшла до Цао Цао, який дуже мучився від великої головної болі. Хуа То знав такі прийоми і голковколювання, які були спосібні полегшити муки Цао Цао. По цій причині Цао Цао постійно тримав Хуа То біля себе при дворі.

Коли Хуа То поїхав навідати хвору жінку додому і затримався з поверненням, збожеволівший від болі Цао Цао велів взяти Хуа То під варту і наказати його – стратою .

Хуа То оперує руку Гуань Юля, поки той грає в „го”. Гравюра Угатави Кунійосі.

Хуа То .

1.Внесок античних лікарів у медицину Стародавнього Сходу.

Китай.

Писемні пам’ятки Китаю з’явились майже за 4000 р. до н.е. Китайцями написана одна з найдавніших книг про лікарства “Ней-Узін” (Книга про внутрішню людину). В ній наведені ботанічні описи, географіячні властивості і способи вживання 900 лікарських росли. Значний внесок в розвиток лікознавства вклали видатні лікарі Стародавнього Китаю Бень Цяо (V тис. до н.е.) і Хуа То (приблизно ІІ тис. до н.е.). Останньому належить пріоритет у вживанні обезболюючих засобів при операціях. Китайські лікарі дотримувалися розумного правила: “Краще попередити хворобу, ніж її лікувати”. Вони використовували для лікування сифілісу – ртуть, чесотки – сірку, вітамінні рослини для лікування рахіту і т.д. До наших днів дійшло більше 50 книг про лікарські речовини і методи лікування, виданих у Стародавньому Китаї.

Приблизно в І-ІІ століття до н.е. написаний “Тракт про корені і трави”, в якому подано опис більше 360 лікарських речовин. В 652 р. н.е. видана книга лікаря Сун Сумчан “Тисяча золотих ліків”. В 659 р. н.е. з’явилась “Танська фармакопея” – перша офіційна державна фармакопея Китаю, в якій докладно описано більше 840 ліків. Із рослинних лікарських речовин особливе місце займав корінь женьшеню, який застосовувався при різних захворюваннях (недокрів’я, туберкульоз), Широко використовувався лимонник, ревінь, індійська конопля, чай, бамбук, цибулю.

В якості тваринних ліків використовувались печінка, із мінеральних речовин – ртуть, сірка, залізо. В VІ тисяч. н.е. в Китаї був створений державний вищий медичний інститут для підготовки лікарів різних спеціальностей. У Китаї з’явились спеціалісти по виготовленню ліків і торгівлі ними і перші заклади, по характеру відповідні аптекам.

Індія.

Джерелами свідчень по історії медицини і фармації Стародавньої Індії являються три книги “Люрведа” (Знання життя) і сукупність законів Ману.

Найбільший інетерс являє книга “Люрведа”, автором якої був лікар Сумрута. В ній подано опис більше 760 лікарських рослин. Всі лікарства в Індії вже в той час поділялись на збуджуючі, прохолоджуючі і т.д. В якості лікарських речовин індійські лікарі широко застосовували золото, срібло, мідь, і ін. метали, а також дорогоцінне каміння. До лікарів Стародавньої Індії пред’являлись високі вимоги в відношенню знань лікувальних властивостей того чи іншого ліку. Відомий знаменитий вислів Сумрути: „В руках незнаючого ліки – яд і по своїй дії може бути порівняним з ножем чи вогнем, в руках людей розумних вони порівнюються напилкові безсмертя”.

Греція.

Перші свідчення про античну медицину в Греції відносяться до ХІІ ст. до н.е. В цей період медицина виділяється в самостійну професію, з’являються сімейні лікарські школи, в яких медичні знання передавались по успадкуванню із покоління в покоління. Особливо активно в Греції розвивалась церковна медицина , яка виникла на ґрунті поклоніння Асклепію (Ескулапу). Вважалося, що у Асклепія було дві дочки: Гігіея – покровителька здоров’я і гігієнічний знань і Панагія (Панацея) – покровителька лікувальної терапії. Гігіея зображувалась з чашою в лівій руці: обвивши чашу, з неї п’є змія. Зображення часі зі змією стало емблемою медицини.

Великий вплив на розвиток медицини фармації зробив великий лікар Стародавньої Греції Гіппократ. Він перший намагався об’єднати медичні знання і спостереження, привести їх у певну систему, дати їм філософське пояснення. Гіппократ звільнив медицину від теургічних уявлень, відкинув заговори, релігійні ритуали. Здоров’я людини він пов’язував із впливом на організм їжі, навколишнього середовища і інших факторів. Гіппократ вважав, що лікарські рослини необхідно вживати такими, якими їх створила природа.

Рим.

Великий внесок у розвиток медицини і фармації вніс великий лікар Клавдій Гален (130-200 р. н.е.). Із 4000 творів, які він написав, половина посвячена питанням медицини і фармації. Основні положення Галена зводились до трьох правил. Лікар повинен допомагати природі, так як часто вона сама може вилікувати. При лікування хвороби потрібно дотримуватись принципу “протилежне протилежним”, (напр : при збільшенні в організмі сухості необхідно приймати лікарства, які являються носіями вологи), а для збереження здоров’я принци „подібне подібним”.

На думку Галена в рослинних і тваринних тканинах є корисні речовини, які потрібно використовувати, і є шкідливі, які потрібно відкидати. Він став застосовувати витяжки із природних речовин і значно ускладнив технологію отримання лікарських препаратів. Для зберігання запасів сировини і виготовлення ліків Гален спорудив при своїй лікарні приміщення, назване аптекою. Ним розроблено дуже багато лікарських форм: порошки, пілюлі, мазі, екстракти, відвари; всього більше 20 різноманітних форм. Були введені преси для віджимання соків, різні пристосування для мелення рослинної сировини Гален встановив вказівні вагові і об’ємні відношення при виготовленні екстрактів, настоїв і відварів із різних частин лікарських рослин (коріння, листя). Ці витяжки стали популярними у медиків всіх країн Європи і в ХVІ ст. отримали назву „галунових” препаратів.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат