На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історія Львова

Реферати > Історія України > Історія Львова

Вступ.

Документи і архівні матеріали свідчать, що ветеринарна наука почала виявлятися в діяннях безіменних лікарів-подвижників лікарень Львівського Успенського Ставропігійського братства, святого Духа і святого Лазаря, що несли ладан зцілення і спасіння як людям, так і багатоликому царству тварин. Благородну їх естафету, як вічний вогонь Прометея, продовжував гідно нести перший протомедик Галичини, доктор медицини Андрій Крупинський.

На заклик народів Галицької Русі, яка потребувала зцілення, охорони людини і тваринного світу, відгукнулися вчені медичного факультету Віденського університету. За рішенням імператриці Марії Терези 22 грудня 1772 року Андрій Крупинський був призначений протомедиком Галичини, а 16 січня 1773 року – професором Львівського Колегіуму Медикум із платнею 2000 флорентів на рік.

Зміст.

Вступ.

Історія ветеринарної медицини у Львівській області.

Висновок.

Список використаної літератури.

Історія ветеринарної медицини у Львівській області.

Історично доведено, що кінь уперше у світі був одомашнений на теренах України ще шість тисяч років тому, у часи Трипільської культури. Відомим історичним фактом є те, що нашими пращурами також вперше у світі була придумана та виготовлена металева підкова для коня ще у VІІІ-Х століттях нашої ери. У своїй монографії «Історія всесвітньої ветеринарної освіти» професор Станіслав Рудик стверджує, що медична ветеринарія зародилася в Україні і в подальшому поширилась в інші країни світу. У Європі в час середньовіччя фахову освіту можна було здобути двома шляхами – в університеті або у цеху. З початку ієрархічний склад цехової школи чи університету складався з школярів (учнів), бакалаврів, підмайстрів (челядників) та майстрів (вчителів), а пізніше було додано чин магістра та чин доктора. Тільки у 1600 р. в університетах було введено посаду професора (вчитель філософії).

У середньовічному Львові в епоху Відродження у 1425 році одночасно вини-кають ковальський та сідлярський цехи. В міру розвитку коваль-ського ремесла у Львові та поглиблення його спеціалізацій у 1457 році виникає цехова школа коновальства і кування коней, у який тоді спільно об’єдналися лічці коней та худоби й звісно ковалі. У 1512 році після створення школи коновальства у Львові створюється цех хірургів, який став в подальшому родоначальником Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Основною структурною одиницею цеху була Школа коновальства (ветеринарії), навчання в якій проводилося латинською мовою (мовою науки) і тривало 6 років. На той час у школі вивчали такі предмети: анатомію коней, рани та їх заживлення, хвороби та їх лікування, догляд та годівля коней і звісно ковальство. Аналогічно в ХІ ст. в місті Болоньї (Італія) був створений цех правників, від фахової школи якого бере свої витоки найстаріша Вища школа Європи – Болонський університет (1088 р.), а в Україні – Національний університет «Києво-Могилянська академія» своє літочислення веде від створення Київським братством (цехом) 14 жовтня 1615 року братської школи.

Львів історично стояв на перетині двох великих європейських торгових шляхів і діяльність школи лікування коней була запорукою продовження торгової справи як в Україні, так і в Західній Європі. У Львові, як найбільшому місті України (XIV-XVII ст.) ветеринарну справу також викладали у новоствореній Львівській академії (1661 р.), але класичною університетською кафедрою ветеринарної медицини вона стала тільки у 1784 році. Львів на той час був відомим освітнім містом Центральної Європи, в якому діяло просвітницько-релігійне товариство «Львівське братство» (1439 р.) та друкарня Степана Дропана (1460 р.). Якщо перший університет Центральної Європи – Карловий (Прага, Чехія) бере свої початки із світської школи (1348 р.), то Львівський університет (тепер імені І. Франка), аналогічно, своє літочислення розпочинає зі створення у листопаді 1372 року монастирської школи, яку заснував Руський князь Володислав спільно з Орденом Францисканців, котрі поряд з місіонерством проводили також і освітню діяльність.

За часів імператора Йосифа ІІ в Австрії було проведено реформу освіти (1773 р.), відповідно до якої на всій території імперії мало існувати тільки три університети: у Відні, Празі та Львові. Зі Львівським університетом, який отримав чин університету тільки у жовтні 1784 році, пов’язані початки викладання ветеринарної медицини (1661 р.), а також розвиток ветеринарної науки й ветеринарної справи у Галичині взагалі й у Львові, зокрема. Спочатку у Львові планувалося відкрити самостійну ветеринарну школу на зразок школи у Відні, але обмежились відкриттям п’ятої кафедри – кафедри ветеринарії – на медичному факультеті університету. Першим професором і керівником кафедри ветеринарії був Юрій Хмель (1747-1805), вихованець Віденської ветеринарної школи. Він є також автором перших праць з ветеринарії у Львові. Серед наступників проф. Юрія Хмеля треба назвати Антона Бухмюллера, Франца Лаутнера, Йосифа Шультеса, Франца Екеля. Вже від 1818 року починаються спроби львівських професорів ветеринарії заснувати у Львові самостійний ветеринарний навчальний заклад. Довготривалі прагнення львівських вчених увінчалися успіхом після проведення в Західній та Центральній Європі у 1791 році реформи цехових фахових шкіл. На початку 1881/1882 навчального року нарешті у Львові була відкрита Ветеринарна школа. Її офіційна повна назва звучала так: Цісарсько-королівська Ветеринарна школа зі школою кування коней з клінікою-стаціонаром для тварин у Львові. Директором школи від 1 жовтня 1881 року був призначений проф. Петро Зайфман (1823-1903), колишній директор Варшавської ветеринарної школи та засновник і директор Казанського ветеринарного інституту. Одночасно були прийняті на посади професорів Генрих Кадий та Антон Баранський. Школа розташувалася на території нинішнього факультету ветеринарної медицини і складалась з навчального корпусу, клінік-стаєнь, прозекторію та кузні. Через 4 роки – 19 лютого 1885 року школа видала свої перші п’ять дипломів ветеринарного лікаря.

Будівлі колишньої фабрики Шумана (перероблені й добудовані), де розмістилася Ветеринарна школа, недостатньо відповідали нормальним умовам для навчання слухачів і наукової праці професорів. Слухачі школи не мали належної підготовки, бо до школи приймали учнів з незакінченою середньою освітою, час навчання тривав лише три роки, школа не мала права надання наукових ступенів. Тому професори П. Зайфман, Г. Кадий і Й. Шпільман виступили з ініціативою прирівняти Ветеринарну школу до університету. Пропозиції львівських професорів привели до реформування всієї ветеринарної освіти в Австрії. За постановою від грудня 1896 року Львівській ветеринарній школі надавався з 1 жовтня 1897 року статус вищої школи (академії) з відповідним збільшенням штату викладачів і щорічного фінансування. Тепер вступники повинні були мати закінчену середню освіту з атестатом зрілості, час навчання продовжувався до 4 років. У вересні 1908 року академія отримала право надавати наукові ступені – доктора ветеринарної медицини, а за особливі заслуги – звання почесного доктора. Від 1909 року ректора обирали з-поміж своїх професорів терміном на два роки. Першим обраним ректором Львівської ветеринарної академії став проф. Йосиф Шпільман (1855-1920).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат