На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Необережність як форма вини

Реферати > Правознавство > Необережність як форма вини

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінального права та кримінології

КУРСОВА РОБОТА

з курсу “Кримінальне право”

на тему : “НЕОБЕРЕЖНІСТЬ ТА ЇЇ ВИДИ”

Виконав: Патрелюк Дмитро Андрійович

м. Дніпропетровськ

2008 рікПЛАН.

Вступ. 3 стр.

I. Необережність як форма вини у кримінальному праві України. 4-6 стр.

II. Види необережності: 7-20 стр.

а) злочинна самовпевненість, її ознаки та відмінність від непрямого умислу;

6) злочинна недбалість, її ознаки та відмінність від "випадку" ("казусу").

III. Змішана форма вини. 21-25 стр.

IV. Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за співучасть у вчинені злочинів з необережності. 25-28 стр.

Висновки. 29-31 стр.

Перелік використаної літератури 32 стр.

ВСТУП.

“Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду” (ст. 62 Конституції України ).

Вина - це психічне ставлення особи щодо злочинного діяння, яке вчиняється нею, та його наслідків у формі умислу чи необережності.

Вина - це завжди умисел або необережність. Лише за наявності вини особи щодо вчиненої нею дії (бездіяльності ) можна говорити про склад злочину як підставу кримінальної відповідальності, тому що віща є однією з ознак злочину, і якщо не буде вини, то не буде і злочи­ну.

У цій роботі я хочу розкрити таку форму вини як необережність, її види та особливості кваліфікації злочинів, що здійснюються з необережності.

Об’єктом дослідження цієї роботи є психічне ставлення суб’єкта злочину щодо злочинного діяння, яке ним вчиняється.

Предметом дослідження є :

- необережність як форма вини;

- види необережності: злочинна самовпевненість та злочинна недбалість.

Метою дослідження даної роботи є повне, всебічне правильне, чітке, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження, а також розкриття суті та змісту предмета дослідження.

Структура курсової роботи. Структура дослідження обумовлена його метою, об’єктом та предметом. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

I. Необережність як форма вини в кримінальному праві України.

Злочин вважається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.25 КК України).

Необережність поряд з умислом є основною формою вини у кримінальному праві. Необережна форма вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень правил охорони праці і безпеки виробництва, окремих господарських та службових злочинів. Не можна недооцінювати небезпеку необережних злочинів. За спостереженнями вчених, питома вага необережних діянь в загальній масі реально вчинених злочинів останнім часом помітно зросла. Особливої небезпеки для суспільства набувають наслідки необережних злочинів. Практика свідчить, що основна маса матеріальних збитків завдається не навмисними, а необережними злочинами, котрі до того ж нерідко залишаються безкарними.

У визначенні яке законодавець дав у статті 25 КК України можна виділити 2 моменти:

1- інтелектуальний, який полягає в передбаченні можливості настання суспільно небезпечних наслідків, або не передбаченні їх при наявності обов’язку і можливості їх передбачити;

2- вольовий момент необережності створює легковажний розрахунок на відвернення злочинних наслідків.

Слід сказати, що механізм внутрішньої регуляції необережної поведінки має особливості, а це викликає труднощі у визначенні її мо­тивів. До 60 - х років питання про мотиви злочинної необережності у радянській кримінально - правовій літературі не розглядалось. І.Філановський резонно стверджував, що мотиви поведінки, здійснення якої призвело до непередбаченого і небажаного результату «не можна вважати внутрішнім джерелом саме цього результату. І справді, якщо мотив - це внутрішній, психологічний двигун людської активності, а в основі його є потреба у якомусь життєвому благі, то таким благом не можна вважати зло, яке не передбачалось і було небажаним. Можна говорити про вибір якогось ризикованого способу діяльності, що обу­мовило вчинення шкоди, але спосіб регулюється не мотивом, а безпо­середньо метою відповідної дії.

Визначення тієї чи іншої поведінки необережною означає лише оцінку її ризикованості. Всяка активність пов’язана з ризиком. Якщо його вірогідність занадто велика, то кажуть, що діяльність стає дуже ризикованою. А чи стане вона злочином - залежить від випадку. Як кажуть англійці “Кинутий камінь належить дияволові” .

Міра необережності визначається не тим, заради чого, наприклад, стріляв міліціонер, затримуючи злочинця у багатолюдному місці, чи виконуючи вправи у тирі, а тим, наскільки з урахуванням ситуації грубою була його помилка, що призвела до загибелі сторонньої лю­дини.

Необережність є особливою формою психічного ставлення особи до настання злочинних наслідків. При вчиненні злочину з необережності акцент переноситься на суспільне небезпечний наслідок і відношення винного саме до цього наслідку. Відповідальність за необережні злочини в усіх випадках встановлюється тільки в разі реального настання суспільне небезпечних наслідків. Необережні дії, які лише могли б потягнути небезпечні наслідки, не є достатньою підставою для кримінальної відповідальності. Так, якщо особа, чистячи зброю, необережно вистрелила, і при цьому ніхто не постраждав, то не виникає питання про її кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність при необе­режній вині настає лише за скоєний злочин. Як правило, необережні злочини - це матеріальні склади злочинів. Проте є невелика кількість необережних злочинів з формальним складом. До них належать, як вже зазначалось, порушення правил охорони праці (ч.1 ст.271 КК), порушення правил безпеки на вибуховонебезпечних роботах (ч.1 ст.273 КК).

У тих випадках, коли закон передбачає можливість скоєння злочину як навмисно, так і з необережності (наприклад, склади злочинів, визначе­ні ст.328, 133, 130, 227 КК ), форма вини не впливає на кваліфікацію. Але форма вини має істотне значення при індивідуалізації покарання.

II. Види необережності

За своїм змістом ст. 25 КК охоплює два види необережної вини:

- злочинна самовпевненість,

- злочинна недбалість.

Злочинна самовпевненість має місце тоді, коли особа, яка вчинила зло­чин, передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернен­ня. (ч.2 ст.25 КК України) При цьому винний усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння (невідповідність його діяння, посадовим професійним або загальнопри­йнятим правилам тощо).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат