На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Мікроспорія

Реферати > Медицина > Мікроспорія

Характер взаємозв'язку M. canis з недосконалими грибами з родів Aspergillus sp. і Penicillum sp., виділених з осередків ураження хворих на Мс волосистої частини голови, вивчали методом зустрічних культур за допомогою методики І.А. Ріпачека (1967).

Антифунгальну активність культуральної рідини пліснявих грибів (A. niger, P. notanum, P. frequentans) по відношенню до M. canis вивчали методом “колодязів” (Дудка И.А., Вассер С.П., 1982).

В експерименті in vitro досліджували дію лазерного випромінювання на ріст M. canis. Використовували два режими опромінення: безупинне одноразове лазерне опромінення п'ятидобового вегетативного міцелію та переривчасте періодичне висвітлення зразків низькоінтенсивним випромінюванням гелій-неонового лазера протягом усіх 10 діб росту гриба.

Імунний статус хворих на Мс оцінювали по фагоцитарній активності нейтрофілів за допомогою стандартної методики по B.H.Park (1968), стан клітинного і гуморального імунітету (показники CD3, CD4, CD8, CD22, CD95) визначали за допомогою відповідних моноклональних антитіл фірм “Ortho” методом прямої імунофлюоресценції (Пинчук В.Г., 1990), вміст Ig G, A, M визначали в сироватці крові методом радіальної імунодифузії з використанням відповідних антисироваток виробництва Московського НДІ вакцин і сироваток ім. І.І.Мечникова, Ig Е встановлювали імуноферментним методом за допомогою відповідних наборів фірми “ROCHE” (Швейцарія) (Mancini G., 1965).

Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою критерію Стьюдента, за методами варіаційного і дисперсійного аналізу для рівномірних і нерівномірних комплексів, множинного порівняння середніх за критеріями Даннета, Дункана і Стьюдента з виправленням Бонферроні (Приседський Ю.Г., 1999).

Результати досліджень і їх обговорення. Проведено епідеміологічний і клінічний аналіз особливостей Мс у 1056 дітей, хворих на Мс волосистої частини голови і гладкої шкіри, що одержували лікування в міському клінічному шкірно-венерологічному диспансері № 1 м. Донецька з 1996 по 2001 рр.

Встановлено, що в 926 дітей (87,7%) зафіксовано наявне враження волосистої частини голови, у 68 (6,5%) – ураження волосистої частини голови і гладкої шкіри та у 62 (5,8%) – враження гладкої шкіри. У наших спостереженнях переважали хлопчики – 754 (71,4%), переважно у віці від 4 до 7 років (31,8%).

Характеризуючи гендерно-вікові особливості Мс, відзначена найменша частота ураження у віковій групі до 1 року й у віковій групі 11-13 років, при цьому в усіх вікових групах і при усіх формах Мс найчастіше (у 2-2,5 рази) хворіли хлопчики.

Давнина захворювання до 2 тижнів була в 628 дітей (59,5%), від 2 тижнів до 1 місяця – у 264 (25,0%), від 1-го місяця до 3-х місяців – у 110 (10,4%), більше 3-х місяців – у 54 (5,1%).

Встановлено джерела зараження в 880 дітей (83,3%), з них заразилися від тварин 744 хворих (84,5%), від дітей – 136 (15,5%). Джерело зараження не встановлено у 176 хворих (16,7%).

За останні 6 років виявлена тенденція до постійного збільшення кількості зареєстрованих випадків Мс, особливо протягом 1999-2001 рр. Така ж закономірність спостерігалася в цілому і по м. Донецьку. Максимальне число хворих на Мс було зареєстровано в 2001 р. (174,1 випадків на 100 тис. дитячого населення).

Епідеміологічний аналіз дворічної (1999-2000 рр.) динаміки Мс, обумовленої M. canis, виявив сезонні її коливання. Відзначалося збільшення захворюваності Мс, починаючи з червня, “пік” захворюваності – у жовтні-листопаді і зниження – у березні-травні. Різке підвищення захворюваності Мс наприкінці літа (у серпні) і в осінні місяці обумовлюється не тільки зараженням дітей від тварин у цей час року, але також збільшенням можливості контакту дітей, що прибули після літнього відпочинку й інфікованих Мс, у родинах, у дитячих колективах, а також виявленням дітей, хворих на Мс, під час обов'язкових медичних оглядах.

Під час аналізу клінічних проявів за класифікацією М.М.Потєкаєва типова форма Мс була у 848 (80,3%) дітей, атипова (нагнійна, інфільтративна, ексудативна, трихофітоїдна) – у 208 (19,7%) дітей. Серед атипових форм Мс переважала нагнійна (глибока) форма, що діагностована у 82 (39,4%) хворих. У 68 (6,4%) хворих спостерігалися поєднані форми Мс: враження волосистої частини голови і гладкої шкіри.

Заглибленому клініко-мікробіологічному і клініко-імунологічному обстеженню піддалися 120 хворих на Мс (хлопчиків – 72, дівчаток – 48, у віці від 1 до 13 років). Давнина захворювання до 2 тижнів була в 70 дітей (58,3%), від 2 тижнів до 1 місяця – у 30 (25,0%), від 1-го місяця до 3-х місяців – у 16 (13,4%), більше 3-х місяців – у 4 (3,3%).

Джерела зараження Мс були встановлені у 78 (65%) дітей, з них від кішок і собак у 73 (60,8%), від хворих дітей – у 5 (4,2%). Джерела зараження не встановлені у 42 (35%) хворих. Ізольоване враження волосистої частини голови виявлено у 71 (59,2%), поєднане враження – у 41(34,2%).

Типова форма Мс діагностована у 78 (69,6%), атипова – у 34 (30,4%), серед яких переважала нагнійна 13 (11,6%) та інфільтративна 10 (8,9%).

Ступінь тяжкості Мс оцінювали за виразністю клінічних виявів Мс. Розроблена кількісна оцінка з визначенням коефіцієнту тяжкості (КТ), який розраховували за коефіцієнтом площі враження (КПВ), коефіцієнту піодермії (КП), коефіцієнту алергійних виявів (КА) і 4-х бальної оцінки клініко-морфологічних симптомів (ОС).

Найбільшим ступенем тяжкості відрізнялися нагнійна, інфільтративна і ексудативна форми Мс (КТ коливався від 9,2 до 10,9), які нерідко ускладнювалися регіонарним лімфаденітом, вторинною піодермією й алергійними реакціями, більш тривалим терміном лікування пацієнтів і рецидивами.

У всіх 120 дітей при мікробіологічному обстеженні етіологічним фактором був дерматофіт M. canis.

На 8 різних лабораторних середовищах були вивчені культурально-морфологічні особливості 20 ізолятів M. canis на стадії анаморфи. Встановлено поліморфізм макро- і мікроскопічних морфологічних ознак вегетативного міцелію отриманих культур M. canis у залежності від складу середовищ та індивідуальних особливостей ізолятів. На досліджених мінеральних і органічних середовищах (картопляному агарі з глюкозою, пшеничному агарі, середовищі Чапека-Докса, суло-агарі, глюкозо-пептонному агарі з екстрактом із пшеничних висівок, глюкозо-пептонному агарі з дріжджовим екстрактом і середовищі Ролена-Тома) колонії більшості ізолятів M. canis по загальній топографії і текстурі не відрізнялися від таких на контрольному середовищі Сабуро. Однак у деяких ізолятів на глюкозо-пептонному агарі з дріжджовим екстрактом проявилися атипові ознаки, тобто їх макроскопічна структура нагадувала культури антропофільних дерматофітів, зокрема M. ferrugineum.

Відзначався поліморфізм досліджуваних ізолятів M. canis і за швидкістю росту міцелію, яка на різних середовищах варіювала від 3,6 до 7,4 мм/добу. На контрольному середовищі Сабуро швидкість росту вегетативного міцелію складала 6,2±0,4 мм/добу. На середовищах: глюкозо-картопляному агарі, глюкозо-пептонному агарі з екстрактом із пшеничних висівок і глюкозо-пептонному агарі з дріжджовим екстрактом середня швидкість росту вегетативного міцелію дерматоміцета знаходилася на рівні контролю (5,8–6,2 мм/добу), на сусло-агаровому середовищі і пшеничному агарі – була вірогідно більша (6,8–7,0 мм/добу), а на середовищах Чапека-Докса і Ролена-Тома – була вірогідно менша (4,4–4,6 мм/добу), ніж у контролі.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат