На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Відмінність живого від неживого

Реферати > Біологія > Відмінність живого від неживого

Вернадський Володимир Іванович (28 лютого (12 березня) 1863, Петербург, Російська Імперія - 6 січня 1945, СРСР) — видатний філософ,

природознавець, геніальний мислитель, засновних геохімії, біогеохімії та

радіогеології. Академік Петербурзької АН (з 1912), професорМосковськогоуніверситету. Один із засновників Української Академії наук; став дійсним членом АН України та її першим президентом (з 1919). Засновник першої наукової бібліотеки в Україні(нині названої його ім’ям). З 1921 знову у Росії. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення. Організатор та директор Радієвого інституту (1922-1939), Біохімічної лабораторії (з 1929; зараз Інститут геохімії та аналітичної хімії АН СРСР ім. Вернадського). Дійсний член НТШ та ряду інших академій (Паризької, Чеської).

1. Становлення В.Вернадського як науковця

Народився Володимир Іванович Вернадський 28 лютого (12 березня за новимстилем) 1863 р.

Рід Вернадських має глибокі українські корені. Його предок Верна під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. виступав на боці

козаків, діти служили в козацтві старшинами. Дворянство вислужив дід

Василь, який відтоді став писатися Вернадським. Батько Володимира, Іван Васильович, народився у Києві, очолював кафедру в Київському

університеті, з переїздом до Москви очолював кафедру в Московському

університеті. Через чотири роки після народження Володимира батьки

переїхали в Харків. Сім’я відвідувала родичів на Полтавщині.

Провів одне літо Володимир і в садибі українського письменника

Квітки-Основ’яненка. Читання творів українських письменників, знайомство з побутом українців, мабуть, і дали привід відгукнутися про циркуляр, який забороняв у Росії друкування українською мовою, такими словами: «Що це значить? Як це і для чого?» З наукових джерел відомо, що молодий Вернадський був небайдужий до історії України. Зокрема, читав і польські книги про історію України, написав навіть статтю «Угорська Русь з 1848р.». Під впливом батька Володимир віддав перевагу все ж природознавству (що й стало приводом для вступу на фізико-математичний факультет). У званні кандидата наук він закінчує університет і залишається в ньому для підготовки професорського звання. Займаючись практикою природознавства, Вернадський відвідував Україну, брав участь в одному з петербурзьких гуртків, де вирували дискусії, суперечки. «Упрямый украинец, себе на уме», — так висловилася якось про Вернадського одна з учасниць гуртка.

На час першої російської революції Вернадський — вже відомий професор, а також борець за вільнодумство, демократію. Не до душі була, зрозуміло, громадська активність Вернадського урядовим органам, які збирали агентурні повідомлення про вчених. На знак протесту проти урядової політики Вернадський залишає Московський університет і переїжджає до Петербурга, продовжуючи політичну і наукову діяльність. Перебіг революційних подій спонукає його до праці в Тимчасовому уряді. Після жовтневого перевороту Вернадський не здає позицій, підписує звернення, в якому були і такі слова: «…зусиллями народу буде покладено кінець пануванню насильників».

За наказом Леніна і Сталіна почалося переслідування тих, хто підписав

звернення. Вернадський переїжджає в Полтаву. У квітні 1918 року

приходить до влади гетьман Скоропадський, проголошується Українська

держава. Вернадського запрошують до Києва. Тут він очолив Комісію з

організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також

комісію з питань вищої школи. З Москви до Києва переїжджає понад 20

відомих вчених. «Декілька днів не писав, — читаємо в щоденнику, — а між тим у ці дні йшла інтенсивна робота і думки, і діяльності, особливо у

зв’язку з вищою школою і академією наук. Я якось відчуваю, як глибше і

сильніше я охоплюю всю цю область життя і одержую можливість прояву в ній своєї волі, своєї думки». Цікаве листування з приводу створення

Академії між Грушевським і Вернадським.

Вернадський був прихильником створення Академії на зразок Петербурзької Академії наук. Грушевський писав з цього приводу: «Ви знаєте, що у нас тепер немає достатньої кількості вчених-українців за межами українознавства. Отже, ми повинні звернутися до росіян. Мине ще чимало часу, доки сили ці у нас з’являться».

Позиція Вернадського була такою: «Важливо створити сильний центр

наукових досліджень українського народу, його історії, його мови,

природи України. Звичайно, треба вести ці дослідження в найширшому

загальнолюдському масштабі. Треба якнайшвидше створювати кафедри і

лабораторії, інститути, які спочатку, можливо, й будуть зайняті

росіянами. Але становище скоро зміниться, бо посади в академії виборні.

Дуже скоро заявлять про себе місцеві сили».

13 вересня 1918 року на засіданні комісії за доповіддю Вернадського було ухвалено заснувати щорічні асигнування на наукові роботи, експедиції та ін. Комісія подбала про Ботанічний сад Києва, про створення Геодезичного інституту, розробила Статут академії.

2. В.Вернадський – перший президент Української Академії Наук. Головні відкриття В.І.Вернадського

У жовтні Вернадського обирають першим президентом УАН.

Фізико-математичне відділення академії прийняло тематику Вернадського — почалося створення біогеохімічної лабораторії. Першим відкриттям було повідомлення про наявність в організмі мишей нікелю. Геохімічне дослідження рослин стало основою гіпотези, що в землі є вже відомі тоді 87 хімічних елементів.

З приходом більшовиків становище УАН погіршилося. Вернадський захворів на висипний тиф і всю зиму 1919-1920 року лікувався.

Подальший життєвий шлях Вернадського складається так: 1920 рік —

х Вернадського складається так: 1920 рік — обирається ректором Таврійського університету, 1921 — повернення в Петроград, призначений директором Радієвого інституту, 1922- 1926 — відрядження до Франції на запрошення Сорбонни для читання лекцій з геохімії.

З поверненням у Ленінград видає монографії «Біосфера», «Нариси з

геохімії», організовує відділ живої речовини в АН СРСР, організовує

Комісію з вивчення важкої води і головує в ній. У 1935 р. переїжджає в

Москву, бере участь в організації ряду наукових комісій, працює над

проблемою «життя в космосі».

У роки війни був евакуйований у Борове Кокчетавської області. У 1944 р. видав останню працю «Декілька слів про ноосферу». Різнопланова творча спадщина Вернадського привертає увагу багатьох вчених світу.

Важливе місце в його діяльності займали, зокрема, мінералогія і

кристалографія. Серед основних завдань мінералогії Вернадський ставить

питання генезису мінералів: «Мінералогія являє собою хімію земної кори.

Вона ставить завдання вивчення як продуктів природних хімічних процесів, так званих мінералів, так і самих процесів.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат